1 І ось, сталося, що коли цар Веніямин закінчив промовляти слова, які були передані йому ангелом Господа, тоді він кинув оком навколо себе на безліч людей і побачив, що вони впали на землю через те, що благоговійний страх перед Господом зійшов на них.

2 І вони побачили себе в своєму власному тілесному стані, навіть нижчими за прах землі. І вони всі заволали в один голос, кажучи: О змилуйся, і приклади спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів, і наші серця могли бути очищеними; бо ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, Який створив небеса і землю, і все інше; Який зійде до дітей людських.

3 І сталося, що після того як вони сказали ці слова, Дух Господа зійшов на них, і вони сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів і маючи спокій у свідомості, через надзвичайну віру, що її вони мали в Ісуса Христа, Який прийде, згідно з словами, які цар Веніямин сказав їм.

4 І цар Веніямин знову відкрив свої вуста і почав говорити до них, кажучи: Мої друзі і мої браття, моє коліно і мій народе, я б хотів знову привернути вашу увагу, щоб ви почули і зрозуміли останню частину моїх слів, які я буду говорити вам.

5 Бо ось, якщо пізнання великодушності Бога цього разу збудило вас до відчуття своєї мізерності, і вашого нікчемного і занепалого стану—

6 Я кажу вам, якщо ви прийшли до пізнання великодушності Бога, і Його незрівнянної сили, і Його мудрості, і Його терпеливості, і Його довготерпіння щодо дітей людських; і ще, Спокуту, яка була уготована від заснування світу, щоб таким чином спасіння могло прийти до того, хто покладатиме довіру на Господа, і буде старанним у виконанні Його заповідей, і продовжуватиме бути у вірі аж до кінця свого життя, я маю на увазі життя смертного тіла—

7 Я кажу, що така людина одержить спасіння через Спокуту, уготовану від заснування світу для всього людства, яке будь-коли існувало від падіння Адама, або яке є, або яке буде колись, аж до кінця світу.

8 І це засіб, з допомогою якого приходить спасіння. І немає ніякого іншого спасіння, окрім цього, про яке говорилося; а також немає ніяких інших умов, за яких людина може бути спасенною, окрім умов, про які я вам сказав.

9 Віруйте в Бога; віруйте, що Він є, і що Він створив усе, і на небесах, і на землі; віруйте, що Він має всю мудрість, і всю силу, і на небесах, і на землі; віруйте, що людина не розуміє всього того, що Господь може розуміти.

10 І знову, віруйте, що ви повинні покаятися у ваших гріхах і відмовитися від них, і упокоритися перед Богом; і просити від щирого серця, аби Він простив вас; і ось, якщо ви вірите всьому цьому, дивіться, виконуйте це.

11 І знову я кажу вам, як вже говорив досі, що, оскільки ви прийшли до пізнання слави Бога, або якщо ви пізнали Його великодушність і відчули Його любов, і отримали прощення ваших гріхів, яке викликало таку надзвичайно велику радість у ваших душах, саме тому я б хотів, щоб ви запамʼятали, і завжди зберігали у памʼяті велич Бога, і вашу власну мізерність, і Його великодушність і довготерпіння щодо вас, недостойних створінь, і упокорилися аж до глибин покірності, призиваючи імʼя Господа щоденно, і стоячи непохитно у вірі в те, що має прийти, про що розповідалося з вуст ангела.

12 І слухайте, я кажу вам, якщо ви робитимете так, ви завжди будете втішатися, і сповнюватися любовʼю Бога, і завжди будете утримувати прощення ваших гріхів; і ви будете рости у пізнанні слави Того, Хто створив вас, або у пізнанні того, що є справедливе й істинне.

13 І ви не матимете бажання образити один одного, але жити мирно і віддавати кожному належне.

14 І ви не дозволите, щоб ваші діти ходили голодні або голі; також не дозволите ви, щоб вони порушили закони Бога, і билися і сварилися один з одним, і служили дияволові, який є хазяїном гріха, або злим духом, про якого говорилося нашими батьками, йому, хто є ворогом усієї праведності.

15 Але ви будете навчати їх іти шляхами істини і розсудливості; ви будете вчити їх любити один одного, і служити один одному.

16 І ще, ви самі будете допомагати тим, кому буде потрібна ваша допомога; ви будете віддавати з свого майна тому, хто в нужді; і ви не дозволите, щоб жебрак марно звертався до вас з своїм проханням, і не відправите його геть, на погибель.

17 Можливо, ви скажете: Ця людина сама довела себе до злигоднів; отже, я не простягну їй руки, і не дам їй від моєї їжі, і не передам їй від мого майна, щоб вона не страждала, бо її покарання справедливе—

18 Але я кажу тобі: О людино, той, хто чинить таке, також має велику причину покаятися; і якщо він не покається у тому, що він зробив, він загине навіки, і немає йому місця в царстві Божому.

19 Бо дивіться, хіба всі ми не є жебраками? Хіба ми всі не залежимо від однієї й Тієї Самої Істоти, тобто Бога, в усьому майні, що ми маємо, і в їжі, і в одежі, і в золоті, і в сріблі, і в усіх багатствах, які ми маємо кожного виду?

20 І ось, навіть у цей час ви зверталися до Його імені і благали прощення ваших гріхів. І чи дозволив Він, щоб ви благали марно? Ні; Він пролив Свій Дух на вас і зробив так, що ваші серця сповнилися радістю, а ваші уста утрималися, щоб ви не могли знайти вислову, такою надзвичайною буде ваша радість.

21 І ось, якщо Бог, Який створив вас, від Кого залежить ваше життя і все, що ви маєте, і якими ви є, дарує вам усе, що ви попросите доброго, з вірою, віруючи в те, що ви отримаєте, о тоді, як же вам слід ділитися майном, що ви маєте, один з одним.

22 І якщо ви судите людину, яка звертається до вас з проханням дати їй від вашого майна, щоб вона не загинула, і звинувачуєте її, наскільки справедливішим було б звинувачувати вас за утримання свого майна, яке не належить вам, але Богові, Якому також належить і ваше життя; і все-таки ви не звертаєтеся з проханням і не каєтеся у тому, що ви вчинили.

23 Я кажу вам, горе тій людині, бо її майно загине разом з нею; і ось, я кажу це для тих, хто багатий речами цього світу.

24 І ще, я кажу для бідних: ви, хто не має, і все-таки маєте достатньо, щоб прожити день за днем; я маю на увазі всіх вас, хто відмовляє жебракові через те, що ви самі не маєте; я б хотів, щоб ви сказали у серці своєму: я не даю тому, що я не маю, але якби я мав, я дав би.

25 І от, якщо ви скажете це в серці своєму, ви залишитеся безвинними, інакше вас буде засуджено; і ваше засудження є саме за те, що ви жадаєте того, чого не отримали.

26 І от, заради того, що я вам сказав—тобто заради збереження прощення ваших гріхів день у день, щоб ви могли пройти безвинними перед Богом,—я б хотів, щоб ви передали від вашого майна бідним, кожна людина згідно з тим, що вона має, тобто нагодувати голодних, одягти роздягнених, відвідати хворих і надати їм допомогу, духовну і матеріальну, згідно з їхніми потребами.

27 І стежте за тим, щоб усе це робилося з мудрістю і за порядком; бо не обовʼязково, щоб людина бігла швидше, ніж їй під силу. Але ще, необхідно, щоб вона була старанною, щоб таким чином вона могла здобути винагороду; отже, все повинно робитися за порядком.

28 І я хотів би, щоб ви запамʼятали, що хто з вас позичить у свого ближнього, має повернути ту річ, яку він позичив, згідно з тим, як він домовився, бо інакше ви вчините гріх; і, можливо, ви примусите свого ближнього також вчинити гріх.

29 І нарешті, я не можу сказати вам про все те, коли ви можете вчинити гріх; бо є різні шляхи і засоби, а саме, їх так багато, що я не можу перелічити їх.

30 Але ось що я можу сказати вам, якщо ви не будете стежити за собою, і вашими думками, і вашими словами, і вашими ділами, і не будете виконувати заповідей Бога, і не продовжуватимете вірувати в те, що ви чули про пришестя нашого Господа, аж до кінця вашого життя, тоді ви повинні загинути. І ось, о людино, памʼятай, і не загинь.