Упродовж цього розподілу члени Першого Президентства та Кворуму Дванадцятьох Апостолів часто говорили про храмові обряди та завіти. Нижче наведено кілька цитат, упорядкованих тематично, які ілюструють, як ці священні теми обговорювалися в різних ситуаціях. Клацніть, щоб розгорнути розділ. Там, де це доступно, надається посилання на оригінал документа.
Хрищення і конфірмація
Президент Рассел М. Нельсон
“Кожного разу, коли ви робите щось, що допомагає будь-кому — по цей або по той бік завіси — наблизитися на крок до укладання завітів з Богом та отримання необхідних цим людям обрядів хрищення і храмових обрядів, ви допомагаєте збирати Ізраїль. Ось і все”.
Надія Ізраїля, всесвітній духовний вечір для молоді, 3 червня 2018 р.
Президент Томас С. Монсон
“Ви, мої юні друзі, хто зараз перебуває в підлітковому віці, завжди тримайте храм у полі вашого зору. Не робіть нічого такого, що завадить вам увійти в його двері та скуштувати священні й вічні благословення, які чекають на вас там. Я хвалю тих з вас, хто вже ходить до храму регулярно й виконує хрищення за померлих, встаючи рано-вранці, щоб взяти участь у цих хрищеннях перед школою. Я не уявляю кращого початку дня”.
Святий храм — маяк світові, квітнева генеральна конференція 2011 р.
Старійшина Девід А. Беднар
“Я запрошую молодь Церкви дізнаватися про дух Іллі та відчути його. Я запрошую вас робити дослідження, шукати ваших предків та готуватися до виконання повірницьких хрищень у домі Господа за вашу померлу рідню [див. Учення і Завіти 124:28–36]. І я прошу вас допомагати іншим людям виявляти свою сімейну історію. Якщо ви з вірою відкликатиметеся на це запрошення, ваші серця повернуться до батьків… Ваше свідчення про Спасителя і навернення до Нього стануть глибокими й міцними. І я даю вам обіцяння, що ви будете захищені проти наростаючого впливу супротивника. Якщо ви братимете участь у цій святій роботі і любитимете її, вас буде захищено в юності й протягом усього вашого життя”.
Серця дітей повернуться до їхніх батьків, жовтнева генеральна конференція 2011 р.
Старійшина Квентін Л. Кук
“Поєднання зростаючої кількості храмів і передових технологій для виконання нашого священного обов’язку з сімейної історії заради наших предків робить цей час найблагословеннішим в усій історії. Я радію надзвичайній відданості нашої молоді в індексуванні та пошуку їхніх предків, а потім роботі з виконання хрищень і конфірмації у храмі. Ви в буквальному сенсі є серед тих, кого у пророцтві названо спасителями на горі Сіон”.
Бачити себе у храмі, квітнева генеральна конференція 2016 р.
Старійшина Гарі Е. Стівенсон
“Перше Президентство запросило “дорослих членів Церкви мати діючу храмову рекомендацію та відвідувати храм частіше”, де це дозволяють час та обставини, та заохотило членів Церкви “замінити деякі заходи дозвілля храмовим служінням”. Вони також заохотили “нових членів Церкви та молодь Церкви — тих, кому вже виповнилося 12 років, та старших — жити гідно, щоб допомагати у цій великій роботі служіння повірниками для хрищення і конфірмації” [Лист Першого Президентства, 11 бер. 2003 р.]”.
Святі домівки, святі храми, квітнева генеральна конференція 2009 р.
Старійшина Річард Г. Скотт
“Чи хочете ви, молоді люди, дізнатися, як найкраще уникнути впливу супротивника у вашому житті? Зануртесь у дослідження своїх предків, підготуйте їхні імена для священних вікарних обрядів за померлих, які доступні в храмі, а потім ідіть до храму і будьте повірниками для них, щоб отримати обряди хрищення і дарування Святого Духа. З віком ви зможете також брати участь в отриманні інших обрядів. Я не знаю кращого захисту від впливу супротивника у вашому житті”.
Радість від викуплення померлих, жовтнева генеральна конференція 2012 р.
Храмовий одяг і церемоніальне вбрання
Президент Рассел М. Нельсон
“Носіння храмового одягу має глибоке символічне значення. Воно уособлює незмінне зобов’язання. Як Спаситель продемонстрував потребу витримати до кінця, так і ми віддано носимо цей одяг як частину зброї Бога, що захищає. Так ми висловлюємо свою віру в Нього та Його вічні завіти, укладені з нами”.
Особиста підготовка до отримання храмових благословень, квітнева генеральна конференція 2001 р.
Президент Рассел М. Нельсон
“Якщо ви дійсно хочете дізнатися більше про історію храмового вбрання, знайдіть це в Старому Завіті. Старий Завіт рясніє згадками про особливе храмове вбрання”
Teachings of Russell M. Nelson, 372.
Президент Бойд К. Пекер
“У зв’язку з цими обрядами в храмі вас буде офіційно одягнуто у храмове вбрання і вам будуть обіцяні чудові благословення, пов’язані з ним. Важливо, щоб ви слухали уважно, коли будуть виконуватися ці обряди, і щоб ви намагалися запам’ятати обіцяні благословення й умови, за яких вони будуть здійснені”.
Священне храмове вбрання
“Храмові мантії Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, відомі як мантії святого священства, носять тільки в храмах святих останніх днів; вони призначені для здійснення найвищих таїнств віри. Білий колір символізує чистоту. Немає жодних відзнак чи звань. Найстаршого апостола і найновішого члена Церкви неможливо відрізнити, коли вони вдягнені однаково. Чоловіки та жінки вбрані у схожий одяг. Просте вбрання поєднує релігійну символіку з відлунням давнини, відображеним у стародавніх письменах з книги Вихід”.
Священне храмове вбрання
“Багато вірних святих останніх днів носять під своїм одягом спеціальну білизну, яка має глибоке релігійне значення. Схожа за дизайном зі звичайною скромною спідньою білизною, вона має дві частини і її зазвичай називають “храмовим одягом”… Храмовий одяг носять дорослі члени Церкви, які у храмах Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів дали священні обіцяння бути вірними Божим заповідям та євангелії Ісуса Христа. Для членів Церкви цей скромний храмовий одяг, який носять під звичайним одягом, і символічне вбрання, яке носять під час храмового поклоніння, символізують священний і особистий аспект їхніх стосунків з Богом і їхнього зобов’язання жити праведно і бути чесними”.
Початкові обряди — омовіння і помазання
Президент Гордон Б. Хінклі
“Існує мета, що виходить за межі Воскресіння. Це піднесення в царстві нашого Батька. Його можна досягнути завдяки послуху заповідям Бога. Воно починається з прийняття Його як нашого Вічного Батька, а Його Сина — як нашого живого Викупителя. Воно передбачає участь у різних обрядах, кожен з яких є важливим і необхідним. Перший з них — хрищення через занурення у воду, без якого, за словами Спасителя, людина не може увійти в царство Боже. За цим має настати народження від Духа, дар Святого Духа. Потім послідовно впродовж років прийде для чоловіків висвячення у священство, а потім — благословення храму, як для чоловіків, так і жінок, які будуть гідні увійти в нього. Серед цих храмових благословень — наше омовіння і помазання, щоб ми могли бути чистими перед Господом. Серед них навчальна сесія, під час якої ми беремо на себе зобовʼязання, а нам обіцяються благословення, що будуть спонукати нас поводитися за принципами євангелії. Серед них обряди запечатування, завдяки яким те, що звʼязується на землі, звʼязується і на небесах, уможливлюючи нерозривність сімʼї”.
Temples and Temple Work, Ensign, February 1982.
Президент Спенсер В. Кімболл
“Джозеф Сміт наділив дванадцятьох апостолів усіма ключами, владою і силою, якими володів сам і які отримав від Господа. Він дав їм кожен ендаумент, кожне омовіння і помазання, і виконав для них обряди запечатування”.
We Thank Thee, O God, for a Prophet, October 1972 general conference.
Президент Бойд К. Пекер
“Обряди омовіння і помазання в храмі часто називаються початковими. Буде достатнім сказати тут тільки такі слова: омовіння і помазання тісно пов’язані з ендаументом. Ці обряди є символічними за природою, але вони містять конкретні негайні благословення, а також майбутні благословення”.
Підготовка до входження у святий храм
Старійшина Джеймс Е. Талмейдж
“На північ від христильні розташовані просторі та зручні роздягальні, якими користуються брати, а на південь — не менш зручні роздягальні для сестер. Передбачено також приміщення, де здійснюються певні обряди помазання. У цих церемоніях жінкам служать тільки жінки, а чоловікам — чоловіки”.
The House of the Lord [1976], 83.
Старійшина Роберт Д. Хейлз
“У храмі пояснюється план спасіння і укладаються священні завіти. Ці завіти, разом із носінням священного храмового одягу, зміцнюють і захищають людину, яка отримала ендаумент, проти сил супротивника. Після отримання власного ендаументу юнак або дівчина можуть відвідувати храм і виконувати вікарні обряди, щоб робити благословення священства доступними для тих, хто помер, не маючи можливості отримати ці благословення під час земного життя”.
Blessings of the Priesthood, October 1995 general conference.
Огляд ендаументу
Президент Рассел М. Нельсон
“Храм буквально сповнений істини. Істини плану Батька відкриваються нам з ясністю і силою. Слова істини про нашого Батька, Його Сина та Їхні стосунки з нами проговорюються в завітах і обрядах храму. Храм — це дім одкровення, де істина проливається на наші душі і просвітлює наше розуміння [див. Учення і Завіти 109:15]. Ми дізнаємося про нашу вічну сутність і призначення, а також про дивовижні обітниці Господа. Ці обітниці правдиві, бо наш Бог є Богом істини і не може брехати [див. Етер 3:2]… Якщо наші брати і сестри йдуть до храму в пошуках сили і розуміння, то Сам Господь навчить їх істин, які є найбільш важливими для них у часи потреби”.
Teachings of Russell M. Nelson, 373.
Президент Езра Тефт Бенсон
“Целестіальні закони, втілені в певних обрядах, що належать Церкві Ісуса Христа, виконуються через добровільне укладення завітів. Закони є духовними. Тому наш Небесний Батько призначив певні святині, які називаються храмами, в яких ці закони можуть бути повністю пояснені. До них належать закон послуху і жертви, закон євангелії, закон цнотливості та закон посвячення”.
A Vision and a Hope for the Youth of Zion, Brigham Young University devotional, April 12, 1977.
Президент Бойд К. Пекер
“А там ті члени Церкви, які матимуть на це право, зможуть взяти участь у найбільш піднесених і священних викупительних обрядах, даних людям через одкровення. Там ми можемо бути омиті, помазані, навчені, обдаровані й запечатані. А коли ми отримаємо ці благословення для себе, то можемо зробити це для тих, хто помер, не маючи можливості пройти ці обряди”.
Приходьте у храм, Ліягона, жовт. 2007 р.
Старійшина Роберт Д. Хейлз
“Наше бажання повернутися до Небесного Батька зростає, коли ми, крім прийняття причастя, стаємо гідними отримати храмову рекомендацію… Потім як носії храмових рекомендацій, які отримали ендаумент, ми налагоджуємо своє життя на зразок Христового. Для цього від нас вимагається: слухняність, жертвування заради дотримання заповідей, любов одне до одного, цнотливість в думках і в діях і присвячення себе побудові царства Божого. Через Спокуту Спасителя і виконання цих основних зразків вірності, ми отримуємо “влад[у] згори”, яка допоможе нам зустрічати виклики життя. Нам потрібна ця божественна сила сьогодні більше, ніж будь-коли. Це сила, яку ми отримуємо лише завдяки храмовим обрядам”.
Спам’ятатися: причастя, храм і жертва заради служіння, квітнева генеральна конференція 2012 р.
Старійшина Джеймс Е. Талмейдж
“Храмовий ендаумент у тому вигляді, у якому він виконується в сучасних храмах, включає в себе вказівки, що стосуються значення і послідовності минулих розподілів… Ці настанови містять опис найвизначніших подій періоду Сотворіння, стан наших перших батьків в Еденському саду, їхній непослух і подальше вигнання з цієї блаженної обителі, їхнє становище в самотньому і похмурому світі, коли вони були приречені жити працею і потом, план викуплення, за допомогою якого велике гріхопадіння може бути спокутуване”.
The House of the Lord [1976], 84.
Старійшина Джеймс Е. Талмейдж
“Обряди ендаументу втілюють певні зобов’язання з боку особи, такі як завіт і обіцяння дотримуватися закону суворої чесноти і цнотливості, бути милосердною, доброзичливою, толерантною і чистою; присвячувати як таланти, так і матеріальні засоби поширенню істини і піднесенню [людського] роду; зберігати відданість справі істини; і прагнути усіма способами сприяти великому приготуванню, щоб земля була готова прийняти свого Царя — Господа, Ісуса Христа. З укладенням кожного завіту і прийняттям кожного зобов’язання виголошується обіцяне благословення, яке залежить від відданого дотримання умов”.
The House of the Lord, 100.
Закон послуху
Президент Томас С. Монсон
“Мої брати і сестри, великим випробуванням цього життя є послух. “І в цьому ми випробуємо їх, — сказав Господь, — щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм”. Спаситель проголосив: “Бо всі, хто бажають мати благословення з Моїх рук, мають дотримуватися закону, який було призначено для цього благословення, і умов його, як було встановлено ще до заснування світу”. Немає більшого прикладу послуху ніж той, який показав наш Спаситель. Про Нього Павло зазначив: “І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння”.
Послух приносить благословення, квітнева генеральна конференція 2013 р.
Президент Гордон Б. Хінклі
“Я залишаю вам своє свідчення про те, що щастя святих останніх днів, мир святих останніх днів, поступ вперед святих останніх днів, процвітання святих останніх днів і вічне спасіння та піднесення цього народу залежать від послуху порадам священства Бога”.
If Ye Be Willing and Obedient, October 1971 general conference.
Президент Джеймс Е. Фауст
“Послух веде до справжньої свободи. Чим більший послух ми виявляємо істинам, даним в одкровеннях, тим більшою є наша свобода… Так само, як порядок дав життя і красу землі, коли вона була темною і пустою, так само він діє і для нас. Послух допомагає нам розвинути весь потенціал, якого вимагає від нас Небесний Батько, щоб ми стали целестіальними істотами, гідними жити у Його присутності, коли настане час”.
Послух: дорога до свободи, квітнева генеральна конференція 1999 р.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд
“Послух — це перший закон не тільки небес. Послух — це перший закон усього. Все, що є важливим, вимагає цього початкового зобов’язання слухатися слова і волі Господа. Це перший завіт, який ми укладаємо в храмі”.
Elder Jeffrey R. Holland Visits Philippines, Shares Message on Love, Newsroom.ChurchofJesusChrist.org.
Старійшина Л. Том Перрі
“По-перше, ми повинні бути слухняними законам Господа. Це один з перших уроків, які отримали Адам і Єва: послух приносить віру. Він приносить благословення небес. Непослух породжує душевний біль і відчай. Слідом за законом послуху приходить вимога віддаватися в служінні дітям нашого Небесного Батька. Жертвувати тим, що ми маємо, щоб принести користь нашим братам і сестрам — це головне випробування євангелії. Одна з цілей смертного життя полягає в тому, щоб побачити, чи будемо ми дотримуватися поради Спасителя, щоб “шука[ти] ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться” [Матвій 6:33]”.
Behold, the Lord Hath Shown unto Me Great and Marvelous Things, October 1992 general conference.
Старійшина Джозеф Б. Віртлін
“Ми всі хочемо, щоб ви досягли успіху в цьому житті і були гідними найбільшого з Божих дарів — вічного життя в целестіальному царстві. Щоб досягти своїх цілей у цьому земному житті і довести, що ви гідні вічних благословень, навчіться послуху. Іншого шляху немає. Послух приносить велику силу і міць у ваше життя”.
Live in Obedience, April 1994 general conference.
Закон жертви
Президент Рассел М. Нельсон
“Нам все ще наказано приносити жертви, але не шляхом пролиття крові тварин. Наше найвище почуття жертовності досягається тоді, коли ми робимо себе більш священними або святими. Ми робимо це через послух Божим заповідям. Таким чином, закони послуху і жертви нерозривно переплітаються. Зокрема заповіді послуху Слову мудрості, дотримання Суботнього дня в святості, чесної сплати десятини. Коли ми виконуємо ці та інші заповіді, з нами відбувається щось дивовижне. Ми стаємо дисциплінованими! Ми стаємо учнями! Ми стаємо більш священними і святими — як наш Господь!”
Lessons from Eve, October 1987 general conference.
Президент Гарольд Б. Лі
“Наш нинішній план благополуччя цілком може бути “підготовчою” вправою для того, щоб побачити, наскільки ця Церква готова жити за цим планом, щоб, як радісно усвідомив народ на цьому континенті і як записано в стародавніх священних писаннях, які ми називаємо Книгою Мормона, після того, як вони всі були навернені до Господа, “не було багатих і бідних, залежних і свободних, але всі вони були… причасниками небесного дару” і “певно не могло бути щасливішого народу” на лиці всієї землі (4 Нефій 1:3, 16), адже вони повністю жили за законом жертви і посвячення”.
Teach the Gospel of Salvation, October 1972 general conference.
Президент М. Рассел Баллард
“Як правило, перше, що спадає на згадку, коли люди чують фразу “закон Мойсея”, це принесення в жертву тварин. Дещо страшна суть приношення кривавої жертви змушує деяких людей запитувати: “Як така дія може мати якесь відношення до євангелії любові?” Ми краще зрозуміємо відповідь на це запитання, якщо розберемося у двох головних цілях закону жертви. Ці цілі стосувалися Адама, а також Авраама, Мойсея й апостолів Нового Завіту, і вони так само стосуються нас зараз, якщо ми приймаємо закон жертви і живемо за ним. У цього закону є дві головні мети: випробувати й перевірити нас, а також допомогти прийти до Христа”.
Закон жертви, Ліягона, бер. 2002.
Старійшина Л. Том Перрі
“Чи варто дивуватися, що Господь від самого початку хотів, щоб Його план був міцно закріплений у свідомості Його дітей тут, на землі? Серед законів, даних Адаму і Єві, закон жертви був встановлений, щоб нагадувати їм про велику подію, яка повинна була відбутися в зеніті часів… З того часу і аж до приходу Спасителя на землю, в періоди наявності священства люди приносили жертви на знак нагадування про час, коли Син людський прийде на землю, щоб принести найвищу жертву за всіх нас”.
Sacrament of the Lord’s Supper, April 1996 general conference.
Старійшина Ніл А. Максвелл
“Ніколи справжньою особистою жертвою не було покладання на жертовник тварини. Нею є готовність покласти на жертовник тварину, яка в нас, щоб вона була поглинута! Такою є “жертв[а] Господу… — жертв[а] скрушеного серця і впокореного духа” (Учення і Завіти 59:8), передумова, щоб взяти на себе хрест, “відмов[ившися] від усіх своїх гріхів, щоб тільки знати [Бога] (Алма 22:18), адже відмова від себе передує повному прийняттю Його”.
Deny Yourselves of All Ungodliness, April 1995 general conference.
Закон євангелії
Президент Рассел М. Нельсон
“Як окремі члени Церкви, ми з вами залучені до піклування у “власний спосіб” Господа. Щонайменше раз на місяць ми постимося і молимося, а також робимо щедрі пожертви у фонди, які дозволяють єпископам розподіляти допомогу. Це складова закону євангелії. Кожен з нас дійсно може допомогти бідним і нужденним, зараз, і де б вони не знаходилися. І ми, роблячи це, будемо благословенні і захищені від відступництва”.
In the Lord’s Own Way, April 1986 general conference.
Президент Езра Тефт Бенсон
“Ми укладаємо завіт жити за законом євангелії. Закон євангелії охоплює всі закони, принципи й обряди, необхідні для нашого піднесення. Ми погоджуємося виявляти віру в Ісуса Христа і щире покаяння, що приходить завдяки скрушеному серцю й упокореному духу. Коли ми виконуємо обряд хрищення та конфірмації, продовжуємо жити у вірі та молитві, сила спокутної жертви Спасителя покриває наші гріхи, і ми очищаємося від усієї неправедності… Закон євангелії — це більше, ніж розуміння плану спасіння. Він складається з участі в обрядах і застосуванні сили запечатування, що завершується запечатуванням для вічного життя. “Народження знову, — сказав Пророк Джозеф Сміт, — приходить завдяки Духу через обряди”.
Teachings of Ezra Taft Benson, 337.
Президент Джон Тейлор
“Але стало необхідним, щоб Адам слухався і дотримувався закону євангелії, а також стало необхідним, щоб його нащадки, які матимуть таке ж піднесення і благословення, також дотримувалися цього закону і виконували його”.
The Gospel Kingdom, 279.
Президент Уілфорд В. Вудрафф
“Всі, хто приймає принципи євангелії Христа, будуть спасенні ними. Хто дотримується закону, той буде ним збережений. Кожен, хто дотримується закону євангелії, буде спасенний і отримає через нього піднесення і славу”.
The Discourses of Wilford Woodruff, 22.
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі
“Зрештою євангелія Бога написана не мертвими літерами записів у Писаннях, а життям святих. Вона написана не пером і чорнилом на папері, зробленому людиною, а діями і вчинками в книзі життя кожної віруючої і слухняної людини. Вона викарбувана у плоті, кістках і сухожиллях тих, хто живе за целестіальним законом, який є законом євангелії. Вона для того, щоб її прочитали інші, насамперед ті, хто, побачивши добрі вчинки святих, у відповідь прославлятимуть Батька нашого Небесного (див. Матвій 5:16), і, зрештою, Великий Суддя, для Якого життя кожної людини є відкритою книгою”.
Our Gospel Came Not Unto You in Word Only…, October 1968 general conference.
Закон цнотливості
Президент Рассел М. Нельсон
“Спасителевий шлях життя — хороший. Його шлях включає цнотливість до шлюбу і повну вірність у шлюбі. Господній шлях — це єдиний для нас спосіб відчути тривале щастя. Його шлях приносить постійне втішення нашим душам і тривалий спокій у наші домівки. І, найкраще з усього, Його шлях веде нас додому до Нього і до нашого Небесного Батька, до вічного життя і піднесення. Це сама суть роботи і слави Бога”.
Рішення для вічності, жовтнева генеральна конференція 2013 р.
Президент Даллін Х. Оукс
“Сила творіння смертного життя — це найпіднесеніша сила, яку Бог дав Своїм дітям. Право її застосування було дано в першій Божій заповіді Адаму і Єві (див. Буття 1:28), а інші важливі заповіді було дано, щоб заборонити її неправильне застосування (див. Вихід 20:14; 1 Солунянам 4:3). Наголос, який ми робимо на законі цнотливості, пояснюється нашим розумінням мети наших сил породження у здійсненні Божого плану. Будь-яке застосування сил породження між чоловіком і жінкою поза узами шлюбу є тією чи іншою мірою гріховним і суперечить Божому плану, призначеному для піднесення Його дітей”.
Не буде… інших богів, жовтнева генеральна конференція 2013 р.
Старійшина Девід А. Беднар
“Я обіцяю, що дотримання закону цнотливості збільшить наше щастя у смертному житті та уможливить наш розвиток у вічності. Цнотливість і чеснота є зараз, завжди були і завжди будуть “найдорожчим і найціннішим за все” (Мороній 9:9)”.
Ми віримо, що повинні бути цнотливими, квітнева генеральна конференція 2013 р.
Старійшина Ніл Л. Андерсен
“В Церкві є багато неодруженої молоді, чия юність вже давно позаду. І хоча вони не так уявляли собі своє теперішнє життя, вони виконують закон цнотливості. Це може бути випробуванням їхньої віри. Я висловлюю свою глибоку повагу й захоплення цим учням Христа”.
Випробування вашої віри, жовтнева генеральна конференція 2012 р.
Сім’я: Проголошення світові
“Перша заповідь, яку Бог дав Адамові та Єві, стосувалася здатності бути батьками, яку вони мали як чоловік і дружина. Ми проголошуємо, що Божа заповідь Його дітям — розмножуватися і наповнювати землю — залишається в силі. Більш того, ми проголошуємо, що Бог заповідав, аби священна сила породження застосовувалася тільки чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина. Ми проголошуємо, що шлях, яким створюється смертне життя, встановлено Богом. Ми стверджуємо священність життя і його важливість у Божому вічному плані”.
“Сім’я: Проголошення світові”.
Заради зміцнення молоді
Оберігаючи свою цнотливість, ви готуєтеся до укладання і дотримання священних завітів у храмі. Ви готуєтеся до побудови міцного шлюбу й приведення у цей світ дітей, які є частиною вічної і люблячої сім’ї. Ви захищаєте себе від духовної та психо-емоційної травми, яка є наслідком вияву статевої близькості поза шлюбом. Ви також захищаєте себе від небезпечних хвороб. Ваша непорочність допомагає вам відчувати впевненість і справжнє щастя та покращує вашу здатність приймати вірні рішення зараз і в майбутньому. Господні норми щодо статевої чистоти є чіткими і незмінними. Не майте ніяких статевих стосунків до шлюбу і будьте цілковито вірними вашому подружжю після шлюбу… Не беріть участі в розмовах і не використовуйте будь-які медіа, що викликають статеві відчуття. Уникайте будь-яких проявів порнографії”.
Закон посвячення
Президент Езра Тефт Бенсон
“Ми укладаємо завіт жити за законом посвячення. Цей закон полягає в тому, що ми присвячуємо свій час, таланти, сили, майно і гроші на розбудову царства Божого на цій землі та заснування Сіону. Поки людина не дотримується законів послуху, жертви, євангелії та цнотливості, вона не може дотримуватися закону посвячення, який є законом, що відноситься до целестіального царства. “Бо якщо ви волієте, щоб Я дав вам місце в целестіальному світі, ви повинні підготуватися, виконуючи те, що Я заповідав вам і вимагав від вас (УЗ 78:7)”.
Teachings of Ezra Taft Benson, 121.
Президент Спенсер В. Кімболл
“Ми посвячуємо свій час, таланти і кошти, як до цього закликають наші провідники і як підказує нам шепіт Духа. І в Церкві, і в програмі благополуччя ми можемо реалізувати кожну здібність, кожне праведне бажання, кожен вдумливий порив. Будь то волонтер, батько, домашній вчитель, єпископ чи сусід, візитна сестра, мати, домогосподарка чи подруга — у нас є багато можливостей віддавати все, що ми можемо. А якщо ми віддаватимемо, то “жертву і муки Господь пам’ята[тиме]” (Гімни, № [15]). А в кінці ми зрозуміємо, що все це зовсім не було жертвою”.
Becoming the Pure in Heart, April 1978 general conference.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
“Наше життя на землі — це управительство [тобто розпоряджання] часом і вибором, які подаровані нам Творцем. Слово управительство пов’язується у нас з Господнім законом посвячення (див., наприклад, УЗ 42:32, 53), який відіграє економічну роль, але ще більше він є застосуванням целестіального закону в житті тут і тепер (див. Учення і Завіти 105:5). Посвятити — це відділити або присвятити щось бути священним, призначеним для святих цілей. Справжній успіх у цьому житті приходить через посвячення нашого життя, тобто нашого часу й вибору, Божим цілям (див. Іван 17:1, 4; Учення і Завіти 19:19). Чинячи так, ми дозволяємо Йому піднести нас до нашого найвищого призначення”.
Роздуми про життя, що посвячується, жовтнева генеральна конференція 2010 р.
Старійшина Ніл А. Максвелл
“Ми схильні думати про посвячення лише як про передачу своїх матеріальних цінностей, скеровану божественним проводом. Але істинне посвячення — це коли ми повністю ввіряємо себе Богові. Серце, душа і розум — ось ті ключові слова, які Христос використовував, описуючи першу заповідь, і про яку нам слід пам’ятати постійно, а не час від часу (див. Матвій 22:37). При її дотриманні наші вчинки, в свою чергу, будуть повністю посвяченими для довготривалого благополуччя наших душ (див. 2 Нефій 32:9)”.
Освяти свої діла, квітнева генеральна конференція 2002 р.
Президент Генрі Б. Айрінг
“Наш Небесний Батько чує молитви Своїх дітей по всій землі… Ці благання Він чує відколи помістив чоловіків і жінок на землі.
Оскільки Господь чує їхній плач і відчуває ваше глибоке співчуття до них, Він від початку часів відкрив для своїх послідовників шляхи надання допомоги. Він запросив Своїх дітей посвячувати свій час, свої кошти і самих себе, щоб разом з Ним служити іншим. Часто Його шлях допомоги називався “життям за законом посвячення”.
Можливості чинити добро, квітнева генеральна конференція 2011 р.
Старійшина Девід А. Беднар
“Посвячення пов’язане з жертвою і ґрунтується на ній. Слово “посвячувати” означає розвивати і “присвячувати священній меті”. Жертва — це те, що ми приносимо, віддаємо, чим поступаємося або від чого відмовляємося. Посвячення, з іншого боку, полягає в повному розвитку і присвяченні себе священній меті… Живучи за законом посвячення, ми готові не тільки віддати все, що маємо, заради євангелії, але й обіцяємо розвиватися і присвячувати себе — свій час, свої таланти, свої постійно зростаючі здібності — розбудові царства Божого на землі. Ось наше обіцяння: я віддам себе і все, чим я можу стати, і буду жити заради євангелії Ісуса Христа. Принцип жертви — це підготовка за нижчим законом до принципу посвячення. Посвячення включає в себе жертву і багато іншого… Справжнє посвячення мотивоване милосердям і приводить до більшого бажання служити. У ці останні дні від нас, дітей завіту, вимагається більше, ніж наші гроші, матеріальні цінності та час. Нам потрібно посвятити Господу всю нашу душу”.
Adapted from a devotional address given at BYU-Idaho, “Your Whole Souls as an Offering Unto Him”, David A. Bednar, January 5, 1999.
Запечатування
Президент Рассел М. Нельсон
“Брати і сестри, матеріальні блага та хвала світу не триватимуть завжди. Але це не стосується вашого союзу як дружини, чоловіка та сім’ї. Єдина тривалість існування сім’ї, що задовольнить найвищі прагнення людської душі, — це вічність. Жодна жертва не є надто великою заради благословень вічного шлюбу. Щоб підготуватися, людина має лише зректися безбожності й шанувати храмові обряди. Укладаючи священні храмові завіти і дотримуючись їх, ми доводимо свою любов до Бога, до нашого супутника та виявляємо справжнє піклування про нащадків, ще навіть ненароджених. Наша сім’я є для нас центром найвеличнішої роботи й радості в цьому житті. І так воно буде вічно, коли зможемо “успадкувати престоли, царства, панування… влади, господства… піднесення і славу”. Ці безцінні благословення можуть бути нашими, якщо ми приведемо наш дім до ладу й надійно триматимемося євангелії”.
Приведи до ладу свій дім, жовтнева генеральна конференція 2001 р.
Президент Даллін Х. Оукс
“Мета Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів — допомогти всім дітям Бога усвідомити свій потенціал і досягти свого найвищого призначення. Ця Церква існує для того, щоб забезпечити синам і дочкам Бога засоби, які дозволять їм увійти в піднесення в целестіальному царстві. Ця Церква є орієнтованою на сім’ю і в ученні, і в діяльності. Наше розуміння природи і мети Бога, Вічного Батька, пояснює нашу долю і наші стосунки в Його вічній сім’ї. Наша теологія починається з Небесних Батьків. Наше найбільше прагнення — бути подібними до них. За милостивим планом Батька все це є можливим через Спокуту Єдинонародженого від Батька, нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа. Як земні батьки, ми беремо участь у євангельському плані, надаючи смертні тіла для духовних дітей Бога. Повнота вічного спасіння — це справа сім’ї”.
Apostasy and Restoration, April 1995 general conference.
Президент Генрі Б. Айрінг
“Метою всього, що ми робимо, повинен бути целестіальний шлюб. Це означає, що ми повинні прагнути запечатування із вічним супутником у храмі Божому. Ми також повинні заохочувати інших укладати завіти, які пов’язують чоловіка і дружину навіки разом, з їхньою сім’єю у цьому житті та у прийдешньому світі, й дотримуватися цих завітів”.
Вічні сім’ї, квітнева генеральна конференція 2016 р.
Президент Бойд К. Пекер
“Найважливіший результат усієї активності в Церкві полягає у тому, щоб побачити, що чоловік, його дружина і їхні діти щасливі вдома, захищені принципами і законами євангелії, надійно запечатані завітами вічного священства”.
А дитина мала їх водитиме, квітнева генеральна конференція 2012 р.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
“Я вдячний, що належу до Церкви, в якій цінуються шлюб і сім’я. Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів відомі в усьому світі тим, що мають найкращі шлюби і сім’ї, які лише можна знайти. Я вважаю, що це частково завдяки дорогоцінній істині, відновленій Джозефом Смітом, що шлюби і сім’ї задумані бути вічними. Сім’ї існують не лише для зручнішого облаштування життя на землі, щоб потім, щойно ми дістанемося небес, позбавитися їх. Натомість вони є основою устрою небес. Вони є відлунням целестіального зразка і наслідуванням вічної сім’ї Бога”.
Вшановуючи тих, хто зберігає, квітнева генеральна конференція 2016 р.
“Сім’я: Проголошення світові”
“Божественний план щастя надає можливість продовження сімейних стосунків після смерті. Священні обряди і завіти, які можна отримати у святих храмах, дають можливість людям повернутися в присутність Бога, а сім’ям — об’єднатися навічно”.
Благословення храмового поклоніння
Президент Рассел М. Нельсон
“Кожна людська істота, яка приходить на цю землю, є нащадком поколінь прабатьків. Нам притаманне природне бажання об’єднатися з нашими предками. Це бажання живе в нашому серці в будь-якому віці. Подумайте про духовний зв’язок, який встановлюється, коли молода жінка допомагає своїй бабусі вводити інформацію в комп’ютер, або коли юнак бачить ім’я свого прадідуся в записах про перепис населення. Коли наші серця повертаються до наших предків, щось всередині нас змінюється. Ми відчуваємо себе частиною чогось більшого, ніж ми самі. Наше природне прагнення мати родинні зв’язки задовольняється, коли священні храмові обряди поєднують нас із нашими предками”.
Покоління, поєднані любов’ю, квітнева генеральна конференція 2010 р.
Президент Томас С. Монсон
“Чому так багато людей готові віддавати так багато заради отримання храмових благословень? Ті, хто розуміє вічні благословення, які приносить храм, знають, що немає надто великої жертви, надто великої ціни, надто важкої боротьби заради отримання тих благословень. Шлях не буває надто довгим, перепон не буває надто багато, незручності не здаються надто нестерпними. Святі розуміють, що спасительні обряди, які отримують у храмі і які дають нам можливість одного дня повернутися до Небесного Батька, маючи вічні сімейні стосунки, й бути обдарованими благословеннями й силою згори, варті будь-яких жертв і будь-яких зусиль”.
Святий храм — маяк світові, квітнева генеральна конференція 2011 р.
Президент Гордон Б. Хінклі
“Я вважаю, що жоден член Церкви не отримує найвищого, що може дати ця Церква, поки він чи вона не отримають своїх храмових благословень у домі Господа”.
Some Thoughts on Temples, Retention of Converts, and Missionary Service, October 1997 general conference.
Президент Говард В. Хантер
“У цьому дусі я запрошую святих останніх днів дивитися на храм Господа як на величний символ вашого членства в Церкві. Найглибше бажання мого серця — це щоб кожен член Церкви був гідним увійти до храму. Господь буде задоволений, якщо кожен дорослий член Церкви буде гідним діючої храмової рекомендації і носитиме її з собою. Те, що нам слід робити і чого не слід робити, аби бути гідними храмової рекомендації, є саме тим, що забезпечить наше щастя як особисте, так і сімейне. Давайте будемо народом, який відвідує храм. Відвідуйте храм настільки часто, наскільки дозволяють особисті обставини. Тримайте зображення храму у своєму домі, щоб ваші діти могли бачити його. Навчайте їх меті дому Господа. Нехай вони з юного віку планують іти туди і залишатися гідними цього благословення”.
Exceeding Great and Precious Promises, October 1994 general conference.
Старійшина Девід А. Беднар
“Дух Іллі впливає як на членів Церкви, так і на людей, які до неї не належать. Втім, як члени відновленої Церкви Христа, за завітом ми маємо обов’язок знаходити своїх предків і виконувати для них спасительні обряди євангелії, “щоб вони не без нас досконалість одержали” (Євреям 11:40; див. також Учення: Джозеф Сміт, с. 481). І “нас без наших мертвих не можна зробити досконалими” (Учення і Завіти 128:15). Саме тому ми проводимо сімейно-історичні дослідження, будуємо храми і виконуємо вікарні обряди. Саме тому було послано Іллю, щоб відновити повноваження запечатувати, яке зв’язує як на землі, так і на небі. Ми є посередниками Господа у роботі зі спасіння і піднесення, яка вбереже “всю землю, [щоб її] не було покарано прокляттям” (Учення і Завіти 110:15), коли Він знову повернеться. Це є нашим обов’язком і великим благословенням”.
Серця дітей повернуться до їхніх батьків, жовтнева генеральна конференція 2011 р.
Старійшина Квентін Л. Кук
“Зв’язок вчення про сім’ю із сімейною історією і храмовою роботою є очевидним. У перших настановах одкровення Господь говорив про “хрищення за ваших померлих”. Відповідно до цього вчення ми маємо обов’язок щодо наших предків. Це тому, що целестіальна організація небес основана на сім’ях. Перше Президентство заохотило членів Церкви, особливо молодь і дорослу неодружену молодь, завзято займатися сімейно-історичною роботою і виконувати обряди за членів своєї сім’ї або за предків тих, хто є членами їхнього приходу та колу. Нам потрібно бути приєднаними як до нашого коріння, так і до наших віт. Сама думка про те, щоб бути об’єднаними у вічному царстві, є справді славетною”.
Коріння й віти, квітнева генеральна конференція 2014 р.
Президент Бойд К. Пекер
“Незалежно від громадянства чи раси, чоловічої чи жіночої статі, роду занять, освіти, покоління, в якому людина живе, життя для всіх нас — це подорож додому, до присутності Бога в Його целестіальному царстві. Обряди і завіти стають нашою перепусткою на вхід в Його присутність. Гідно отримати їх — це прагнення всього життя; дотримуватися їх після цього — це завдання смертного життя. Отримавши їх для себе і для своїх сімей, ми зобов’язані надавати ці обряди вікарно для наших родичів, які померли, і навіть для всієї людської сім’ї”.
Covenants, Ensign, May 1987.