Книга Алми
Сина Алми

1 Ось сталося, що в перший рік правління суддів над народом Нефія, з цього часу і надалі, після того як цар Мосія пройшов дорогою всього земного, провадив добру війну, йдучи з піднятою головою перед Богом, не залишив нікого царювати на своєму місці; проте він запровадив закони, і їх було визнано людьми; тому вони повинні були твердо додержуватися законів, які він установив.

2 І сталося, що в перший рік правління Алми в суді привели до нього одного чоловіка судити, чоловіка, який був кремезним і відзначався своєю великою силою.

3 І він ходив поміж людьми, проповідуючи їм те, що він називав словом Бога, нападаючи на церкву; проголошуючи людям, що кожний священик і вчитель повинен користуватися прихильністю людей; і що вони не повинні працювати власноруч, але що вони повинні бути на утриманні у людей.

4 І він також свідчив людям, що все людство буде врятовано в останній день, і що їм не треба ні лякатися, ані тремтіти, але що вони повинні підняти голови і звеселитися; бо Господь створив усіх людей, і також викупив усіх людей; і, в кінці, всі люди будуть мати вічне життя.

5 І сталося, що він навчав цьому так багато, що багато хто повірив його словам, тобто так багато, що вони почали утримувати його і давати йому гроші.

6 І він почав заноситися у гордовитості свого серця, і носити дуже коштовний одяг, так, і навіть почав установлювати церкву згідно з своїм проповідуванням.

7 І сталося, коли він ішов, щоб проповідувати тим, хто повірив його слову, він зустрів чоловіка, який належав до церкви Бога, так, саме одного з їхніх учителів; і він почав сперечатися з ним різко, що він може відвести людей від церкви; але чоловік протистояв йому, переконуючи його словами Бога.

8 Тож імʼя цього чоловіка було Гедеон; і саме він був знаряддям у руках Бога у визволенні народу Лімгія від залежності.

9 Ось, через те що Гедеон протистояв йому словами Бога, він розгнівався на Гедеона, і вихопив свого меча, і почав вражати його. А Гедеон, будучи похилого віку, отже, він не зміг протистояти його ударам, тому його було вбито мечем.

10 А чоловіка, який вбив його, було схоплено людьми з церкви і приведено до Алми, щоб його судили за злочин, який він вчинив.

11 І сталося, що він стояв перед Алмою і виправдовувався з великою зухвалістю.

12 Але Алма сказав йому: Дивись, уперше орудування священиків було запроваджено серед цього народу. І дивись, ти винен не тільки в орудуванні священиків, але й у тім, що намагався проводити його в життя мечем; а якщо орудування священиків буде запроваджено серед цього народу, це доведе їх до повного знищення.

13 І ти пролив кров праведної людини, так, людини, яка вчинила багато добра серед цього народу; і якщо ми пощадимо тебе, його кров ляже на нас для помсти.

14 Тому тебе засуджено на смерть згідно з законом, який було дано нам Мосією, нашим останнім царем; і його було визнано цим народом; тому цей народ мусить твердо додержуватися цього закону.

15 І сталося, що вони схопили його; а його імʼя було Негор; і вони привели його на вершину гори Мантій, і там його примусили, або, краще, він визнав між небесами і землею, що те, чого він навчав людей, суперечило слову Бога; і там він прийняв ганебну смерть.

16 Проте це не поклало край поширенню орудування священиків на цій землі; бо було багато тих, хто полюбляв суєтні речі цього світу, і вони пішли проповідувати лжевчення; і це вони робили заради багатства і шани.

17 Проте вони не наважувалися брехати, щоб те не стало відомим, бо боялися закону, тому що брехунів карали; отже, вони удавали, що проповідують згідно з своїми віруваннями; а закон не мав сили над будь-якою людиною за її вірування.

18 І вони не наважувалися красти, бо боялися закону, тому що таких карали; а також не наважувалися вони ні грабувати, ані вбивати, бо того, хто вбивав, карали на смерть.

19 Але сталося, що всі, хто не належав до церкви Бога, почали утискувати тих, хто належав до церкви Бога і взяв на себе імʼя Христа.

20 Так, вони утискували їх, і завдавали їм болю всілякими словами, і це через їхню покору; тому що вони не були гордими у своїх власних очах, і тому що вони ділилися словом Бога один з одним, без грошей і без оплати.

21 Тож був суворий закон серед людей в церкві, що не повинно бути жодної людини, яка належала до церкви і яка б постала і утискувала тих, хто не належав до церкви, і що не повинно бути ніякого переслідування серед них.

22 Проте було багато серед них тих, хто став гордовитим і почав сперечатися гаряче з своїми супротивниками, аж до бійки; так, вони били один одного кулаками.

23 Тож було це другого року правління Алми, і це було причиною багатьох страждань у церкві; так, це було причиною багатьох випробувань для церкви.

24 Бо серця багатьох закамʼяніли, і їхні імена було викреслено, щоб не памʼятали їх більше серед народу Бога. І також багато хто відійшов від них.

25 Тож було це великим випробуванням для тих, хто стояв міцно у своїй вірі; проте вони були стійкими і непохитними у виконанні заповідей Бога, і вони зносили з терпінням переслідування, яке звалилося на них.

26 І коли священики лишали свою працю, щоб передавати слово Бога людям, люди також лишали свою працю, щоб слухати слово Бога. І після того як священик передавав їм слово Бога, вони всі поверталися знову старанно до свого труда; і священик не ставив себе вище за своїх слухачів, бо проповідник не був кращим за слухача, і також учитель не був ні в чому кращим за учня; і таким чином вони всі були рівні, і вони всі трудилися, кожна людина згідно з своїми силами.

27 І вони вділяли від свого майна, кожна людина залежно від того, що вона мала, бідним, і нужденним, і хворим, і стражденним; і вони не носили коштовного одягу, і все ж вони були охайні й миловидні.

28 І таким чином вони встановили справи церкви; і таким чином вони знову мали тривалий мир, незважаючи на всі переслідування.

29 І ось, через стійкість церкви вони стали надзвичайно багатими, маючи безліч усього, в чому тільки вони мали потребу—безліч отар і стад, і відгодованих кожного виду, а також безліч зерна, і золота, і срібла, і коштовностей, і безліч шовку, і тонкотканого полотна, і всілякої гарної простої тканини.

30 І ось, за своїх обставин процвітання, вони не проганяли нікого, хто був би роздягненим, або був би голодним, або був би спраглим, або був би хворим, або не був би нагодованим; і вони не прикипіли серцями до багатств; тому вони були щедрими до всіх, до старих і молодих, до залежних і вільних, до чоловіків і жінок, чи то не з церкви або з церкви, не беручи до уваги особистості, а тільки тих, хто у нужді.

31 І так вони процвітали і ставали набагато заможнішими, ніж ті, хто не належав до їхньої церкви.

32 Бо ті, хто не належав до їхньої церкви, віддалися чаклунству, й ідолопоклонству або лінощам, і базіканню, і заздрощам, і розбратові; носили коштовний одяг; заносилися в гордості своїх власних очей; переслідували, брехали, крали, грабували, чинили розпусту, і вбивство, і всіляку злочестивість; проте закон застосовувався до всіх тих, хто порушив його, наскільки це було можливо.

33 І сталося, що таким чином застосовуючи закон до них, коли кожна людина каралася за те, що вона вчинила, вони стали спокійнішими, і не наважувалися чинити ніяку злочестивість, яка могла стати відома; отже, було більше спокою серед народу Нефія аж до пʼятого року правління суддів.