Віддання данини

Зображення

hand holding funeral program

Вважаю за честь бути запрошеним промовляти на похороні могутнього Божого пророка, Президента Томаса С. Монсона. Серцем лину до його сімʼї та всіх, хто тужить через його кончину. Мільйони людей по всій землі відчувають з нами цю втрату. Його любили ті, хто знав його завдяки його хвилюючим і натхненним промовам та провідництву. Кількість людей, які любили його за притаманну йому доброту, відома лише Богу, Який посилав його потурбуватися про них.

У своєму служінні Президент Монсон часто турбувався про інших людей. Він ішов відвідати когось, хто цього потребував, і, перебуваючи там, відчував спонукання йти ще до когось, а потім ще до когось. Не один раз людина казала: “Я знав або знала, що ви прийдете”. Він або вона могли знати, що Господь міг знати, але Президент Монсон не знав, коли вирушав до них. Однак люди, які знали, що він прийде, також знали, що Бог достатньо любив їх, щоб послати до них Свого слугу. Вони відчували любов Бога через ту любов, яку виявляв до них Президент Монсон. Його життя було наповнене любовʼю Бога і любовʼю до Божих дітей.

Та любов почала відчуватися рано й залишалася з ним до кінця. І у своєму особистому служінні, і коли він вів Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, він ставився до цих слів Ісаї як до слів Бога. Ісая так написав про закон посту, призначення якого—турбота про нужденних.

“Чи ж не це,—щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого,—щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!

Тоді кликати будеш—і Господь відповість, будеш кликати—і Він скаже: Ось Я! …

І буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, … і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!” (Ісая 58:7–9, 11).

Усе своє життя, віддане служінню Господу, Президент Монсон турбувався про тих, хто мав фізичні та духовні потреби, і отримував ті обіцяні благословення. Коли він звертався до Господа у молитві, Господь відповідав. І до Томаса Монсона приходило запевнення, що Господь був там.

Президент Монсон часто повторював обіцяння, що Господь буде з нами, якщо ми вірно служимо Йому. Ті обіцяння виповнилися в його житті.

Його улюблений вірш—Учення і Завіти 84:88: “І кожний, хто приймає вас, там і Я буду також, бо Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас”.

Оскільки Президент Монсон знав, що це обіцяння є реальністю, то він був оптимістом. Це обіцяння також робило його відважним. Коли йому необхідно було прийняти важке й важливе рішення, він сподівався, що Господь відповість йому на молитву й покаже, яким шляхом іти. Коли його покликали йти туди, де ситуація, здавалося, була небезпечною або ризикованою, інші боялися, а він не відчував страху. Він вірив, що Господь йшов перед ним і що ангели були навколо нього, щоб підтримувати його. Це так і було. Його дочка, Енн, яка сказала сьогодні такі зворушливі слова, знаходилася біля нього в ті години, коли він помирав. Я був благословенний знаходитися там. Дивлячись в його обличчя, я думав, що Господнє обіцяння здійснюється. Його оточували і підтримували ангельські люди—і, можливо, не тільки вони.

Я відчув запевнення, що воскреслий Господь, Який прийшов у духовний світ перед ним, чекав його з розкритими обіймами. Я відчув палке свідчення, яким ділюся тепер з вами: Президент Монсон знав Господа, він був очищений завдяки Спокуті, віддавши всього себе служінню Господу та дітям Батька. Він прийшов до пізнання Господа. Він любив Господа. І, за його словами, він знав, що Господь любив його.

Президент Монсон прожив життя так, як цар Веніямин рекомендував прожити всім нам:

“Я кажу вам, я б хотів, щоб ви не забували зберігати це імʼя завжди записаним у ваших серцях, щоб ви не опинилися ліворуч від Бога, але щоб чули і знали голос, яким вас покличуть, а також те імʼя, яким Він покличе вас.

Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила, і хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця.

Отже, я б хотів, щоб ви були стійкі і непохитні, завжди багаті на добрі справи, щоб Христос, Господь Бог Вседержитель, міг запечатати вас до Себе, щоб вас могли привести на небеса, щоб ви могли мати довічне спасіння і вічне життя” (Мосія 5:12–13, 15).

Я свідчу, що Ісус є Христос. Я урочисто свідчу, що завдяки Його безгрішному життю та Його безкінечній Спокуті всі діти Небесного Батька, які прийшли у смертне життя, будуть воскрешені. Завдяки священнослужінню ангелів Джозефу Сміту, пророку Відновлення, було відновлено у повноті ключі священства. Ті ключі були передані по нерозривній лінії Президенту Монсону. Серед них і влада запечатувати сімʼї разом на всю вічність. Президент Монсон знав це і свідчив про це. Та влада священства буде перебувати й далі у Церкві Спасителя на землі, поки Він не прийде знову.

Президент і сестра Монсон були запечатані тією владою. Я молюся про благословення для всіх їхніх нащадків, щоб вони могли відчути запевнення в тому, що Господь наглядає за ними і що на них чекає славетне й вічне возʼєднання сімʼї. В ім’я Ісуса Христа, амінь.