Місія сім’ї Чепурових

Двадцять п’ять років тому, в 1994 році, сім’я Чепурових із Саратова охристилася в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Це були непрості часи для нашої країни. Багато людей втратили роботу, а хтось продовжував працювати, але не отримував заробітної плати. Як і багато інших сімей у Росії, Лариса і Микола Чепурови мали великі фінансові труднощі.

Одного весняного дня Лариса і Микола вийшли на прогулянку і зустріли молодих людей з табличками на грудях. Ларисі кинулася в очі фраза з таблички “... святі останніх днів”. Вона сама звернулася до них із запитанням: “А що, останні дні вже наступили?” Замість відповіді молоді люди запитали: “Чи вірите ви в Бога?” Зав’язалася розмова, і незабаром місіонери Кук і Нільсен опинилися в гостях у Чепурових.

З перших же зустрічей Лариса і Микола зрозуміли, що церква, про яку розповідають старійшини, істинна. “Їх свідчення стали нашими. Я серцем відчула, що Книга Мормона—істинна”,—згадує через роки Лариса. Цю священну книгу вона прочитала за два дні, на одному диханні.

Після третьої бесіди з місіонерами пара Чепурових була готова христитися.

29 серпня 1994 року відбулося хрищення подружжя Чепурових. З того часу головним у житті цієї родини стало бажання бути слухняними Богові й навчитися розуміти, чого він хоче від них.

Ларисі дали покликання в Товаристві допомоги приходу, а Микола відповідав за підготовку недільних зборів. Пізніше його покликали першим радником президента Центрального приходу, потім—фінансовим секретарем округу.

Одного разу, під час рукопокладання першим радником у Товаристві допомоги приходу, президент Сергій Лелюхін сказав, що Бог чекає на них у храмі. Поїздка за кордон у ті безгрошеві роки на перший погляд здавалася нереальною. Але Чепурови вже знали, що треба ставити мету і молитися про її здійснення. І Бог дав Миколі можливість всього за один місяць заробити гроші на поїздку для двох. Це чудо стало відповіддю на їхні молитви.

5 травня 1996 року Лариса і Микола запечатали шлюб на вічність у Стокгольмському храмі. Почуття подяки Господу за такий великий привілей Чепурови пронесли через усе життя.

Прагнення кожного дня бути комусь корисними викликало у Чепурових думки про служіння на місії повного дня в якості літньої місіонерської пари. 8 травня 2012 року Лариса і Микола отримали покликання служити в Оренбурзі, що в Самарській місії. Це місто стало для них рідним.

Як відомо, ми всі—руки Бога. Він допомагає нам і являє свою любов через оточуючих нас людей. Кожній людині потрібні турбота та увага. Своє служіння Чепурови почали з молитви. Вивчивши список членів Церкви, ця місіонерська пара відвідала всіх, хто готовий був з ними зустрітися. Кожного дня, молячись і просячи настанови від Бога, сестра Лариса і брат Микола надавали допомогу всім бажаючим: ремонт, прибирання, роботи в саду, приготування їжі, покупка продуктів і т.д. Словом і ділом вони прагнули донести до членів Церкви Божу любов.

Спочатку була поставлена ​​мета, щоб причасний зал під час недільних богослужінь став максимально заповненим. У цій тонкій справі наголос був зроблений на сім’ях—їм приділялася особлива увага.

Поступово, через рік, кількість членів Церкви, які відвідують недільні богослужіння у домі зборів, зросла з 7 до 49 осіб. Однак, до кінця місії Чепурових, на жаль, тенденція пішла на спад.

Однак у Бога є свої плани і бачення ситуації. У грудні 2013 року брат Микола серйозно захворів. У нього діагностували рідкісне захворювання—одне на 15 млн. чоловік! За одужання брата Миколи молилося багато людей різних національностей у всіх кінцях землі, різними мовами і в різних храмах. Але ослаблений імунітет організму не витримав. 29 квітня 2014 року Микола Чепуров повернувся до оселі Господа. Тепер він перебуває під наглядом свого люблячого і доброго Небесного Батька.

Сестра Лариса повернулася до рідного Саратова. Вона продовжила служити в Товаристві допомоги Дачного приходу. Зараз сестра Чепурова—радник у президентстві Товариства допомоги Саратовського колу. Як і раніше, вона з молитвою просить Бога вказати їй на тих, хто у нужді, і, дізнаючись про проблеми сестер, починає діяти і допомагати їм.

Лариса Чепурова продовжує підтримувати зв’язок з членами Церкви з Оренбурга. Вона щиро полюбила це місто, залишивши в ньому частку свого серця.

У листі Томаса Монсона, що містить слова співчуття до сестри Чепурової у зв’язку зі смертю її чоловіка, сказано наступне:

“Церква дорожить кожним місіонером, і втрата однієї душі викликає глибокі переживання в кожному, хто дізнається про це. Ваш дорогий супутник життя був зайнятий найдостойнішим служінням, яке тільки він міг виконувати”.