2011
Краща мета
Вересень 2011


Спеціальний розділ, присвячений програмі “Обов’язок перед Богом”

Краща мета

Запрошувати інших на церковні заходи—прекрасний спосіб, що допомагає нам виконати свій обов’язок у священстві “запрошувати всіх прийти до Христа” (УЗ 20:59).

Наш кіл, кіл Сан-Крістобаль, Венесуела, вирішив організувати футбольний турнір для молоді з Ааронового священства. Цей захід мав на меті кілька цілей, серед яких—здружити і зміцнити різні кворуми священства.

Провідники колу сказали, що з кожного приходу чи філії будуть допускатися до участі у турнірі лише молоді чоловіки, а вони мають заохотити нових та малоактивних членів Церкви приєднатися до них, щоб мати повну команду для кожної вікової групи. У нашому приході, приході Таріба, було лише два диякони, один учитель і кілька священиків.

Створення команди

Мій син, Хосе Франціско, якого ми любляче називаємо “Молодший”, був у складі кворуму дияконів зі своїм хорошим другом Оскаром Алехандро. Було очевидно, що для участі у турнірі хлопців недостатньо. Тому вони працювали з місіонерами та провідниками священства, щоб знайти всіх молодих малоактивних членів Церкви. Щотижня вони проводили час, шукаючи цих молодих чоловіків, заохочуючи їх і завойовуючи їхню довіру. Завдяки старанням цієї пари 12-річних хлопців їм вдалося набрати в команду достатньо гравців. Одним з чудес, яке сталося завдяки їхнім зусиллям, було те, що в нашому приході на кілька активних юнаків стало більше!

Упродовж того тижня вони заїжджали за своїми новими друзями, а потім тренувалися на міському стадіоні. Було чимало роботи, і вони завжди були стомленими. Їх мало тренували й навчали, але це не зупиняло молодих чоловіків. Їм приносило радість те, що вони робили.

Початок турніру

Нарешті настав перший день турніру. Наша доблесна команда дияконів прибула у центр колу. У них не було багато вболівальників, щоб підбадьорювати, у них не було тренера, щоб допомагати, не було й форми, яка була у більшості команд. Але вони грали з ентузіазмом, в єдності і з любов’ю.

У першій грі їх розгромили. Та вони не здалися, і весь кіл почав підбадьорювати їх, кажучи, що хлопці з приходу Таріба—дуже гарний приклад для наслідування.

“Молодший” був за воротаря. Він відбивав удари з таким запалом, що на його руках залишалися сліди від м’яча. Того вечора вдома він сказав мені, що дуже забив руки і йому потрібна пара рукавичок. Ми взяли свої заощадження, щоб купити йому воротарські рукавички. Але в магазині були тільки такі рукавички, купити які ми не могли собі дозволити, тому купили рукавички з тканини, що використовуються для роботи на городі. Він взяв їх з великою вдячністю.

Я не знаю, де його команда взяла запал продовжувати боротися у турнірі. Вони були на останньому місці, але продовжували грати.

І ось прийшов час для визначальних матчів. Через брак дияконів у колі ця доблесна команда змогла грати у фіналі, але їй довелося грати проти добре натренованої команди, чий тренер був дуже хорошим гравцем. Він проводив багато часу, тренуючи свою команду. Вони були на першому місці; у них була однакова форма, вони грали дисципліновано, що було результатом тренувань. Здавалося, їхній тренер був упевнений у перемозі, бо команда мого сина грала не дуже добре.

Мій чоловік тільки-но повернувся з поїздки і вирішив допомогти дияконам. Він підбадьорював їх, дав їм кілька вказівок, і вони несподівано виграли. Тому вони могли тепер зустрітися з іншою командою колу. Наші молоді чоловіки перемогли!

Коли гра закінчилася, всі зааплодували. Такій великій кількості присутніх важко було повірити, що ці молоді люди змогли зайняти перше місце в категорії дияконів і третє місце в колі серед всіх команд Ааронового священства.

Досягнення їхніх цілей

Цей випадок навчив нас принципам та вічним істинам, які будуть корисними нам тут, у цьому житті. Молоді чоловіки з колу були прикладом любові, активності, наполегливості, ентузіазму і спільної праці командою. Вони продемонстрували справжню мету заходу. Вони створили узи дружби з іншими.

Ілюстрація Бйорна Торкельсона