Наші стосунки з Богом

Як і Йов зі Старого Завіту, у часи страждань дехто може вважати, що Бог його полишив. Оскільки ми знаємо, що Бог має владу запобігати будь-яким стражданням або усувати їх, у нас виникає спокуса скаржитися, коли Він цього не робить, і ми можемо запитувати: “Якщо Бог не надає мені тієї допомоги, про яку я молюся, як я можу в Нього вірити?” У якусь мить, під час своїх неймовірних випробувань, Йов сказав:

“Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!”¹

Відповідаючи Йову, Господь запитує: “Чи ти хочеш … винуватити Мене, щоб оправданим бути?”² Або, іншими словами: “Чи справді рішення Моє ти скасувати хочеш? Мене засуджуєш, щоб ствердитися в правоті?”³ Єгова змушений нагадати Йову про Свою всемогутність і всезнання, і Йов у найглибшому смиренні визнає, що він не має навіть краплини знань, сили і праведності Бога і не має права судити Всемогутнього:

“Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!

… Тому я говорив, але не розумів … Це чудніше від мене, й не знаю його …

Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!”⁴

У кінці Йов мав привілей побачити Господа і “Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його”⁵.

Дійсно, з нашою земною короткозорістю нам важко судити Бога, думаючи, наприклад: “Я нещасний! Мабуть Бог робить щось не так”. Нам, Його земним дітям у занепалому світі, які знають так мало про минуле, теперішнє та майбутнє, Він проголошує: “Всі речі присутні зі Мною, бо Я знаю їх усіх”⁶. Яків мудро застерігає: “Не прагніть радити Господеві, а беріть пораду з Його рук. Бо ось, ви самі знаєте, що Він радить в мудрості, і в справедливості, і в великій милості до всіх Своїх створінь”⁷.

Дехто неправильно розуміє Божі обіцяння, вважаючи, що послух Йому принесе певні результати у визначений час. Вони можуть думати: “Якщо я служив/ла на місії повного дня, Бог благословить мене щасливим шлюбом і дітьми”, або “Якщо я не буду виконувати домашні завдання в Суботній день, Бог благословить мене хорошими оцінками”, або “Якщо я платитиму десятину, Бог благословить мене такою роботою, яку я хочу мати”. Якщо життя не складається саме так або відповідно до наміченого плану, ці люди можуть вважати, що Бог зрадив їх. Але в божественній економіці події не відбуваються механічно. Нам не слід думати про Божий план як про космічний торговий автомат, де ми (І) обираємо бажане благословення, (ІІ) сплачуємо необхідну суму хорошими справами і (ІІІ) швидко отримуємо замовлення⁸.

Бог дійсно буде шанувати Свої завіти й обіцяння, дані кожному з нас. Нам не слід через це хвилюватися⁹. Викупительна сила Ісуса Христа—Який зійшов нижче всього, а потім піднявся над усім¹⁰ і Хто має всю владу на небесах і на землі¹¹—є запевненням того, що Бог може і буде виконувати Свої обіцяння. Важливо, щоб ми шанували Його закони й дотримувалися їх, але не кожне благословення, обумовлене послухом закону¹², формується, задумується і здійснюється відповідно до наших очікувань. Ми робимо все можливе, але маємо доручити Йому управляти благословеннями, як мирськими, так і духовними.

Президент Бригам Янг пояснював, що його віра основується не на певних результатах чи благословеннях, але на його свідченні про Ісуса Христа і стосунках з Ним. Він казав: “Моя віра основується не на діяннях Господа на островах морських, не на тому, що Він привів людей сюди, … не на милостях, які Він проливає на цей чи інший народ, не на тому, чи ми маємо або не маємо благословення, але моя віра основується на Господі Ісусі Христі, на моєму знанні, яке я отримав від Нього”¹³.

Наше покаяння і послух, наше служіння і жертви дійсно мають значення. Ми хочемо бути серед тих, про кого писав Етер—бути “завжди багатими на добрі діяння”¹⁴. Але не стільки через підрахунки, які ведуться у небесних облікових книгах. Усі ці справи мають значення, оскільки залучають нас до Божої роботи і є засобом, за допомогою якого ми співпрацюємо з Ним у справі власного перетворення від тілесної людини до святої¹⁵. Те, що Небесний Батько пропонує нам—це Себе, близькі й тривалі стосунки з Ним через благодать і посередництво Його Сина, Ісуса Христа, нашого Викупителя.

Ми є дітьми Бога, призначеними мати безсмертя й вічне життя. Наша мета—бути Його Спадкоємцями, “співспадкоємц[ями] Христов[ими]”¹⁶. Наш Батько хоче вести кожного з нас Своїм шляхом завітів і робити такі кроки, які найкраще відповідають нашим особистим потребам та узгоджуються з Його планом, щоб у кінці ми були щасливі разом з Ним. Ми можемо сподіватися, що наша довіра до Батька і Його Сина, а також віра в Них зростатиме, ми будемо сильніше відчувати їхню любов та постійне втішення і скерування Святого Духа.

І навіть з огляду на це для жодного з нас шлях не може бути легким. Щоб він був простим, має відбутися дуже ретельне очищення. Ісус сказав:

“Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.

Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила”¹⁷.

Процес скерованого Богом підрізання і очищення буде, часом, важким і болісним. Згідно з висловлюванням Павла, ми—“співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись”¹⁸.

Тож у цьому очищувальному вогні наближайтеся до Бога, замість того, щоб сердитися на Нього. Звертайтеся до Батька в ім’я Сина. Ходіть з Ними в Дусі день за днем. Дозвольте Їм з часом виявити Їхню вірність вам. По-справжньому пізнавайте Їх і по-справжньому пізнавайте себе¹⁹. Хай Бог буде понад усе²⁰. Спаситель запевняє нас:

“Послухайте Того, Хто є заступником перед Батьком, Хто захищає вашу справу перед Ним—

Кажучи: Батьку, подивись на страждання і смерть Того, Хто не вчинив ніякого гріха, Кого Ти так уподобав; подивись на кров Твого Сина, яку було пролито, кров Того, Кого Ти віддав, щоб Тебе було прославлено;

Отже, Батьку, помилуй цих Моїх братів, які вірять у Моє імʼя, щоб вони могли прийти до Мене і мати вічне життя”²¹.

Поміркуйте над прикладами вірних чоловіків і жінок, які довіряли Богові, були певні, що Його обіцяні благословення залишатимуться з ними в житті або смерті. Їхня віра основувалася не на тому, що Бог зробив чи не зробив за певних обставин чи в певний момент, але на знанні, що Він є великодушним Батьком, а Ісус Христос є нашим Викупителем.

Коли єгипетський священник Елкена вже був готовий принести Авраама в жертву, Авраам заволав до Бога, просячи спасти його, і Він спас²². Авраам вижив, щоб стати батьком вірних, через його нащадків буде благословлено всі сім’ї землі²³ Втім раніше, на цьому самому олтарі той самий священник приніс у жертву три діви, які “через їхню чесноту … не схотіли вклонятися богам з дерева чи каміння”²⁴. Вони загинули, як мучениці.

Йосипа в давнину ще юнаком продали в рабство його ж рідні брати. У своїй тузі він звертався до Бога. Поступово він досягнув визначного становища в домі свого господаря в Єгипті, але після цього всі його досягнення було нівельовано через хибні звинувачення дружини Потіфара. Йосип міг подумати: “То в’язнця є нагородою за дотримання закону цнотливості?” Проте він продовжував звертатися до Бога і здобув успіх навіть у в’язниці Йосип пережив ще одне розчарування, коли в’язень, з яким він потоваришував, попри обіцяння, дане Йосипові, зовсім забув про нього після того, як його було відновлено на тій посаді, яку він обіймав при дворі фараона. Згодом, як ви знаєте, за Господнього втручання Йосипа було призначено на найвищу посаду після фараона. Це дало Йосипу можливість врятувати дім Ізраїля і багатьох інших. Безсумнівно, що Йосип краще за будь-кого може підтвердити, що “тим, хто любить Бога, … усе допомагає на добре”²⁵.

Авінадій був налаштований виконати свою божественну місію. “Я закінчую моє повідомлення,—сказав він,—а потім уже не має значення, [що буде зі мною], якщо так є, що мене врятовано”²⁶. Він не уникнув смерті мученика, але безсумнівно те, що його буде врятовано в царстві Бога, і Алма, єдиний його дорогоцінний навернений, змінив хід нефійської історії і того, що сталося до приходу Христа.

Алму і Амулека було визволено з в’язниці в Аммонійзі у відповідь на їхнє благання, а їхні переслідувачі загинули ²⁷. Втім до цього ті самі переслідувачі вкинули віруючих жінок і дітей у палаючий вогонь. Алма, який з болем спостерігав за цією жахливою сценою, був стриманий Духом і не виявив Божу силу, щоб “вряту[вати] їх від полумʼя”²⁸, аби Бог міг їх прийняти у славі²⁹.

Пророк Джозеф Сміт знемагав у в’язниці в Ліберті, шт. Міссурі, не маючи змоги допомогти святим, коли їх грабували й виганяли з домівок у лютий зимовий холод. “О Боже, де Ти?— вигукував Джозеф.— Як довго рука Твоя буде стримуватися?”³⁰ У відповідь Господь пообіцяв: “Твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час; і тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту. … Тобі ще не так, як Йовові”³¹.

У кінці Джозеф міг проголосити разом з Йовом: “Хоча [Бог] уб’є мене, однак я буду надіятися на Нього”³².

Старійшина Брук П. Хейлз розповів історію про Патрицію Паркінсон, яка народилася з нормальним зором, але в 11-річному віці осліпла.

Старійшина Хейлз роповідав: “Я знаю Пат багато років і нещодавно сказав їй, що я у захваті від того, що вона завжди позитивно налаштована і щаслива. Вона відповіла: “Ну, ви не бачили мене у мене вдома, чи не так? Зі мною буває всяке. Я страждала від сильної депресії і часто плакала”. Проте вона додала: “З того часу, коли я почала втрачати зір, як це не дивно, я знала, що Небесний Батько та Спаситель з моєю сім’єю та зі мною. Тим, хто питає мене, чи я гніваюся через те, що сліпа, я відповідаю: “На кого я маю гніватися? Небесний Батько зі мною у цьому, і я не одна. Він зі мною весь час”³³.

Зрештою, все, чого ми прагнемо—це благословення міцних і тривалих стосунків з Батьком і Сином. Це має величезне значення і завжди варте будь-яких зусиль. Ми будемо свідчити з Павлом, що “страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас”³⁴. Я свідчу: що б не сталося в нашому житті, ми можемо довіряти Богові й знаходити в Ньому радість.

“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!

Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”³⁵.

В ім’я Ісуса Христа, амінь.