Дім для Різдва

Не лише на Різдво, але й завжди усім своїм серцем ми прагнемо відчувати узи любові та втішатися переконанням, що вони можуть тривати вічно. Таким є обіцяння вічного життя, яке Бог називає найбільшим даром для Своїх дітей (див. УЗ 14:7). Воно стає можливим завдяки дару Його Улюбленого Сина: народженню, Спокуті й Воскресінню Спасителя. Саме завдяки життю й місії Спасителя ми здобуваємо впевненість, що можемо перебувати разом у любові й вічно жити сім’ями.

У кожному з нас живе бажання мати домівку. Ця чудова мрія не може здійснитися без великої віри, якої буде достатньо для того, щоб Святий Дух міг вести нас до покаяння, хрищення й укладання та виконання святих завітів з Богом. Ця віра вимагає, щоб ми сміливо долали випробування земного життя. Тоді в наступному житті Небесний Батько і Його Улюблений Син нас радо привітають у тому домі наших мрій.

Навіть у цьому житті ми можемо мати запевнення, що той день настане, й відчути часточку радості, яку ми відчуємо, коли нарешті прибудемо додому. На Різдво, коли ми святкуємо народження Спасителя, у нас з’являється особлива нагода відчути таку радість у цьому житті.

Смерть розлучила багатьох з близькими людьми. Навколо нас може бути багато таких, які прагнуть зруйнувати нашу віру в євангелію та в Господнє обіцяння вічного життя. Дехто з нас потерпає від хвороб та бідності. Інші мають суперечки у сімейному житті або зовсім не мають сім’ї. Однак Світло Христа може сяяти нам, і ми можемо бачити й відчувати часточку обіцяної радості, яка чекає на нас.

Наприклад, коли ми зберемося в тому небесному домі, нас будуть оточувати люди, яких було прощено за всі гріхи і які простили одне одного. Ми можемо частково відчувати таку ж радість зараз, особливо коли згадуємо і святкуємо дари, дані нам Спасителем. Він прийшов у світ, щоб стати Агнцем Божим, щоб сплатити ціну за всі гріхи дітей Його Батька, яких вони допускаються у смертному житті, щоб усі могли отримати прощення. На Різдво ми відчуваємо більше бажання пам’ятати слова Спасителя й роздумувати над ними. Він застерігав нас, що ми не зможемо отримати прощення, якщо самі не прощаємо інших (див. Матвій 6:14–15). Часто це буває важко, тож вам необхідно молитися про допомогу. Найчастіше ця допомога буде приходити тоді, коли вам буде дана можливість зрозуміти, що ви спричинили сильніший біль, ніж той, якого зазнали самі.

Після того як ви помолитеся з проханням надати вам силу прощати і, отримавши відповідь, будете діяти відповідно, з ваших плечей буде знято тягар. Таїти в собі злість—це важкий тягар. Прощаючи, ви відчуєте, як радісно бути прощеним. Цієї Різдвяної пори ви можете прощати й отримувати прощення. Відчуття щастя, яке прийде до вас, буде відблиском того, що ми зможемо відчувати разом у тому вічному домі, до якого так прагнемо.

На Різдво існує ще один спосіб побачити відблиск того радісного дому, що чекає на нас у майбутньому— дарувати від щирого серця. Ми це робимо, коли відчуваємо, що потреби інших більш важливі за наші особисті й коли усвідомлюємо, яким щедрим є Бог до нас.

У Різдвяну пору це допомагає помічати доброту інших людей. Скільки разів було так, що ви, сподіваючись залишитися непоміченими, ішли залишити біля чиїхось дверей подарунок, і бачили, що хтось уже випередив вас? Чи відчували ви, так само, як і я, бажання допомогти комусь, і виявлялося, що ви отримали натхнення дати саме те, що хтось потребував саме в цю мить? Це є прекрасним підтвердженням того, що Бог знає всі наші потреби і розраховує на нас, щоб задовольнити потреби тих, хто навколо нас.

На Різдво Бог посилає нам такі послання, маючи ще більшу впевненість, що ми відреагуємо на них, бо наші серця більш налаштовані наслідувати приклад Спасителя і прислухатися до слів Його служителів. У Різдвяну пору існує більша ймовірність, що ми прочитаємо слова царя Веніямина і вони торкнуться нашого серця. Він навчав свій народ і навчає нас, що неймовірний дар прощення, який усі ми отримуємо, має спонукати нас до надзвичайної щедрості по відношенню до інших людей:

“І ось, навіть у цей час ви зверталися до Його імені, і благали прощення ваших гріхів. І чи дозволив Він, щоб ви благали марно? Ні; Він пролив Свій Дух на вас, і зробив так, що ваші серця сповнилися радістю, а ваші уста утрималися, щоб ви не могли знайти вислову, такою надзвичайною буде ваша радість.

І ось, якщо Бог, Який створив вас, від Кого залежить ваше життя і все, що ви маєте, і якими ви є, дарує вам усе, що ви попросите доброго, з вірою, віруючи в те, що ви отримаєте, о тоді, як же вам слід ділитися майном, що ви маєте, один з одним.

І якщо ви судите людину, яка звертається до вас з проханням дати їй від вашого майна, щоб вона не загинула, і звинувачуєте її, наскільки справедливішим було б звинувачувати вас за утримання свого майна, яке не належить вам, але Богові, Якому також належить і ваше життя; і все-таки ви не звертаєтеся з проханням і не каєтеся у тому, що ви вчинили.

Я кажу вам, горе тій людині, бо її майно загине разом з нею; і ось, я кажу це для тих, хто багатий речами цього світу” (Moсія 4:20–23).

Ви вже відчували радість, приносячи дари й отримуючи їх. Ця радість у нашому житті є відблиском того, що ми будемо відчувати у прийдешньому житті, якщо віра в Бога спонукає нас виявляти щедрість. Спаситель—наш величний взірець. На Різдво ми по-новому усвідомлюємо, Ким Він є і Яким щедрим Він є до нас, прийшовши у світ, щоб бути нашим Спасителем.

Як Син Бога, народжений від Марії, Він мав силу протистояти всім спокусам гріха. Він прожив досконале життя, щоб стати нескінченною жертвою, непорочним Агнцем, обіцяним від заснування світу (див. Об’явлення 13:8). Він відстраждав муки провини за наші гріхи і за всі гріхи дітей Небесного Батька, щоб ми могли отримати прощення й чистими прийти додому.

Він дав нам той дар, і ціну його ми не можемо осягнути. Він не потребував того дару; Йому не потрібне прощення. Радість і вдячність, яку ми зараз відчуваємо за Його дар, стануть більшими й триватимуть вічно, коли ми будемо шанувати і поклонятися Йому в нашому небесному домі.

Різдво спонукає нас пам’ятати Його і Його безмежну щедрість. Пам’ятаючи про Його щедрість, ми зможемо відчути через натхнення, що хтось потребує нашої допомоги, і надати її; ми зможемо побачити руку Бога у своєму житті, коли Він посилає когось, щоб підтримати нас, як це часто і буває. Існує радість у тому, щоб дарувати й отримувати від щедрот через натхнення від Бога, особливо на Різдво.

На Різдво нам легше побачити ще один відблиск небес—світло. Небесний Батько використав світло, щоб оголосити про народження Свого Сина, нашого Спасителя (див. Maтвій 2; 3 Нефій 1). Нову зірку побачили як у Східній, так і в Західній півкулі. Вона вела мудреців до Дитяти, що народилося у Віфлеємі. Навіть злочестивий цар Ірод розпізнав цю ознаку; він боявся її через свою злочестивість. Мудреці раділи народженню Христа, Який є Світлом і Життям світу. Три дні світла без темряви були ознакою, яку Бог дав нащадкам Легія, сповіщаючи про народження Свого Сина.

На Різдво ми пам’ятаємо не лише світло, що звіщало про народження Христа у цьому світі, але і світло, яке йде від Нього. Багато свідків підтверджували, що бачили це світло. Павло свідчив, що бачив його по дорозі до Дамаска:

“На дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!..

І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: “Савле, Савле,—чому ти Мене переслідуєш?

А я запитав: “Хто Ти, Господи?” А Він відказав: “Я Ісус, що Його переслідуєш ти” (Дії 26:13–15).

Хлопчик Джозеф Сміт свідчив про те, що бачив дивовижне світло у гаю в Пальмірі, штат Нью-Йорк, на початку Відновлення:

“Я побачив прямо над головою стовп світла, яскравішого за сонце, і спускаючись повільно з неба, це світло впало на мене.

Не встигло це небесне світло з’явитися, як я відчув, що позбувся ворога, який скував був мене. Коли світло було на мені, я побачив двох Осіб, що стояли переді мною у повітрі, блиск і славу Яких неможливо описати. Один із Них звернувся до мене, називаючи моє ім’я, і сказав, указуючи на іншого: Це Мій Улюблений Син, слухай Його! (Джозеф Сміт—Історія 1:16–17).

Таке світло ми побачимо у своєму небесному домі. Тоді воно принесе нам щастя. Однак навіть у цьому житті ви частково його відчуваєте завдяки Світлу Христа. Кожна людина, народжена у світ, отримує це світло як дар (див. Moроній 7:16). Пригадайте ті випадки, коли ви були свідком того, що Світло Христа є реальним і цінним. Цей чудовий уривок з Писань допоможе вам зрозуміти, що це світло скеровувало вас:

“А те, що не напучує, не є від Бога, і є темрявою.

Те, що від Бога, є світлом; і той, хто сприймає світло і залишається в Богові, сприймає більше світла; і те світло яскравішає і яскравішає аж до дня досконалого.

І… Я кажу вам,… щоб ви могли знати істину, щоб ви могли вигнати темряву з-посеред вас” (УЗ 50:23–25).

У світі, затьмареному зловісними зображеннями й брехливими посланнями, ви маєте благословення більш легко розпізнавати відблиски світла й істини. Ви зрозуміли, що світло стає яскравішим, якщо ви з радістю його сприймаєте. Воно ставатиме все яскравішим, поки не досягне дня досконалого, коли ми будемо в присутності Джерела світла.

Це світло легше розпізнати на Різдво, коли ми з більшим бажанням молимося, щоб дізнатися, що, за волею Бога, маємо робити; коли з більшим бажанням читаємо Писання і з більшою готовністю виконуємо Господні доручення. Коли ми прощаємо і відчуваємо, що нас прощають, коли ми піднімаємо руки, що опустилися (див. УЗ 81:5), ми самі піднімаємося, рухаючись до Джерела світла.

Ви пам’ятаєте, що Книга Мормона описує славетні часи, коли вірні учні Спасителя випромінювали Його світло, щоб інші його бачили (див. 3 Нефій 19:24–25). Ми користуємося світлом, щоб святкувати Різдво. Поклоніння Спасителю і служіння Йому приносить світло в наше життя і в життя людей навколо нас.

Ми з упевненістю можемо поставити за мету зробити це Різдво яскравішим за попереднє і робити його ще яскравішим з кожним наступним роком. Випробування смертного життя можуть збільшувати напруженість, але це не означає, що для нас має згущатися темрява. Ідучи за Господарем, нам потрібно зосередитися лише на світлі, яке лине зверху. Він вестиме нас і допомагатиме на шляху, що веде вгору, до того дому, до якого ми так прагнемо.

Бувало, особливо на Різдво, коли ми частково відчували, що чекає на нас, коли ми зрештою прийдемо в дім Батька, Який любить нас і відповідає на молитви, і до Спасителя, Який наповнює світлом наше життя і надихає нас.

Я свідчу про те, що завдяки Йому ви можете мати впевненість, що зможете повернутися додому не лише на Різдво, але й житимете вічно із сім’єю, яку ви любите і в якій всі люблять одне одного.