Пригода смертного життя

Один з великих новаторів нашого часу, Стів Джобс з компанії Apple, мав такі натхненні думки: “Ви не можете поєднати крапки, дивлячись в майбутнє,---сказав він.---Виможете поєднати їх, лише дивлячись у минуле. Тож вам треба вірити в те, що крапки якимось чином у вашому майбутньому поєднаються”¹.

Що він мав на увазі? Можливо, допоможе ця історія. У кінці 19-го століття такі художники як Жорж Сера і Поль Сіньяк почали малювати в новому стилі, пізніше відомому як неоімпресіонізм. Їхня техніка полягала в тому, щоб розставляти на полотні маленькі кольорові крапки. Зблизька ці крапки здавалися непоєднаними і випадковими. Але коли ви дивитеся на всю картину, ви можете побачити, як крапки зливаються в кольори і як кольори зрештою об’єднуються у фігури, які показують гарний малюнок. Те, що здавалося довільним і навіть заплутаним починає мати сенс. Інколи наше життя---наче мистецтво в стилі неоімпресіонізму. Кольорові крапки, які складають моменти і події наших днів, часом можуть здаватися непоєднаними і хаотичними. Ми не можемо бачити якогось порядку. Ми не можемо уявити, що в них є певна мета взагалі.

Проте лише відійшовши на певну відстань і подивившись на все з вічної перспективи, коли ми дивимося на своє життя в рамках євангелії Ісуса Христа, ми зрештою починаємо бачити, як різні крапки в нашому житті взаємопов’язані. Ми не завжди відразу можемо бачити повну картину, але ми можемо бачити достатньо, аби довіряти тому, що існує гарний, великий задум. І коли ми прагнемо довіряти Богу і слідувати за Його Сином, Ісусом Христом, одного дня ми побачимо завершений продукт і дізнаємося, що саме рука Господа керувала і направляла наші кроки.

Ми знатимемо, що Майстер Художник весь час мав план стосовно тих випадкових крапок. Ми побачимо, що Він посилив наші таланти, підготував можливості і представив нам перспективи, набагато славетніші за ті, які ми будь-коли могли уявити або яких могли б дістатися самотужки.

Я дійсно бачив це у своєму житті.

Багато хто з вас знає, що коли я був дуже маленьким, моя сім’я двічі змушена була тікати з нашої домівки і залишити все позаду. В обох випадках було досить очевидно, що люди на новому місці вважали нас “гіршими” за інших. Серед дітей мого віку мій акцент виділяв мене як аутсайдера і був багатим джерелом глузувань і сміху для них.

Мої батьки намагалися забезпечити нашу сім’ю. Моя мама почала бізнес з прання одягу, і я, разом з велосипедом і візком, був “спеціалістом з доставки додому” в тій компанії після закінчення уроків.

Травма і стрес зміни нашого місця проживання змусила мене відставати в навчанні і я втратив один повний навчальний рік.

У східній Німеччині я вивчав як другу мову---російську. Це було важко, але я справився. Тепер же, у західній Німеччині мені довелося вивчати англійську.

Це здавалося неможливим для мене! Я вважав, що мій рот просто був не призначений для англійської мови.

В підлітковому віці мені подобалася найчудовіша дівчина з гарними великими карими очима. На жаль, здавалося, що я зовсім не цікавив Ґаррієт. Що б я не робив, все здавалося безуспішним. Ну, ви чули її частину історії.

Отже, я був дещо непоказним юнаком, який боровся з труднощами і жив у післявоєнній Німеччині, у якого, здавалося, не було жодного шансу на успіх в житті.

Однак було дещо і хороше в моєму житті.

Я знав, що моя сім’я любила мене. У школі і в Церкві були вчителі, які заохочували мене завжди високо ставити цілі. Я досі пам’ятаю, як молодий американський місіонер навчав цього принципу з Писань: “Коли за [в]ас Бог, то хто проти [в]ас?”²

Було щось у цьому таке, що з великою силою мене вразило. Якщо це було так, думав я, тоді чому я мав боятися?

Тому я вірив. І я довіряв Богу.

Деякий час я навчався ремеслу. Один з моїх учителів запропонував мені цілити вище і відвідувати вечірні заняття, щоб вивчати машинобудування. На це пішло багато додаткових зусиль, але це допомогло мені відкрити в собі велику любов до авіації! Я був шокований, коли дізнався: щоб стати пілотом, мені потрібно було знати англійську мову. Але я хотів стати пілотом і якимось чудесним способом мій рот, здавалося, змінився і англійська вже не була такою неможливою мовою.

З новою мотивацією, новим зобов’язанням до наполегливої праці і з довірою до Небесного Батька я зробив маленькі кроки, які допомогли мені зміцнити впевненість, що я міг це зробити.

Звичайно ж, це не означало, що все завжди йшло гладко.

Коли мені було19, я поїхав до Сан-Антоніо, штат Техас, щоб почати своє тренування пілотом ВПС. У літаку я сидів поряд з чоловіком, який говорив з чітко вираженим техаським акцентом. На свій жах я усвідомив, що англійська мова, яку я так відчайдушно намагався вивчити, точно була не тією самою англійською, якою розмовляли в Техасі!

У школі пілотів також було важко. Це була надзвичайно конкурентоспроможна програма, де кожний змагався за перше місце. Я відразу ж зрозумів, що опинився у невигідному положенні, тому що для більшості моїх однокласників англійська була рідною мовою.

Мої інструктори з польотів попереджали мене ще про один потенційний недолік---я багато часу проводив в Церкві. Місцеві члени Церкви привітали мене в своїй філії і в своїх домівках, і ми навіть разом побудували дім зборів в Біг-Спрінг. Мої інструктори переживали, що ці заходи можуть зменшити мої шанси бути першим у навчанні. Я так не думав. Тож я довіряв Богу і робив усе можливе.

Зрештою я таки вивчив англійську мову (хоча ще й досі працюю над цим). Я завершив своє навчання на пілота (і закінчив першим у своєму класі). Я став пілотом винищувача, а пізніше командиром літака. А та гарна кароока дівчина моїх мрій? Ну, вона поруч зі мною тут.

Чи є тут якийсь урок? Я думаю, що є кілька!

Один може бути таким: Не будьте приголомшеними багатьма великими, складними завданнями життя. Якщо ви зобов’яжетеся робити “легкі” справи---“маленькі” завдання, які Бог просить вас зробити---робіть їх настільки досконало, як можете, й тоді прийде щось велике.

Деякі з цих “простих, малих” справ, які ви можете робити досконало---це щоденна молитва, вивчення Писань, життя за Словом мудрості, відвідування церкви, молитва зі справжнім наміром і сплата десятини й пожертвувань.

Робіть це навіть якщо не хочете цього робити. Ці “жертви” можуть здатися малими, але вони є важливими, адже жертва приносить благословення небес³.

У певному сенсі ваші “малі і прості” жертви є крапками щоденного життя, які складають картину-шедевр вашого життя. Ви можете не бачити, як крапки поєднуються зараз, але вам й не потрібно поки що. Просто майте достатньо віри на той момент, в якому живете. Покладайте довіру на Бога і “з малого ви[йде] те, що є великим”⁴.

Зараз ви, можливо, думаєте: “Так, старійшино Ухтдорф, це дуже добре для вас. Але ж ви апостол. Я не такий. Я неважливий для Бога. На мої молитви не приходять відповіді. Моє життя не скеровується. Якщо для мене й існує план, то це низькоякісна версія. Другорядний план. План, в-якому-мене-гладять-по-голівці-щоб-я-лише-задовольнявся-тим-що-маю”.

Мої дорогі друзі, пам’ятайте, що сказав Стів Джобс: “Ви не можете поєднати крапки, дивлячись в майбутнє; ви можете поєднати їх, лише дивлячись в минуле”.

Коли я був вашого віку, я уявлення не мав, куди моє життя приведе мене. Я точно не бачив жодних крапок, які б поєднувалися переді мною.

Але я довіряв Богові. Я слухав поради люблячої сім’ї і мудрих друзів та робив маленькі кроки віри й вірив, що якщо робитиму все можливе в цю мить, Бог подбає про загальну картину.

Він зробив це.

Він знав кінець від початку, тоді як я цього не знав.

Я не міг бачити майбутнього, а Він міг.

Навіть в ті тяжкі часи, коли я думав, що був покинутим, Він був зі мною---я бачу це зараз.

У Приповістях ми знаходимо це велике обіцяння: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”⁵.

Не думаю, що в кінці цього вірша є знак питання.

Ні, я думаю, що там слід поставити знак оклику!

Отже, ви повинні запитати себе: “Чи можу я мати достатньо віри, щоб повірити Богу? Чи готовий я довіряти тому, що Він любить мене і хоче направляти мій шлях?”

Насправді, ви можете в дечому впоратися й самотужки. Але я закликаю вас повірити, що ваше життя може бути безмежно кращим, якщо ви покладатиметеся на Бога, щоб Він направляв ваші кроки. Він знає те, чого ви просто не можете знати, і Він підготував для вас майбутнє, якого ви й уявити не можете. Великий апостол Павло свідчив: “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!”⁶

Чи хочете ви, щоб ваш Небесний Батько направляв вас, благословляв вас і підтримував вас?

Тоді вірте.

Любіть Його.

Шукайте Його всім своїм серцем.

Йдіть Його стежками---тобто виконуйте заповіді, шануйте свої завіти, дотримуйтеся вчень пророків і прислухайтеся до спонукань Духа.

Робіть це, і Бог “додасть вам у тисячу раз, і … поблагословить вас, як Він говорив вам”⁷.

Зараз, коли ми говоримо про те, щоб дозволити Богу скеровувати наше життя, я хотів би дещо прояснити. Можливо, вам не сподобається те, що я вам зараз скажу. Коли ви запитуєте Бога, які рішення приймати в житті---включаючи деякі важливі рішення---Він може не дати вам чіткої відповіді. Правда полягає в тому, що інколи для Господа просто немає значення, що ви вирішите, якщо залишитеся в рамках фундаментальних завітів і принципів євангелії.

В багатьох випадках рішення, які ви приймаєте, можуть бути не настільки важливими, як те, що ви робите після прийняття рішення.

Наприклад, подружжя може вирішити одружитися, навіть якщо дехто в їхніх власних сім’ях не вважає їх досконалою парою одне для одного. Однак я покладаю велику надію на таке подружжя, якщо після прийняття цього рішення вони залишаються усім своїм серцем і розумом вірними одне одному і Господу. З добротою і любов’ю ставлячись одне до одного і зосереджуючись на емоційних, духовних і тимчасових потребах---постійно роблячи щось “мале”---вони стають досконалою парою одне для одного.

Протилежним є подружжя, яке думає, що вони вибрали “досконалу” для себе людину, і після цього припускають, що найскладніше позаду. Якщо вони перестають ходити на побачення, перестають спілкуватися наодинці і повертаються до егоїзму і життя, зосередженого на собі,---це подружжя іде шляхом, який призведе до смутку і жалкувань.

Той самий принцип стосується й вибору професії. Я покладаю велику надію на тих, хто вибирає менш престижну професію, але хто робить все можливе, щоб знайти спосіб зробити свою роботу цікавою і захоплюючою.

Я покладаю менше надії на тих, хто вибирає професії, що звучать вражаюче, але десь на цьому шляху втрачає внутрішній вогонь, необхідний для того, щоб бути успішним в своїй роботі. Насправді, успішна адаптація до змін на робочому місці буде однією з головних якостей, яку ваше покоління повинно буде розвинути, аби справитися з майбутнім.

Тож як Господь хоче, щоб ви підходили до прийняття ключових рішень?

Його настанови Оліверу Каудері та Джозефу Сміту були дуже корисними для мене. Господь сказав їм: “Ти повинен з’ясувати це повністю своїм розумом; потім ти повинен спитати Мене, чи це правильно”¹¹.

Небесний Батько дав вам мозок і серце. Якщо ви довіряєте Йому, Він допоможе вам правильно використати їх у прийнятті рішень.

В багатьох випадках у вас є більше одного хорошого варіанту, з яких можна вибирати. Коли це сталося з Джозефом і його напарниками, Господь використав цікаву фразу, коли вони просили в Нього спрямування. Ось ця фраза: “Не має значення”¹².

Але Господь негайно ж додав: “Тільки будьте вірними”¹³.

Ваша робота полягає в тому, щоб приймати якомога кращі рішення, покладаючись на доступну вам інформацію, яка заснована на цінностях та принципах євангелії. Потім намагатися усіма силами бути успішними в тому, за що взялися,---і бути вірними.

Робіть це---і крапки з’єднаються.

Можливо, це розчаровує, коли ви чуєте, що Бог не дасть вам детальний маршрут подорожі вашим життям. Але чи ви справді бажаєте спрямування в кожній деталі свого життя?

Чи ви справді бажаєте, щоб хтось дав вам чит-коди до життя перш ніж у вас буде шанс розібратися в усьому самим? Якою ж буде ця пригода?

Мої дорогі юні друзі, ви проходите через цю пригоду смертного життя лише один раз. Чи підігнане під вас проходження, сповнене спойлерами і відповідями на всі важливі запитання життя, не забере у вас чудових почуттів досягнення і зміцнення вашої впевненості¹⁴ в Господі і в собі?

Через те що Бог дав вам вашу свободу волі, існує багато напрямків, які ви можете вибрати, щоб іти ними і в той же час мати повноцінне життя. Смертне життя є історією без визначеного кінця, в якій ви можете вибрати свою власну пригоду. У вас є заповіді, у вас є завіти, у вас є натхненні пророчі поради і у вас є дар Святого Духа. Цього більш, ніж достатньо, щоб привести вас до щастя в смертному житі і вічної радості. Окрім цього, не впадайте у відчай, коли деякі прийняті вами рішення є далекими від досконалості. Це те, як ви навчаєтеся. Це частина вашої пригоди!.

Ні, пригоди ніколи не проходять гладко від початку до кінця, але якщо ви вірні, то можете бути впевнені в тому, що отримаєте щасливу кінцівку. Подумайте про приклад Йосипа з Єгипту. Багато в чому його життя було катастрофічним. Його брати продали його в рабство. Його кинули у в’язницю за злочин, якого він не вчиняв. Незважаючи на всі ці жахливі обставини, які були кинуті на нього, він залишався вірним. Він довіряв Богу. Він виніс з цього найкраще. Рік за роком---навіть коли здавалося, що його проігнорували і покинули,---він вірив. Йосип завжди прихиляв своє серце до Бога. І Бог показав, що може перетворити негативне на позитивне¹⁵.

Сьогодні, приблизно 4000 років потому, ми все ще знаходимо натхнення в історії про Йосипа.

Ваша пригода, можливо, не така драматична, але вона матиме свої зльоти і падіння. Тож пам’ятайте приклад Йосипа: Залишайтеся вірними. Вірте. Будьте чесними. Не ставайте озлобленими. Не будьте забіякою. Любіть Бога, любіть своїх ближніх. Довіряйте Господу, навіть коли все виглядає похмурим.

Ви можете й не побачити цього зараз, але пізніше ви озирнетеся назад і зрозумієте, що Господь таки дійсно скеровував і направляв вас на шляху.

Крапки таки з’єдналися.

Отже, що ж я сподіваюся ви запам’ятаєте з нашого часу, проведеному сьогодні разом?

Перше: знайте, що Божі відповіді на ваші найглибші запитання інколи приходять не відразу і можуть прийти такими способами, яких ви не очікували. Божі відповіді мають вічну цінність. Вони варті очікування.

Друге: майте трохи віри. Прихиляйте свої серця до Бога. Вірте, що ви важливі для Бога, і довіряйте, що Він зробить з вас набагато більше, ніж ви можете зробити з себе самі. Дізнавайтеся про Нього. Любіть Його. Вірте Йому. Говоріть з Ним регулярно, інтенсивно. Намагайтеся почути Його голос.

Третє: якомога старанніше йдіть шляхом учнівства. Не перевантажуйтесь. Просто виконуйте мале настільки досконало, наскільки можете, а велике прийде.

Четверте: не дозволяйте голосам, які намагаються знеохотити вас, змусити вас зійти зі шляху віри. Пам’ятайте: ви не відповідаєте вашим критикам. Ви відповідаєте вашому Небесному Батьку. Його цінності враховуються.

П’яте: Приймайте найкращі рішення, слідуючи за спонуканнями, які приходять у ваші серце і розум. Якомога старанніше йдіть обраним шляхом. Майте віру і Бог освятить ваші чесні зусилля для вашого вічного блага¹⁶.

Робіть це, і в кінці все буде гаразд.

Я залишаю вам своє благословення цього дня на початку цього нового року, що якщо ви щиро будете намагатися пізнати вашого Бога, ваша віра зміцниться. Коли ви будете прагнути слідувати за вашим Спасителем, ваша впевненість зросте¹⁷. І коли ви будете ходити у вірності і відкривати своє серце для світла Христа, ваша любов до Бога розквітне, і ваша здатність любити ближніх вдосконалиться.

І все це принесе вам щастя і радість.

Це принесе вам мир.

Одного дня це принесе вам вічну славу.

Того дня ви оглянетеся назад на цю заповітну і захоплюючу пригоду смертного життя і зрозумієте. Ви побачите, що крапки таки з’єдналися в гарну картину, більш піднесену, ніж ви будь-коли могли уявити. З невимовною вдячністю ви побачите, що Сам Бог в Його багатій любові, благодаті і співчутті завжди наглядав за вами, благословляв вас і направляв ваші кроки, коли ви йшли до Нього.

Про це я свідчу і залишаю вам своє благословення як апостол Господа, у священне імʼя нашого Господаря, в ім’я нашого Викупителя і Спасителя, Ісуса Христа, амінь.