Знайти тривалий мир і побудувати вічні сім’ї

У нашій подорожі життям є періоди, коли відбувається і хороше, і погане. І те, і те викликає труднощі. Наше вміння пристосовуватися до змін, які виникають при цьому, залежить від фундаменту, на якому ми будуємо. Євангелія нашого Господа і Спасителя забезпечує надійний і стійкий фундамент. Він закладається камінь за каменем, коли ми набуваємо знання про вічний план нашого Господа для Його дітей. Спаситель—Неперевершений Вчитель. Ми наслідуємо Його.

Писання свідчать про Нього і вказують на приклад досконалої праведності, який нам треба наслідувати. На попередній конференції я розповів членам Церкви, що маю багато записників, де моя мати записувала матеріали, які вона використовувала, готуючись до своїх уроків у Товаристві допомоги. Ці записи й тепер так само на часі, як і тоді. Один із записів—це слова, написані в 1908 році Чарльзом Едвардом Джефферсоном, і стосувалися вони характеру Ісуса Христа. Ось ці слова:

“Бути християнином—це захоплюватися Ісусом настільки щиро і настільки палко, щоб все життя віддати Йому, відчуваючи сильне бажання бути схожими на Нього.

… Ми можемо пізнавати Його через слова, сказані Ним, через справи, зроблені Ним, а також через те, що не було Ним сказано. Ми можемо також пізнавати Його завдяки враженню, яке Він справив, по-перше, на Своїх друзів, по-друге, на Своїх ворогів і, по-третє, взагалі на всіх своїх сучасників. …

Один з аспектів життя двадцятого століття—це невдоволеність [і неспокій]. …

… Світ волає за чимось, не знаючи за чим. Багатство прийшло, … [і] світ наповнений … винаходами, які створено завдяки людському вмінню і генію, однак … ми [все ще] не маємо спокою [і] незадоволені й спантеличені. … [Якщо ми відкриємо] Новий Завіт, [то знайдемо там такі слова]: “Прийдіть до Мене, усі струджені,—і Я вас заспокою! Я—хліб життя. Я Світло для світу. Коли прагне хто з вас—нехай прийде до Мене та п’є. Мир Свій вам даю! Ви отримаєте силу. Ви матимете радість” (The Character of Jesus [1908], 7, 11, 15–16).

На чоловіків і жінок впливають ті, серед кого вони вибирають жити. Ті, на кого вони дивляться і кого намагаються наслідувати, також впливають на них. Ісус—то чудовий Взірець. Існує єдиний шлях, щоб знайти тривалий мир,—це дивитися на Нього і жити.

Що нам треба дізнатися про Ісуса?

Авторів Нового Завіту… мало турбувало, якої статури Він був, який одяг Він носив або в яких будинках Він жив. … Він був народжений у стайні, працював у майстерні теслі, навчав три роки, а потім помер на хресті. … Новий Завіт був написаний чоловіками, які були переконані, що ми… будемо неухильно дивитися [на Нього]” (The Character of Jesus, 21–22) з впевненістю, що Він дійсно був і є Сином Божим, Спасителем і Викупителем світу.

Одна з притч Спасителя, як я вважаю, особливо стосується нашого часу.

Вона знаходиться в Євангелії від Матвія, розділ 13, де ми читаємо:

“А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

І прийшли господареві раби та й кажуть йому: “Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?”

А він їм відказав: “Чоловік супротивник накоїв оце”. А раби відказали йому: “Отож,—чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?”

Але він відказав: “Ні,—щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом з ним і пшеницю.

Залишіть,—хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї” (вірші 25–30).

Давній супротивник всього людства винайшов багато засобів, які тільки він міг вигадати, щоб розсіяти кукіль повсюди. Він знайшов шляхи, щоб кукіль проник навіть у святилище наших домівок. Злочестиве й мирське настільки розповсюдилося, що, здається, ніби немає реального способу це викорінити. Воно приходить по телебаченню й Інтернету в ті самі пристрої, які винайдені, щоб ми набували освіту і мали розваги. Пшениця і кукіль зростали поряд разом. Господар, що наглядає за полем, повинен з усією своєю силою підживлювати те, що є хорошим, і зробити його настільки міцним та прекрасним, щоб кукіль не приваблював ні око, ні вухо. Якими ж благословенними є ми, члени Господньої Церкви, бо маємо безцінну євангелію нашого Господа і Спасителя і вона—наш фундамент, на якому ми можемо будувати своє життя.

З Книги Мормона у 2 Нефій ми читаємо: “Бо ось, знову я кажу вам, якщо ви ввійдете цим шляхом, і отримаєте Святого Духа, це покаже вам усе, що вам слід робити” (2 Нефій 32:5).

Ми ніколи не повинні дозволяти, щоб світ долав і заглушав той тихий і лагідний голос.

Ми справді стурбовані подіями, які чекають нас в наш час. Наші випробовування полягатимуть у тому, наскільки ми підготувалися до подій, про які Господь сказав, що вони неодмінно прийдуть.

Багато хто в нашому стурбованому суспільстві розуміє, що розпад сім’ї принесе лише сум і безнадію у неспокійний світ. На нас, членах Церкви, лежить відповідальність—зберегти і захистити сім’ю як основну одиницю суспільства і вічності. Пророки попереджали і застерігали про невідворотний і нищівний наслідок руйнування сімейних цінностей.

Оскільки світ продовжує спостерігати за нами, будьмо впевнені, що наш приклад буде підтверджувати і підтримувати план, який Господь призначив для Своїх дітей тут, у земному існуванні. Найважливіше з усіх вчення повинно реалізовуватися праведним прикладом. Наші домівки повинні бути святими місцями, щоб їм встояти під натиском світу. Пам’ятайте, що найбільші Господні благословення приходять через праведні сім’ї і даються праведним сім’ям.

Ми повинні старанно продовжувати оцінювати те, що ми, батьки, робимо. Найпереконливіше навчання, яке будь-коли матиме дитина, приходить від турботливих і праведних батьків і матерів. Розгляньмо спочатку роль матері. Послухайте ось ці слова Президента Гордона Б. Хінклі:

“Жінки, які роблять будинок домівкою, роблять набагато вагоміший внесок в суспільство, ніж ті, хто командує великими арміями або очолює величезні корпорації. Хто може оцінити вплив матері на її дітей, бабусі на її нащадків або тіточок чи сестер на їхню родину?

Ми не можемо почати вимірювати або обчислювати вплив жінок, які, у свій власний спосіб, будують стабільне сімейне життя і живлять його заради вічного благополуччя майбутніх поколінь. Рішення, прийняті жінками цього покоління, будуть мати вічні наслідки. Дозвольте мені зауважити, що у матерів цієї доби не має більшої можливості і немає більш важкого завдання, ніж робити все можливе, аби зміцнювати [сім’ю]” (Standing for Something: 10 Neglected Virtues That Will Heal Our Hearts and Homes [2000], 152).

Тепер погляньмо на роль, яку відіграє в нашому житті батько:

Батько дає благословення і виконує священні обряди для своїх дітей. Це ставатиме важливими духовними подіями в їхньому житті.

Батько особисто керує проведенням сімейної молитви, щоденного читання Писань і домашніх сімейних вечорів.

Батько створює сімейні традиції, беручи участь і допомагаючи у плануванні сімейних подорожей під час відпусток та проведенні пікніків для всієї сім’ї. Враження про цей особливий час, проведений разом, ніколи не зітруться з пам’яті їхніх дітей.

Батько проводить бесіди один-на-один зі своїми дітьми та навчає їх євангельським принципам.

Батько навчає синів і дочок цінувати роботу та допомагає їм поставити гідні цілі в житті.

Батько подає приклад відданого євангельського служіння.

Будь ласка, брати, пам’ятайте, що ваше священне покликання батька в Ізраїлі—це ваше найважливіше покликання у часі і у вічності—покликання, від якого ви ніколи не звільняєтесь.

Багато років тому на конференціях колу ми показували короткий фільм, щоб проілюструвати тему послання, з яким ми зверталися до присутніх. Упродовж року, поки ми відвідували повсюди Церкву, виконуючи завдання виступати на конференції колів, ми вже дуже добре знали зміст того фільму. Ми могли майже цитувати його своїм серцем. Пройшло багато років, але в моїй пам’яті все ще добре збереглося те послання. Фільм озвучував Президент Гарольд Б. Лі, і в ньому він розповідає про один випадок в домі його дочки. Зміст такий:

Одного вечора мати сімейства дуже хотіла законсервувати фрукти. Діти вже нарешті вгамувалися й були готові лягати спати. Саме час взятися за фрукти. Але як тільки вона почала чистити їх та складати в банки, у кухню увійшли двоє хлоп’ят і заявили, що вони вже готові для молитви перед сном.

Не бажаючи переривати свою роботу, мати відразу ж сказала хлоп’ятам: “А чому б вам цього вечора не помолитися самим, а мама просто закінчить цю роботу з фруктами?”

Старший з двох синів, тупнувши сильно ногою, сказав: “А що важливіше, молитви чи фрукти?” (Див. Учення Президентів Церкви: Гарольд Б. Лі [2000], сс. 143–144.)

Іноді ми опиняємося в ситуаціях, коли випадає нагода навчити дітей уроку, який ще довго впливатиме на їхнє юне життя. Звичайно ж, молитви важливіші за фрукти. Успішні батьки ніколи не будуть надто зайнятими і скористаються моментом у житті дитини, щоб викласти важливий урок.

Я твердо переконаний в тому, що за моє багаторічне життя ще ніколи не було такого періоду, коли дітям нашого Небесного Батька була б більше потрібна скеровуюча рука вірних, відданих батьків. У нас є чудовий і благородний спадок батьків, які віддали майже все, що мали, аби знайти місце, де вони могли б виховувати свої сім’ї з вірою і сміливістю, щоб наступні покоління мали більше можливостей, ніж вони. Ми повинні знайти в собі таку ж саму рішучість і подолати труднощі, які у нас виникають, в дусі жертвування. Ми повинні прищепити майбутнім поколінням як ніколи сильну довіру до вчень нашого Господа і Спасителя.

“І ось, сини мої, пам’ятайте, пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому, якщо люди будують, вони не можуть упасти” (Геламан 5:12).

Євангелія Ісуса Христа й надає цей фундамент, на якому ми можемо знайти тривалий мир і побудувати вічні сім’ї. Про це я свідчу, в ім’я нашого Господа і Спасителя, саме Ісуса Христа, амінь.