О Істино!

1. О істино, ти самоцвіт ясний,

Ти цініш за скарби світові!

Безцінна, свята, наче подих живий,

І монарші вінці погасають при ній

І багатства старі і нові.

2. О істино, ти нагород світліш,

Лиш до тебе і варто іти,

Шукати невтомно, шукати завжди

Твої вічні й нетлінні відлуння й сліди —

Тільки цього і треба душі.

3. Із рук нечестивих владик впаде

Влада вся перед грізним Судом.

Ця істина втілення швидко знайде —

Грім важкий, буря свіжа гуде і гуде

Над розбитим тирана чолом.

4. О істино, ти невмирущий скарб!

Ти і вічна і завжди нова!

Перейде земля і оці небеса,

В небуття відійде вся минуща краса —

Тільки ти віковічно жива!