2013
Підготовані до дня битви
Жовтень 2013 р.


Підготовані до дня битви

Зображення
Старійшина Едуардо Гаварет

Поклавши довіру на Спасителя, Господа Саваота, будьмо готові й не спіткнімося на полі битви.

У 1485 році на англійському троні був Річард ІІІ. То був час нестабільності, і Річарду неодноразово доводилося захищати свою корону. Однак він був досвідченим полководцем, відважним і кмітливим воїном, який мав армію 8–10 тис. чоловік.

Того ж року претендент на англійський трон Генріх Тюдор, граф Річмонда, кинув Річарду виклик і виступив проти нього в місцевості, яка і дала назву тій битві: Босворт-Філд. Генріх, на відміну від Річарда, не був досвідченим полководцем, а його військові сили сягали усього 5 тис. солдат. Але на своєму боці він мав гарних порадників—дворян, які брали участь у подібних битвах, у тому числі й проти Річарда. Настав ранок битви, і всі вважали, що Річард переможе.

Загальновідома, сповнена драматизму легенда, коротко оповідає події 22 серпня 1485 року. Того ранку король Річард і його соратники готувалися до бою з армією Генріха. Переможець битви стане правителем Англії. Незадовго перед битвою Річард послав конюшого дізнатися, чи підготували його улюбленого коня.

“Швидко підкуй його,—наказав конюший ковалеві.— Король хоче їхати на чолі своєї армії”.

Коваль відповів, що треба зачекати. “За останні кілька днів я підкував усю армію,—сказав він,—і в мене не залишилося заліза”.

Нетерплячий конюший сказав, що не може чекати. “Вороги короля вже наступають, і ми повинні зустрітися з ними на полі битви,—відповів він.— Зроби підкову з того, що маєш”.

Як і було наказано, коваль зробив усе, що тільки міг, викувавши чотири підкови з куска заліза. Готовими підковами він підкував три ноги у коня. Але коли зібрався підкувати четверту, то зрозумів, що у нього немає достатньо цвяхів.

“Мені потрібен ще один або два цвяхи, мені потрібно трохи часу, щоб викувати їх”,—сказав він конюшому.

Однак конюший не хотів більше чекати. “Я вже чую звук сурми,—сказав він.— Забий стільки цвяхів, скільки маєш”.

Коваль сказав, що зробить усе можливе, але не гарантує, що четверта підкова буде триматися.

“Підбий її,—наказав конюший.— І швидше, а то король Річард розгнівається на нас обох”.

Невдовзі почалася битва. Щоб надихнути своїх солдат, Річард їздив по полю битви на коні, бився і підбадьорював їх закликом: “Вперед! Вперед!”

Проте, коли Річард поглянув на поле битви, то в далечині помітив, що частина війська відступає. Боючись, що інші солдати також можуть почати відступ, він галопом помчав до місця прориву, щоб підбадьорити солдат. Однак перш ніж Річард зміг до них дістатися, його кінь спіткнувся й упав, скинувши короля на землю. Одна з підков, як побоювався коваль, відпала під час несамовитого галопу.

Річард підскочив з землі, коли його кінь піднявся і помчав далі. Армія Генріха наступала, а Річард розмахував високо у повітрі мечем і вигукував: “Коня! Коня! Все царство—за коня!”

Та було надто пізно. До того часу військо Річарда почало втікати, злякавшись наступачих військ Генрі, і битву було програно. З того часу люди склали приказку:

Через цвях відпала підкова,

Через підкову спіткнувся кінь,

Через коня було програно битву,

Через битву було втрачено царство,

І все через якийсь цвях1.

Триматися своїх принципів

Коли я думаю про цю історію, то розмірковую над тим, як така дрібниця, як погано закріплений на підкові цвях, призвела до такого повороту подій. Ми можемо порівняти загублений цвях з принципами євангелії. Якщо ми відступаємо від євангельських принципів та поєднаних з ними цінностей і вчинків, то стаємо безпомічними на полі битви в боротьбі зі спокусами та злом.

Про які принципи ми забуваємо у своєму житті та в сім’ї? Чи нехтуємо ми особистою та сімейною молитвою? Старанним вивченням Писань? Регулярним проведенням домашнього сімейного вечора? Сплатою повної десятини? Служінням нашим братам і сестрам? Дотримання Суботнього дня? Храмовим поклонінням? Виявом любові до ближніх?

Кожен з нас може зазирнути всередину себе і знайти, чого нам не вистачає—яких принципів або дій нам треба міцніше триматися у своєму житті та в сім’ї. Потім, коли ми визначимо принцип чи дії, нам треба старанно діяти з усією рішучістю, аби закріпити цвях—жити за цим принципом відданіше і краще готувати себе та сім’ю відстоювати те, що є правильним.

В Ученні і Завітах Господь радить: “Візьміть шолом спасіння, і меч Мого Духа, який Я проллю на вас, і Моє слово, яке Я відкриваю вам, і … будьте вірними, доки Я не прийду” (27:18).

Своїм вірним служителям Спаситель пообіцяв: “Їхня рука буде Моєю рукою, і Я буду їхнім щитом і прикриттям; і Я підпережу їхні стегна, і вони битимуться мужньо за Мене; … і вогнем Мого обурення Я збережу їх” (УЗ 35:14).

Тож пам’ятаймо, що навіть, коли “приготовлений кінь на день бою,—як сказано в Приповістях,—але перемога від Господа” (21:31). Тож приймімо запрошення Моронія прийти до Христа і вдосконалюватися в Ньому (див. Мороній 10:32). І, поклавши надію на Спасителя, Господа Саваота, підготуймося, щоб не спіткнутися на полі бою зі злом.

Посилання

  1. Див. “For Want of a Horseshoe Nail,” in William J. Bennett, ed., The Book of Virtues: A Treasury of Great Moral Stories (1993), 198–200.

Ілюстрація Грега Ньюболда