Брати і сестри у Христі

Мої дорогі друзі, сьогодні у нас були чудові сесії конференції. Усі ми відчували Духа Господа і Його любов завдяки чудовим посланням, якими поділилися наші провідники. Я відчуваю себе привілейованим, звертаючись до вас цього вечора як заключний промовець цієї сесії. Я молюся, щоб Дух Господа продовжував перебувати з нами тоді, коли ми радіємо разом як справжні брати і сестри у Христі.

Наш дорогий пророк Рассел М. Нельсон проголосив: “Сьогодні я закликаю членів Церкви повсюди бути першими в тому, щоб позбутися упередження в ставленні та діях. Я дуже прошу вас сприяти формуванню шанобливого ставлення до всіх Божих дітей”¹. Для всесвітньої і постійно зростаючої Церкви прийняття цього запрошення від нашого пророка є надзвичайно необхідною передумовою для розбудови царства Спасителя в кожній країні світу.

Євангелія Ісуса Христа навчає, що всі ми є духовно народженими синами і дочками небесних батьків, які дійсно люблять нас², і що ми жили сім’єю у Божій присутності до того, як народилися на цій землі. Євангелія також навчає, що всі ми були створені за образом і подобою Бога³. Отже, ми рівні перед Ним⁴, бо “ввесь людський рід Він з одного створив”⁵. Тож ми всі маємо божественні природу, спадок і потенціал, бо є “один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх [нас]”⁶.

Нас, учнів Христа, запрошено збільшити нашу довіру і любов до духовного братерства і сестринства, щиро поєднавши наші серця в єдності й любові, незалежно від наших відмінностей, тим самим вдосконалюючи нашу здатність шанувати гідність всіх синів і дочок Бога⁷.

Хіба саме не в цьому стані перебував народ Нефія майже два століття, після того як Христос священнослужив їм?

“І певно не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога…

Не було ані розбійників, ані вбивць, не було також Ламанійців, і ніяких інших -ійців; але були вони всі як один дітьми Христа і спадкоємцями царства Бога.

І якими благословенними були вони!”⁸

Президент Нельсон також наголосив на тому, як важливо поширювати гідне ставлення й повагу до наших ближніх, сказавши: “Творець усіх нас закликає кожного з нас відмовитися від упередженого ставлення до будь-якої групи Божих дітей. Будь-кому з нас, хто упереджено ставиться до іншої раси, потрібно покаятися! … Кожному з нас належить робити все, що в наших силах, у сфері нашого впливу, щоб зберегти гідність і повагу, на які заслуговують кожен син і кожна дочка Бога”⁹. У дійсності людська гідність вимагає поваги до наших відмінностей¹⁰.

Беручи до уваги священний зв’язок, який об’єднує нас з Богом як Його дітей, це пророче скерування, дане Президентом Нельсоном, безсумнівно є неодмінним кроком до прокладання мостів розуміння, а не зведення стін упередженості та сегрегації серед нас¹¹. Однак, як попереджав Павло ефесян, нам слід усвідомити, що для досягнення цієї мети необхідно буде докладати індивідуальних і колективних зусиль, щоб діяти зі скромністю, лагідністю і довготерпінням одне до одного¹².

Є розповідь про одного юдейського рабина, який з двома друзями насолоджувався сходом сонця. Він запитав їх: “Як ви знаєте, коли закінчилася ніч і почався новий день?”

Один з них відповів: “Тоді, коли ти можеш подивитися на схід і відрізнити вівцю від козла”.

Потім інший сказав: “Тоді, коли ти можеш подивитися на горизонт і відрізнити оливкове дерево від фігового дерева”.

Після цього вони звернулися до мудрого рабина і поставили йому таке ж запитання. Після довгих роздумів той відповів: “Тоді, коли ти можеш подивитися на схід і побачити обличчя жінки або обличчя чоловіка і сказати: “Вона моя сестра; він мій брат”¹³.

Мої дорогі друзі, я можу запевнити вас, що світло нового дня яскравішає в нашому житті, коли ми, дивлячись на наших ближніх, ставимося до них з повагою й гідністю як до справжніх братів і сестер у Христі.

Під час Свого земного священнослужіння Ісус так досконало показав у дії цей принцип тим, що “ходив Він, добро чинячи”¹⁴ всім людям, запрошуючи їх прийти до Нього і скуштувати від Його благодаті, незалежно від їхнього походження, соціального стану або культурних особливостей. Він священнослужив, зцілював і завжди був уважним до потреб кожного, особливо тих, хто в той час вважався не таким, як інші, приниженим або вигнаним. Він ні від кого не відмовлявся, але ставився до них неупереджено і з любов’ю, бо Він бачив їх Своїми братами і сестрами, синами і дочками Того Самого Батька¹⁵.

Одним з найяскравіших випадків, коли Він проявив таке ставлення, був той, коли Спаситель вирушив до Галілеї, навмисно йдучи маршрутом, який пролягав через Самарію¹⁶. Дорогою Ісус вирішив сісти біля колодязя Якова, щоб відпочити. Коли Він був там, підійшла самарянка, щоб наповнити “свого водоноса” водою. Маючи досконале знання про все, Ісус звернувся до неї, кажучи: “Дай напитись Мені!”¹⁷

Ця жінка була вражена тим, що юдей попросив самарянку про допомогу і висловила своє здивування, сказавши: “Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами”¹⁸.

Але Ісус, відмовившись від давніх традицій ворожості між самарянами і юдеями, з любов’ю священнослужив цій жінці, допомагаючи їй зрозуміти, Ким Він дійсно був — а саме, Месією, Який усе відкриє, і на Чиє пришестя вона чекала¹⁹. Вплив того лагідного священнослужіння змусив жінку побігти в місто, щоб оголосити людям про те, що сталося, кажучи: “Чи Він не Христос?”²⁰

Я глибоко співчуваю тим, хто зазнав поганого ставлення, приниження або переслідування з боку черствих і бездумних людей, бо в плині свого життя я на власні очі бачив, скільки болю зазнають хороші люди від того, що їх осуджують або відкидають через те, що вони говорять, виглядають або живуть по-іншому. Моє серце сповнене щирого суму через тих, чий розум залишається затьмареним, чиє бачення обмежене і чиї серця залишаються закам’янілими, бо вони переконані в неповноцінності тих, хто відрізняється від них. Обмеженість у їхньому ставленні до інших насправді заважає їхній здатності бачити, ким ті є — дітьми Бога.

Як провіщали пророки, ми живемо у небезпечні часи, що ведуть до Другого пришестя Спасителя²¹. Світ загалом поляризований сильними розколами, які посилюються расовими, політичними та соціально-економічними ознаками. Такі розділення іноді впливають на те, як люди думають про своїх ближніх і діють по відношенню до них. З цієї причини нерідко можна побачити людей, які характеризують спосіб мислення, поведінки та спілкування інших культур, рас та етнічних груп як нижчих, пропонують упереджені, помилкові і часто саркастичні ідеї, сприяють зневажливому, байдужому, нешанобливому і навіть упередженому ставленню до них. Корінням такого ставлення є гордовитість, зарозумілість, заздрість та ревнощі — риси тілесної людини²², які абсолютно суперечать Христовим якостям. Ця поведінка є недоречною для тих, хто намагається стати Його справжніми учнями²³. Насправді, мої дорогі брати і сестри, у спільноті святих немає місця упередженості в думках або діях.

Як сини і дочки завіту, ми можемо сприяти викоріненню такої поведінки, дивлячись на очевидні відмінності, які існують між нами, очима Спасителя²⁴ і основуючись на тому, що у нас є спільного, — нашій божественній сутності і спорідненості. Більш того, ми можемо намагатися побачити і себе у мріях, надіях, скорботах і тяготах нашого ближнього. Як Божі діти, ми всі йдемо одним шляхом і є однаковими в нашому недосконалому стані і нашій здатності зростати. Нас запрошено ходити разом, мирно, щоб наші серця були сповнені любові до Бога і до всіх людей, — або, як зазначив Авраам Лінкольн, “без злоби до жодного; з милосердям до всіх”²⁵.

Чи замислювалися ви коли-небудь про те, як принцип поваги до людської гідності та рівноправності продемонстровано простим способом — тим, як ми вдягнені в домі Господа? Ми всі приходимо до храму, об’єднані однією метою і сповнені бажанням бути чистими і святими в Його святій присутності. Вдягнені в біле, всі ми приймаємося Самим Господом як Його улюблені діти, Божі чоловіки і жінки, потомство Христа²⁶. Ми маємо привілей виконувати ті самі обряди, укладати ті самі завіти, брати зобов’язання жити вищим і святішим життям і отримувати ті ж самі вічні обіцяння. Об’єднані у меті, ми бачимо одне одного новими очима і в нашій єдності ми радіємо нашим відмінностям як дорогоцінних дітей Бога.

Нещодавно я допомагав у проведенні екскурсії для високопоставлених гостей та урядовців під час днів відкритих дверей Бразильського храму в Бразиліа. Разом з віцепрезидентом Бразилії ми зупинилися в місці для перевдягання і поговорили про те, що в храмі всі носять білий одяг. Я пояснив йому, що таке використання білого одягу всіма відвідувачами символізує, що всі ми є однаковими для Бога і що в храмі наша ідентичність не в тому, що хтось з нас є віцепрезидентом країни, а інший провідником Церкви, а у нашій вічній ідентичності як синів люблячого Небесного Батька.

Ріка Ігуасу тече через південну Бразилію і спадає на плато, утворюючи каскад водоспадів, відомих по всьому світу як водоспади Ігуасу — одне з найкрасивіших і вражаючих творінь Бога на землі, яке вважається одним із семи чудес світу. Неймовірний потік води тече однією річкою, а потім розділяється, утворюючи сотні незрівнянних водоспадів. Образно кажучи, цей феноменальний каскад водоспадів є відображенням Божої сім’ї на землі, бо в нас є однакове духовне походження і сутність, пов’язані з нашим божественним спадком і спорідненістю. Однак кожен з нас тече потоком у різних культурах, етнічних групах та національностях, маючи різні погляди, досвід і почуття. Незважаючи на це, ми просуваємося вперед як Божі діти і як брати і сестри у Христі, не втрачаючи свого божественного зв’язку, що робить нас унікальним народом і люблячою спільнотою²⁷.

Мої дорогі брати і сестри, узгоджуймо своє серце і розум зі знанням і свідченням про те, що всі ми рівні перед Богом, що всі ми цілковито обдаровані однаковим вічним потенціалом і спадком. Більше радіймо духовній спорідненості, яка існує між нами, і цінуймо різні якості і різні дари, які ми всі маємо. Якщо ми це зробимо, я обіцяю вам, що ми потечемо своїм власним руслом, як і води водоспадів Ігуасу, не втрачаючи нашого божественного зв’язку, за яким ми належимо до вибраного народу і є “дітьми Христа і спадкоємцями царства Бога”²⁸.

Я свідчу вам, що якщо протягом нашого земного життя ми будемо й далі йти цим нашим шляхом, то новий день починатиметься з нового світла, яке осяватиме наше життя й освітлюватиме чудові можливості, щоб більше цінувати розмаїття, створене Богом серед Його дітей, і отримувати через це більші благословення²⁹. Ми обов’язково станемо знаряддям в Його руках, щоб сприяти відчуттю поваги і гідності серед усіх Його синів і дочок. Бог живе. Ісус Христос є Спасителем світу. Президент Нельсон є пророком Бога в наші дні. Я свідчу про ці істини у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.