Ходити колами

Без духовних орієнтирів людство також починає блукати. Без слова Бога ми ходимо колами.

Як кожен окремо і як суспільство в цілому, ми бачимо повторення цієї моделі знову і знову в кожному розподілі від початку часів. Коли з нашого поля зору зникає слово Бога, ми можемо заблудитися.

Безсумнівно, що саме з цієї причини Господь заповідав Легію послати своїх синів назад у Єрусалим за пластинами з латуні. Бог знав, що нащадки Легія потребуватимуть надійних орієнтирів—точок прив’язки—що стануть дороговказом, яким вони зможуть скористатися, аби визначитися, чи вони дійсно на вірному шляху.

Писання є словом Бога. Вони є орієнтиром, даним Богом, що вказує шлях, яким ми повинні іти, аби наблизитися до Спасителя й досягнути гідних цілей.

Настанови, дані на генеральній конференції,—це ще один орієнтир, який допоможе нам знати, чи ми на правильному шляху.

Час від часу я запитую себе: “Чи слухав я слова, сказані чоловіками і жінками під час промов на останній генеральній конференції Церкви? Чи я читав і перечитував їхні слова? Чи розмірковував я над ними і застосовував у своєму житті? Чи, може, мені було просто приємно послухати хороші виступи і я забув про застосування їхнього натхненного послання у своєму особистому житті?”

Можливо, коли ви слухали або читали, то зробили кілька нотаток. Можливо, ви прийняли рішення робити щось краще або по-іншому. Просто подумайте про послання з останньої генеральної конференції. У багатьох з них нас заохочують зміцнювати свої сім’ї і покращувати шлюби. Цей номер Ліягони також присвячено тим вічним цінностям, у ньому є багато практичних рекомендацій, які благословлять наше життя.

Чи записуємо ми і застосовуємо цю цінну пораду? Чи ми розпізнаємо ці реальні й важливі орієнтири і йдемо до них?

Духовні орієнтири необхідні для того, щоб утримувати нас на прямій і вузькій путі. Вони чітко вказують напрямок, у якому нам треба іти, але це відбувається лише тоді, коли ми розпізнаємо їх і йдемо до них.

Якщо ми відмовляємося користуватися цими орієнтирами, вони втрачають свій сенс і стають просто декорацією, яка не грає жодної ролі, крім тієї, щоб зробити лінію горизонту не такою одноманітною.

Не достатньо керуватися лише нашими інстинктами.

Недостатньо мати найкращі наміри.

Ми не можемо покладатися лише на власні органи чуття.

Навіть коли ми думаємо, що йдемо прямим духовним шляхом, але якщо на ньому немає істинних орієнтирів, щоб скеровувати нас,—без проводу Святого Духа—ми заблукаємо.

Тож відкриймо очі, щоб побачити орієнтири, які наш великодушний Бог дав Своїм дітям. Читаймо, слухаймо і застосовуймо слово Бога. Молімося зі справжнім наміром, слухаймо та діймо за спонуканнями Духа. Як тільки ми розпізнаємо божественні орієнтири, надані люблячим Небесним Батьком, ми повинні узгодити свій шлях з ними. Ми також повинні постійно вносити корективи у свій маршрут, спрямовуючи його до духовних орієнтирів.

На такому шляху ми не ходитимемо колами, але впевнено й безпомилково прямуватимемо до тих величних небесних благословень, які по праву належать усім, хто йде прямим і вузьким шляхом послідовника Христа.