Моє щоденне свідчення

Коли я підростала, то завжди шукала дива, яке б підтвердило мені, що я маю свідчення. Я чула багато дивовижних історій про те, як люди безсумнівно дізнавалися, що євангелія істинна. Історії були різні: хтось протистояв спокусі або небезпеці, хтось приводив сотні людей до Церкви завдяки непомітним і простим вчинкам, для когось уривок з Писань чітко пояснював, як вирішити життєву проблему. Найбільше мені подобалися історії про те, як хтось ішов вночі додому, уникаючи небезпеки, про яку дізнавався лише наступного дня. Я чула історії про чудесне зцілення або про те, як ангели охороняють людей. Я не могла дочекатися, коли зі мною станеться щось подібне. Я сподівалася побачити ангелів і світло, які будуть ознакою того, що я маю свідчення про Церкву.

Батьки навчали мене молитися, ходити до церкви, читати Писання, скромно одягатися, жити чистим життям, не піддаючись впливу світу, і довіряти Господу. Я була впевнена, що треба жити праведно. Просто мені хотілося доказів того, що в мене є свідчення і щоб це хтось помітив.

Під час домашніх сімейних вечорів або на Недільній школі ми розігрували ситуації, в яких навчалися протистояти впливу однолітків. Я не могла дочекатися, коли така ситуація станеться в реальному житті. Наприклад, я уявляла себе на вечірці з друзями. Хтось дістає алкогольний напій і передає його по колу. Бляшанка з пивом доходить до мене, всі погляди зупиняються на мені. Напруження наростає. А я встаю і скажу: “Ні! Я—мормон, і я не п’ю!” Всі будуть вкрай здивовані. Ніякі вмовляння не переконають мене. Невдовзі всі розійдуться, а хтось один з присутніх скаже, наскільки я його вразила своєю твердою відмовою, і захоче дізнатися більше про мою Церкву. Ангели співатимуть хвалу, а я буду просто сяяти.

Цього ніколи не сталося. Ніхто ніколи таким чином не спокушав мене. Здавалося, що всі знають про мої норми завдяки стилю мого життя. Яке розчарування, але моя “мить слави” так ніколи й не настала.

Однак зараз я знаю, що свідчення не повинно основуватися на появі ангелів. Моє свідчення основується на тому, що я живу за євангелією день за днем, відчуваю свідчення Святого Духа і насолоджуюся простими благословеннями, які приносить послух.

Я знаю, ким є. Я знаю, що Бог любить мене. Я знаю, що Спаситель викупив мої гріхи. Це моє свідчення. Знання про це приносить спокій у мій розум.

Я не можу сказати, що завдяки диву дізналася про істинність Церкви, але я рада знати, що дійсно маю свідчення. Отже, до того, як мені являться ангели, я буду задоволена тим, що живу звичайним життям, маючи просте благословення, яким є знання про істинність євангелії.