173
Якби ти до Колоба злетів
Замислено
1. Якби, мов ангел Божий,
Ти до Колоба злетів
І далі путь продовжив
Крізь зоряні світи —
Чи ти міг би сподіватись,
Що у просторі віків
Ти зміг би відшукати
Найпершого з Богів?
2. Або знайти причину
Й початок всіх світів?
Або останню днину
Матерії й Богів?
Господній Дух шепоче,
І в серці чую я:
“Немає порожнечі!
Немає небуття!”
3. Усі творіння — вічні,
І вічний — Божий рух,
І все життя — величний,
Єдиний, вічний круг.
Матерія не зникне,
І всесвіт буде жить;
Життя, і духи, й людства
Не зникнуть ні на мить.
4. Не зникне Божа сила,
Добро і чистота;
І завжди світло правди
Вестиме до Христа.
Нема кінця блаженству
І сповненню надій,
Нема кінця священству
Та істині святій.
5. Навіки увінчає
Любов твоє життя,
Бо смерті не буває
У царства майбуття.
Навіки увінчає
Любов твоє життя,
Бо смерті не буває
У царства майбуття.
Слова: Уільям У. Фелпс, 1792–1872
Музика: Англійська мелодія, ар. Ральф Воган Уільямс, 1872–1958, з Англійського збірника гімнів. Використовується з дозволу Oxford University Press. Копіювання без письмового дозволу власника авторського права заборонено.