Ви будете про мене добре піклуватися

Коли я проглянула новий список сестер, яких мала відвідувати з візитним вчителюванням, то побачила ім’я нового члена нашого приходу. Мені було важко дзвонити людині, яку я не знала, але ми з напарницею призначили візит до Джейн (імена змінено). Ми прийшли на призначену ранкову зустріч і швидко помолилися, перш ніж підійти до дверей. Ми побачили, що Джейн і троє її маленьких синів чекають на нас.

Коли ми зблизилися завдяки щомісячним візитам, ми також спробували краще познайомитися з її синами. Двоє молодших завжди сідали біля мене й моєї напарниці, і ми читали їм книги та гралися з ними. Але чотирирічний Алекс, найстарший з трьох, не поспішав виявляти теплі почуття до частих маминих відвідувачів. Він тримався незалежно й не поспішав з нами подружитися.

Ми відвідували Джейн уже близько року, коли я отримала дзвінок, що у домі Джейн пожежа! Ми з чоловіком відчули спонукання взяти крекери, воду в пляшці та іграшкові машинки й поспіхом поїхали, щоб подивитися, чи можемо чимось допомогти. Ми побачили Джейн на тротуарі через дорогу від її дому, над яким здіймався дим. Чоловік Джейн разом з пожежниками оцінював пошкодження, а Джейн заспокоювала трьох дітей, які плакали, притулившись до її колін.

Коли ми поговорили з нею, то дізналися, що вона дуже хотіла бути біля свого чоловіка. Ми взяли двох молодших дітей до себе в машину. Вони були голодні, хотіли пити, і я була вдячна за натхнення від Святого Духа, який підказав взяти їжу й воду. Невдовзі діти заспокоїлися. Але Алекс усе ще схлипував і міцно тримався за маму. Джейн не могла взяти його з собою і розривалася між бажанням піти до чоловіка й необхідністю заспокоїти сина.

Я запропонувала їй іти, а потім нахилилася до Алекса й запитала, чи можу взяти його на руки, поки мама шукатиме тата. На мій подив він погодився. Коли я взяла Алекса на руки, він поклав голову мені на плече, а я погладила його по спині. Поки Джейн шукала чоловіка, я пошепки говорила Алексу на вухо слова втішення. Я відчула, що його схлипування затихають, а дихання стає рівним.

Поки ми стояли на тротуарі, Алекс тихенько сказав мені: “Ви будете про мене добре піклуватися, тому що ви вчителька моєї мами”.

Я тихо заплакала, усвідомивши, що Алекс знав, якими важливими ми були в житті його мами. Він зрозумів, що може довіряти мені й покладатися на те, що я потурбуюся про нього також, тому що я була вчителькою його мами.