1 І ось сталося, що Алма, який втік від слуг царя Ноя, покаявся у своїх гріхах і беззаконнях, і пішов таємно серед людей, і почав навчати словам Авінадія—

2 Так, про те, що має прийти, а також про воскресіння мертвих, і викуплення людей, яке мало настати через силу, і страждання, і смерть Христа, і Його воскресіння і сходження до небес.

3 І всіх, хто хотів почути його слова, він навчав. І він навчав їх таємно, щоб це не стало відомо цареві. І багато хто повірив його словам.

4 І сталося, що всі ті, хто повірив йому, пішли до того місця, що називалося Мормон, що отримало своє імʼя від царя, будучи в межах цієї землі, і яке кишіло, в деякі часи або пори року, дикими звірями.

5 Тож було в Мормоні джерело чистої води, і Алма пішов туди, а там біля води були зарослі маленьких дерев, де він ховався вдень від розшуків царя.

6 І сталося, що всі, хто повірив йому, пішли туди почути його слова.

7 І сталося, що через багато днів уже добра кількість їх зібралася разом у місці, що називалося Мормон, щоб почути слова Алми. Так, усі зібралися разом, хто повірив його слову, щоб почути його. І він вчив їх, і проповідував їм покаяння, і викуплення, і віру в Господа.

8 І сталося, що він сказав їм: Дивіться, ось води Мормона (бо так вони називалися) і ось, оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими;

9 Так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті, щоб ви могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб ви могли мати вічне життя,—

10 Тож я кажу вам, якщо це є бажанням ваших сердець, то що ви маєте проти того, щоб бути хрищеними в імʼя Господа, як свідчення того перед Ним, що ви увійшли в завіт з Ним, що ви будете служити Йому і виконувати Його заповіді, щоб Він міг пролити Свій Дух більш рясно на вас?

11 І ось, коли люди почули ці слова, вони заплескали в долоні свої від радості і вигукнули: Це є бажання наших сердець.

12 І тоді сталося, що Алма взяв Гелама, він був одним із перших, і пішов і став у воді, і заволав, кажучи: О Господи, пролий Свій Дух на Твого слугу, щоб він міг зробити цю роботу з святістю в серці.

13 І коли він сказав ці слова, Дух Господа зійшов на нього, і він сказав: Геламе, я хрищу тебе, маючи повноваження від Всемогутнього Бога, як свідчення того, що ти увійшов у завіт, щоб служити Йому, доки ти не помреш у своєму смертному тілі; і нехай Дух Господа проллється на тебе; і нехай Він дарує тобі вічне життя через викуплення Христа, Якого Він приготував від заснування світу.

14 І після того як Алма сказав ці слова, і Алма, і Гелам обидва занурились у воду; і вони встали і вийшли з води, радіючи, бо були сповнені Духом.

15 І знову Алма взяв другого, і увійшов удруге в воду, і христив його, як і першого, тільки сам він вже не занурювався у воду знову.

16 І у такий спосіб він христив кожного, хто прийшов у місце Мормон; і їх було числом близько двохсот і чотирьох душ; так, і вони були хрищені у водах Мормона, і були сповнені благодаттю Бога.

17 І вони називалися церквою Бога, або церквою Христа, з тих пір і надалі. І сталося, що хто б не був хрищений силою і повноваженням Бога, прилучався до Його церкви.

18 І сталося, що Алма, маючи повноваження від Бога, висвятив у священики; а саме, одного священика на кожні пʼятдесят з їхнього числа висвятив він проповідувати їм, і навчати їх того, що стосується царства Божого.

19 І він наказав їм, що вони не повинні навчати нічому іншому, окрім того, чому він навчав, і що промовлялося вустами святих пророків.

20 Так, саме таке наказав він їм, що їм не слід проповідувати нічого іншого, окрім покаяння і віри в Господа, Який викупив Свій народ.

21 І він наказав їм, що не повинно бути ніяких суперечок між ними, але що вони повинні дивитися вперед одними очима, маючи одну віру і одне хрищення, скріпивши свої серця у єдності і в любові один до одного.

22 І так він наказав їм проповідувати. І так вони стали дітьми Бога.

23 І він наказав їм, що вони мають додержуватися суботнього дня і зберігати його святим, а також кожного дня вони мають віддавати дяку Господеві Богу їхньому.

24 І він також наказав їм, що священики, яких він висвятив, мають працювати власноруч, щоб утримувати себе.

25 І був один день кожного тижня, визначений, щоб вони могли збиратися разом навчати людей і вшановувати Господа Бога їхнього, а також часто, як це тільки було в їхній владі, збиратися разом.

26 І священики не повинні були залежати від людей у своєму утриманні; але за свою працю вони мали одержувати благодать Бога, щоб вони могли стати сильними Духом, маючи знання Бога, щоб вони могли навчати з силою і повноваженням від Бога.

27 І ще Алма наказав, щоб люди церкви віддавали частину свого майна, кожний згідно з тим, що має; якщо він має більше, він повинен віддавати більше; а з того, хто має тільки трохи, тільки трохи й треба вимагати; а тому, хто не має, буде дано.

28 І в такий спосіб вони повинні давати від свого майна за своєю власною волею і добрими намірами до Бога і до тих священиків, які живуть у нужді, так, до кожної нужденної, голої душі.

29 І це він сказав їм, як наказав йому Бог; і вони проходили чесно перед Богом, віддаючи один одному як тлінне, так і духовне, за їхніми нуждами і їхніми потребами.

30 І ось сталося, що все це було вдіяно в Мормоні, так, біля вод Мормона, в лісі, що був поблизу вод Мормона; так, місце Мормон, води Мормона, ліс Мормона, які прекрасні вони в очах тих, хто там прийшов до пізнання свого Викупителя; так, і які благословенні вони, бо вони співатимуть Йому хвалу навіки.

31 І все це відбувалося на границях землі, щоб цар не дізнався про це.

32 Але ось сталося, що цар, дізнавшись про рух серед народу, послав своїх слуг стежити за ними. Тому в той день, коли вони збиралися разом, щоб почути слово Господа, їх було викрито перед царем.

33 І тоді цар сказав, що Алма підбурює народ до повстання проти нього; тому він послав своє військо знищити їх.

34 І сталося, що Алму і людей Господа було попереджено про прихід царевого війська; тому вони взяли свої намети і разом з своїми сімʼями вирушили в пустиню.

35 І було їх числом близько чотирьохсот і пʼятдесяти душ.