Ви не зможете заморозити те, що в моєму серці
Автор живе в шт. Каліфорнія, США.
Ілюстрація Тобі Ньюсома
Коли в 1978 році Церква з’явилася в Гані, уряд насправді не розумів ні її, ні того що в ній відбувається. Це стало причиною багатьох слухів. Упродовж 10 років зі зростанням Церкви зростали і слухи. Пам’ятаю, як почула, що люди кажуть, що Сполучені Штати посилають шпигунів, щоб слідкувати за нашим урядом. Це, у поєднанні з усією антимормонською літературою, яка постійно поширювалася, викликало великі підозри в уряді.
Заморозок
14 червня 1989 року уряд закрив наші церковні будівлі, відіслав місіонерів додому і законом заборонив будь-яку офіційну діяльність Церкви. Ми називаємо цей час “заморозком”. На той час мені було 18 років і я зрозуміла лише одне: нам оголосили, що ми більше не можемо ходити до церкви. Будівлі навіть охоронялися солдатами, щоб ми в них не заходили.
Оскільки ми більше не могли зустрічатися в каплицях, провідники Церкви надали дозвіл проводити причастя вдома. Якщо у вашому домі не було провідника священства, то вас заохочували йти туди, де він був. Той час був непростим, але дуже особливим. Ми ділилися свідченнями, і це згуртувало нас.
Як ви можете називати себе мормоном?
Якось під час цього заморозку мені треба було поїхати з дому, щоб навчатися в інтернаті. Коли я туди приїхала, один учитель дізнався, що я свята останніх днів. Він покликав мене, щоб сказати щось дуже погане про Церкву. У нього було так багато неприємних слів. Я часто думала: “Чому ти вибрав мене, щоб усе це сказати? Я вірю в учення євангелії, але я залишаюся людиною”.
Одного дня він запитав мене, як я можу продовжувати називати себе мормоном. Хіба я не знаю про заморозок? Знаєте, в нашій культурі ми не відповідаємо різко старшим людям. Тож через те, що він був учителем, я не могла йому заперечувати. Але в ту мить я зрозуміла, що дійсно маю свідчення. Я не знаю, як ті слова вилетіли з моїх вуст, але Дух зійшов на мене, і я підвелася й промовила: “Церква в моєму серці. І ніхто не зможе заморозити те, що в моєму серці”.
І після цього він до мене більше не чіплявся.
У листопаді 1990 року уряд припинив заморозок і оголосив, що члени Церкви можуть знову проводити богослужіння. На території школи не було ні радіо, ні телевізорів, тож я дізналася про все завдяки тому, що цей учитель почув цю новину і негайно послав за мною. Коли він мене побачив, то сказав: “Заборону на твою Церкву знято! Ти зможеш знову ходити до церкви”.
Він радів за мене.
Вони не зможуть заморозити те, що у вашому серці
Люди, які залишалися в Церкві й проводили богослужіння разом під час заморозку, зміцнили свої стосунки. Ми справді стали братами і сестрами. Навіть зараз, коли у кожного своє життя, якщо щось трапляється з кимось, ми всі про це дізнаємося. Ми відчуваємо себе піонерами.
Я люблю казати людям, що коли вони впевнені в істинності своїх вірувань і мають свідчення про це, у них можуть бути випробування, але ваша віра залишиться непохитною. Якщо ви знаєте, що щось є істинним і ви у це вірите, ніхто не в змозі відібрати це у вас. Вони не зможуть заморозити те, що у вашому серці.