Життя змінюється завдяки євангелії Ісуса Христа

Я дуже люблю слухати історії людей, чиє життя змінилося завдяки євангелії Ісуса Христа. У глибині їхніх очей помітні нові земні та вічні перспективи і сподівння. Ці історії про те, як вони вирішили змінити життя, поведінку, можливо, уклад, традиції та звички, і покласти багато з так званих благ світу і свого внутрішнього звіра на олтар, відмовившись від цього заради майбутнього життя і щасливого життя зараз.

Мені приємно уявляти подив і захоплення Спасителя, коли Він бачить зміну в поведінці людини, прояв віри, більше прагнення до праведності. Усмішка з’являється на Його обличчі. “І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті”¹.

Ще приємно, коли всі ці зміни вкорінюються у житті людини на багато поколінь. Перед нами вже стоїть інша людина, з новими очима, новим серцем—із плоті, яка спам’яталася², поховала свою зброю війни неправедності й бунту³ та не оглядається позад себе⁴. Ця людина дивиться з вірою у майбутнє, думає з вірою, діє з вірою, говорить з вірою.

Це прості люди. Про них говорив старійшина Холланд, що їхні сліди часто губляться в історії. Вони—це ті, хто у більш важкі часи спокійно і віддано просували Царство. Імена більшості з них невідомі. Лише дехто залишив один-два штрихи в історії Церкви, але більшість приходили і йшли, не отримавши ні високих посад, ні заслуженої уваги історії. Ці люди пішли у вічність, залишившись невідомими, так само спокійно, як і жили, сповідуючи свою релігію. Вони—“тихі” святі. Найлагідніших і найскромніших з них, значною мірою невідомих, ніхто і ніде не згадував, окрім як у домівках їхніх дітей, та дітей їхніх дітей—тих, хто передає з покоління у покоління історію своєї віри і навернення.

Хтось поділився з ними найголовнішим посланням всього їхнього життя, яке вплинуло на них самих, на їхніх дітей та онуків. Хтось поділився свідченням про чудові зміни, свідченням про джерело нескінченного щастя і радості, про нашого Спасителя, Який є дорогою, і правдою, і життям⁵. Хтось доніс до їхніх сердець і розуму, що сім’ї можуть бути разом навіки, що жало смерті було поглинуто Ісусом Христом⁶. Хтось показав їм прекрасне, те, що сягає за межі смерті, розповів, що ми обійматимемо наших рідних і друзів знову і знову, і Сам Спаситель обійме нас. Хтось показав їм, ким вони є насправді. Те, що “Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові”⁷. Хтось відкрив свої вуста, або написав, або жив так, що це було промовистіше за слова. Це послання—найголовніше і найважливіше у житті.

Місіонерська робота членів приходу не вимагає розробки спеціальних стратегій або особливих засобів. Вона вимагає віри—істинної віри і довіри до Господа. І ще вона вимагає справжньої любові. Перша і найбільша заповідь—“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією твоєю думкою. … Друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”⁸.

Кожній людині найбільше хочеться насолоджуватися миром і щастям. Це природне людське бажання. Люди хочуть знайти вирішення проблем, які є в їхньому житті. Це все більше і більше актуально в тому світі, в якому ми зараз живемо. Як Церква в цілому і як окремі особи ми знаємо набагато більше про план Бога для нас, ніж це доступно тим, кому було сказано, що “небесні бібліотеки” спустошено. Історія Церкви не лише правдива, вона—істинна. Нам часто телефонують і, не церемонячись, пропонують кредити, або акції, або знижки, які часто фінансово обтяжують і вводять людей в оману. Однак ми соромимося запропонувати людям те, що найдорожче за все, і водночас надається нам безкоштовно—те, де тече мед і молоко⁹. Як каже мій товариш: “Не дині на базарі продаємо”.

Люди, які cхильні до прийняття євангелії, про них Господь зауважив, що відновлена євангелія буде розбудована на плечах немічних і простих землі¹⁰. Щоб місіонерська робота добре просувалася серед смиренних людей цієї землі, потрібно, щоб ми як члени Церкви були тими, хто допомагає і жертвує. Потрібно, щоб ми запрошували людей у Церкву, пояснюючи їм, як сильно євангелія допомагає нам у житті, і демонструючи, як вона також може допомагати їм. Нехай сила любові веде нас, коли ми будемо ділитися євангелією з членами сім’ї, друзями, близькими, колегами та з усіма іншими людьми, які зустрічаються нам у житті.