Не забудь помолитися за Еріка
Автор живе в штаті Невада, США.
“Свободу волі мають всі робити вибір у житті” (Гімни, № 140).
Сім’я Карі стала на коліна біля дивана на сімейну молитву. Усі благоговійно склали руки. Тато попросив Лів, маленьку сестричку Карі, помолитися.
“Не забудь подякувати Небесному Батькові за багато благословень, які в нас є,—нагадав їй тато.—
І не забудь помолитися за Еріка”,—додала мама. Мама завжди нагадувала їм молитися за Еріка.
Ерік—старший брат Карі. До його від’їзду в університет вони з Карі були найкращими друзями. Вона дуже сумувала за всіма їхніми спільними веселими розвагами.
Тоді кілька місяців тому Ерік сказав мамі й тату, що він більше не хоче бути членом Церкви. Це дуже здивувало й засмутило Карі та її сім’ю. Вони почали молитися за Еріка кожного вечора. Іноді вони молилися, щоб він відчув Святого Духа й захотів повернутися до церкви. Тато молився, щоб розум Еріка був ясним, аби він приймав правильні рішення. Мама часто молилася, щоб хтось, кому він довіряє, допоміг йому знайти правильний шлях. Після всіх їхніх молитов Карі почала відчувати легке роздратування. Чому Небесний Батько не повертає Еріка до церкви?
Нарешті, коли Лів відкрила вуста, щоб помолитися, Карі більше не могла стримуватися. “Чому Небесний Батько не відповідає на наші молитви?”—випалила вона. Усі здивовано поглянули на Карі, але вона була надто засмучена, щоб зважати на це. Якусь мить ніхто не промовив і слова.
“Kaрі,—сказав тато.— Сьогодні, коли ти повернулася додому зі школи, ти повісила рюкзак?”
“Ну?”—збентежено запитала Карі. Що спільного між рюкзаком та всім іншим? Вона глянула на вхідні двері й побачила свій рюкзак, який валявся біля стіни, замість того, щоб висіти поруч з рюкзаком Лів. “Ні, … вибач”.
“Хіба мама не нагадувала тобі, що його слід повісити?”
“Так”,—відповіла Карі. Вона опустила погляд на свої коліна.
“Хіба мама не нагадує тобі часто, що його слід повісити?”
“Так”,—пробурмотіла Карі. Вона все ще не знала, як це з чимось пов’язано. Хіба тато не поставився до її питання серйозно?
“Я знаю, що коли ми молимося за Еріка, Небесний Батько дійсно відповідає на наші молитви—кожного разу. Проблема в тому, що Еірк може не слухати прямо зараз. Ерік вибирає, чи слухатися йому Святого Духа так само, як і ти, чи слухатися тобі маму, коли вона каже про рюкзак. Але чи вважаєш ти, що завжди не зважатимеш на мамині прохання повісити рюкзак?”
“Ні, думаю, що ні”,—сказала Карі.
“Колись вона послухається!”—сказала мама, підморгуючи Карі. Карі усміхнулася.
“То, може, одного дня Ерік також послухається”,—додала Карі.
“Точно,—відповіла мама.— Здатність слухатися Святого Духа—це вміння, яке треба розвивати. Можливо Ерік ще не розвинув це вміння”. Карі стало трохи краще.
Усі вони схилили голови, поки Лів молилася. Вона молилася, щоб Ерік навчився слухати Святого Духа. Поки Лів молилася, Карі відчувала спокій і тепло. Вона знала, що Небесний Батько чує їхні молитви. Коли Лів перераховувала благословення, які має їхня сім’я, Карі подумала про ще одне благословення, яке треба додати до переліку,—тепер вона більше розуміла про молитву!
Коли молитва закінчилася, Карі знала, що Небесний Батько не забув про Еріка. Вона також знала, що Він ніколи не забуває про неї.