1 Слова, з якими Яків, брат Нефія, звернувся до народу Нефія після смерті Нефія:

2 Отож, мої улюблені браття, я, Яків, згідно з відповідальністю, яку я маю перед Богом, щоб звеличувати мою службу з серйозністю, і щоб я міг звільнити мій одяг від ваших гріхів, я входжу до храму цього дня, щоб я міг проголосити вам слово Бога.

3 І ви самі знаєте, що дотепер я був старанним у службі за моїм покликанням; але цього дня я переобтяжений набагато більшим бажанням благополуччя ваших душ і стурбованістю через нього, ніж я був досі.

4 Бо ось досі ви були послушні слову Господа, яке я дав вам.

5 Але ось прислухайтеся до мене, і знайте, що з допомогою всемогутнього Творця небес і землі я можу розповісти вам про ваші думки, як ви починаєте чинити гріх, гріх, який є дуже мерзотним для мене, так, і мерзотним для Бога.

6 Так, те засмучує мою душу і змушує мене здригнутися від сорому перед присутністю мого Творця, що я повинен свідчити вам про злочестивість ваших сердець.

7 І також засмучує мене те, що я повинен висловлюватися надто прямолінійно в своїх промовах про вас, перед вашими жінками і вашими дітьми, багато почуттів чиїх надзвичайно ніжні і цнотливі і витончені перед Богом, і це приємно Богові;

8 І мені здається, що вони прийшли сюди, аби почути приємне слово Бога, так, слово, яке зцілює поранену душу.

9 Отже, мою душу обтяжує те, що я змушений, через суворий наказ, який я отримав від Бога, попередити вас про ваші злочини, збільшити рани тих, хто вже поранений, замість того щоб заспокоїти і загоїти їхні рани; а ті, хто не був поранений, замість того, щоб бенкетувати приємним словом Бога, мають кинджали поставлені, щоб пронизати їхні душі і поранити їхній ніжний розум.

10 Але, незважаючи на силу цього завдання, я повинен вдіяти за суворими наказами Бога, і сказати вам про вашу злочестивість і мерзоти, в присутності чистих серцем, і скрушених сердець, і під наглядом всевидючого ока Всемогутнього Бога.

11 Отже, я повинен сказати вам правду згідно з прямотою слова Божого. Бо знайте, як попросив мене Господь, так прийшло до мене це слово, кажучи: Якове, іди ти в храм завтра і проголоси слово, яке я дам тобі, цьому народові.

12 І ось слухайте, браття мої, це слово, яке я проголошую вам, що багато з вас почали шукати золото, і срібло, і всілякі дорогоцінні руди, якими ця земля, що є землею обіцяною для вас і вашого сімені, найбільш повниться.

13 І рука Провидіння посміхнулася вам найприємніше, і ви отримали безліч багатства; і через те що дехто з вас отримав більш щедро, ніж хтось із ваших братів, ви заноситесь у гордовитості ваших сердець і несете свої шиї твердо, а голови високо через пишність вашого одягу, і утискуєте своїх братів, тому що вважаєте, що ви кращі за них.

14 І ось, браття мої, чи думаєте ви, що Бог виправдовує вас у цьому? Слухайте, я кажу вам: Ні. Але Він засуджує вас, і якщо ви уперто продовжуєте робити це, Його покарання мусить швидко прийти до вас.

15 О якби Він тільки показав вам, що може пронизати вас, і єдиним поглядом Свого ока Він може стерти вас у прах!

16 О якби Він тільки звільнив вас від цього беззаконня і мерзоти. І якби ви послухалися слова Його наказів, і не дали гордовитості ваших сердець знищити ваші душі!

17 Подумайте про ваших братів, як про самих себе, і будьте дружніми з усіма, і вільними зі своїм майном, щоб вони могли бути багатими, як і ви.

18 Але перед тим як вам прагнути до багатства, прагніть до царства Божого.

19 А після того як ви отримали надію на Христа, ви отримаєте багатство, якщо ви прагнете його; і ви будете прагнути його з наміром чинити добро—одягти роздягнених, і нагодувати голодних, і звільнити поневолених, і надавати заспокоєння хворим і стражденним.

20 І от, браття мої, я сказав вам про гордовитість; а ті з вас, хто завдавали страждання ближньому своєму, і утискували його, тому що були гордовитими в серцях своїх через те, що Бог дав вам,—що ви скажете про це?

21 Чи не думаєте ви, що такі речі мерзотні для Того, Хто створив усю плоть? І одна істота є так само цінною в Його очах, як і інша. І вся плоть з праху; і для тієї самої мети створив Він їх, щоб виконували вони Його заповіді і прославляли Його навіки.

22 А тепер я закінчу говорити з вами про цю гордовитість. І якби я не повинен був говорити з вами про тяжчий злочин, моє серце б раділо надзвичайно за вас.

23 Але слово Боже обтяжує мене через ваші тяжчі злочини. Бо ось так каже Господь: Цей народ починає збільшуватися в беззаконні; вони не розуміють Писання, бо вони, вдаючись до розпусти, намагаються виправдати себе тим, що було написано про Давида і Соломона, його сина.

24 Тож Давид і Соломон справді мали багато жінок і наложниць, що було мерзотно для Мене, каже Господь.

25 Отже, так каже Господь: Я вивів цей народ із землі Єрусалимської, силою Своєї руки, щоб Я міг виростити для Себе праведну віту від плоду стегон Йосипа.

26 Отже, Я, Господь Бог, не стерплю, щоб цей народ робив так, як ті в давнину.

27 Отже, мої браття, слухайте мене, і прислухайтеся до слова Господа: Бо жоден з чоловіків серед вас не буде мати більше однієї жони; а наложниць він не буде мати зовсім;

28 Бо Я, Господь Бог, втішаюся цнотливістю жінок. І розпуста є мерзотою для Мене; так каже Господь Саваот.

29 Отже, цей народ буде виконувати Мої заповіді, каже Господь Саваот, інакше проклята буде земля через них.

30 Бо якщо Я, каже Господь Саваот, вирощу сімʼя для Себе, Я заповім Моєму народові; інакше вони будуть прислухатися до цього.

31 Бо ось Я, Господь, бачив горе, і чув голосіння дочок Мого народу на землі Єрусалимській, так, і на всіх землях Мого народу, через злочестивість і мерзоти їхніх чоловіків.

32 І Я не стерплю, каже Господь Саваот, щоб плач прекрасних дочок цього народу, який Я вивів з землі Єрусалима, дійшов до Мене проти чоловіків з Мого народу, каже Господь Саваот.

33 Бо вони не відведуть в неволю дочок Мого народу через їхню ніжність, бо Я покараю їх тяжким прокляттям, а саме знищенням; бо вони не чинитимуть розпусту, як ті в давнину, каже Господь Саваот.

34 І ось слухайте, браття мої, ви знаєте, що ці заповіді були дані нашому батькові, Легієві; отже, ви знали їх раніше; і ви підвели себе під великий осуд; бо ви вчинили те, що ви не повинні були чинити.

35 Знайте, ви вчинили більші беззаконня, ніж Ламанійці, наші брати. Ви розбили серця ваших ніжних жінок, і загубили довіру своїх дітей, тому що були поганим прикладом для них; і ридання їхніх сердець здіймається до Бога проти вас. І через суворість слова Божого, яке спускається проти вас, багато сердець померло, пронизані глибокими ранами.