Я й досі пам’ятаю гріхи, в яких розкаявся, і відчуваю провину. Чому я не можу забути своїх гріхів?
Гефсиманія, художник Майкл Малм
Спокута Ісуса Христа уможливлює для нас прощення, якщо ми каємося. Щире покаяння включає смирення, зізнання, облишення гріха і зобов’язання дотримуватися заповідей.
Господь сказав: “Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше” (Учення і Завіти 58:42). Але що робити, коли наші спогади про гріх продовжують нас мучити? Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Бог не обіцяв, що ми не будемо пам’ятати свої гріхи. Ці спогади допоможуть нам не припускатися тих самих помилок знову. Але якщо ми будемо відданими і вірними, пам’ять про наші гріхи з часом танутиме. Це складова необхідного процесу зцілення й освячення” (“Рубіж повернення”, Ліягона, трав. 2007, с. 101).
Якщо ми щиро каємося і зосереджуємося на тому, щоб іти за Спасителем, Святий Дух буде нашим напарником, ми відчуємо спонукання любити інших і служити їм. На зміну пекучому сорому прийдуть вдячність і надія. І ми будемо прославляти Бога за Його доброту, любов і милість.