Він дав мир моїй душі

Коли сталися напади 11 вересня 2001 року, мій брат Бреді працював у Пентагоні, проходячи престижну післядипломну практику з менеджменту у військово-морській розвідці. У той час я працював у шт. Айдахо, США, і коли того ранку я подивився новини і дізнався про те, що сталося, то подзвонив своєму начальнику, щоб повідомити його, що кілька днів не виходитиму на роботу.

Кілька членів моєї сім’ї зібралися у м. Вашингтон, округ Колумбія, у танцювальній залі готелю, визначеній урядовцями, як місце проведення брифінгу, де вони зможуть надавати сім’ям поточну інформацію про рятувально-пошукові роботи. Ми чекали день за днем, щоб дізнатися, чи був Бреді серед жертв. Все навколо було сповнене духом нездоланного горя і безнадійності. І все ж, незважаючи на це, наша сім’я об’єдналась і ми молилися про те, що незалежно від того, що б не сталося, ми не втратимо нашої віри.

Приблизно через тиждень після нападів, 17 вересня, ми отримали підтвердження, що Бреді загинув.

Не знаю, чи ставив я коли-небудь запитання: “Чому я?” Але безперечно я запитував: “Чому він”? З дитинства я любив його, захоплювався ним і прагнув бути схожим на Бреді. Мене також непокоїло: “Чому зараз?” Протягом кількох тижнів Бреді планував приїхати до Айдахо, щоб провести час із сім’єю. Він мав приїхати у четвер, 13 вересня, рівно через два дні після своєї смерті.

Коли я повернувся до Айдахо і пішов на роботу, першого ж вечора я відкрив електронну пошту, щоб переглянути свою професійну кореспонденцію. Я не робив цього з 10 вересня. Там було повідомлення від Бреді. Він надіслав його у вівторок вранці, перед самим нападом. В ньому він писав про нашу майбутню зустріч і всі розваги, які ми планували здійснити. Наприкінці, замість свого імені, він просто написав “Мир”.

Бреді ніколи не завершував так свої електронні листи, але я вважаю однією з лагідних милостей Господа, що він так зробив. Не думаю, що Бреді знав, що має статися, але мені приємно, що його останніми словами—його останнім словом—до мене було мир.

Навіть зараз, коли минуло понад десять років, я інколи перечитую те повідомлення. Щоразу, коли я роблю це, то згадую, що саме через євангелію ми можемо знайти обіцяний Спасителем мир: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається” (Іван 14:27).

Звичайно, я все ще сумую за Бреді, але завдяки євангелії, я не втратив свою віру в цьому випробуванні. За допомогою Спасителя я зміг просуватися вперед з надією і миром.