Провідники Церкви обговорюють “Прискорення роботи”

Поки відбуваються зміни, відповідно до яких від підлітків-святих останніх днів вимагається брати активнішу участь у підготовці до місії, сімейно-історичній і храмовій роботі та навчанні в неділю, провідники кажуть, що молодь було “покликано діяти” та закликано “устати і сяяти” (див. УЗ 115:5).

Завдяки цим змінам одне стає очевидним: “У Господа є певна робота”,—сказав старійшина Пол Б. Пайпер, сімдесятник.

Старійшина Пайпер, виконавчий директор Відділу священства, нещодавно взяв участь в обговоренні за круглим столом, ініційованим газетою Church News, щодо змін, які вплинуть на молодь у багатьох сферах. В обговоренні за круглим столом також взяли участь старійшина Аллан Ф. Пекер, сімдесятник і виконавчий директор Відділу сімейної історії, старійшина Уільям Р. Уолкер, сімдесятник і виконавчий директор Храмового відділу, старійшина У. Крейг Цвік, сімдесятник і помічник виконавчого директора Місіонерського відділу, старійшина Пол В. Джонсон, сімдесятник і уповноважений з церковної освіти, старійшина Денніс С. Брімхол, територіальний сімдесятник і генеральний директор Сімейно-історичного відділу, та Лінда К. Бертон, генеральний президент Товариства допомоги.

Говорячи про зменшення граничного віку, з якого молоді чоловіки і молоді жінки можуть розпочати служіння на місії, новий навчальний план для молоді та лист Першого Президентства із закликом до молоді залучатися до сімейно-історичного пошуку і подавати імена своїх предків до храму, старійшина Пайпер сказав, що до конференції він не бачив, як ці “три зміни поєднуються у єдине ціле. Пригадую, як я йшов на конференцію … і запитував себе: “Як все це співставити?” Безперечно, це була воля Господа”.

Старійшина Цвік сказав, що Господні слова є ясними: “Я прискорю Мою роботу в належний час” (УЗ 88:73). “Сам Господь піклується про це,—додав він. —Не думаю, що колись існувало покоління молоді, яке було б краще підготовленим до опанування цього навчального плану, ніж [молодь] сьогодні. Не думаю, що колись молодь брала участь у виконанні стількох багатьох хрищень або більшої кількості обрядів за померлих … [або] була настільки близькою до храмової роботи і всього, що з нею пов’язане, як сучасна молодь. І безперечно, все це … готує їх до служіння на місії і закладає надійний фундамент для подальшого взяття на себе інших обов’язків протягом років після місії”.

“Це дуже важливе послання, яке полягає в тому, що Бог довіряє Своїй молоді”—сказав старійшина Брімхол.

“Коли Господь щось робить, усе стає на своє місце у потрібний час, і саме це відбувається зараз”—сказав старійшина Джонсон, зазначивши, що ті, хто працював над новими навчальними матеріалами для молоді, не знали, що відбудеться зміна віку, з якого можна починати служіння на місії.

Старійшина Уолкер говорив про лист Першого Президентства, в якому молодь закликають досліджувати історію своєї сім’ї і подавати ці імена до храму. “Те, що молодь може мати особисту храмову рекомендацію обмеженого використання … дійсно чудово,—сказав він. —Молоді люди завзято займаються виконанням храмової роботи і поглиблюють розуміння вчення. … Це дуже допомагає їм підготуватися духовно до всього чудового, що на них чекає”.

Старійшина Пекер сказав, що недавно почув про молоду жінку, яка встала і виголосила своє свідчення про сімейно-історичну роботу. Вона сказала: “Це набагато цікавіше, ніж нам розповідали люди старшого покоління”.

“Це дух Іллі,—сказав старійшина Уолкер. —Це навернення сердець дітей до батьків і сердець батьків до дітей”.

“Завдяки сімейно-історичній роботі,—додав старійшина Пекер,—молодь по-іншому прийматиме рішення і по-іншому дивитиметься на виклики. Він сказав, що вони можуть думати: “Якщо дідусь це робив, і я також можу це робити”.

Він сказав, що один з президентів храму розповів, що коли молодь діє як повірники під час хрищення за будь-яку людину, вони виходять усміхаючись, але “коли вони роблять це для предка, у них на очах сльози. Вони відчувають щось глибше; вони відчувають щось більше”.

Мета нового навчального плану для молоді—допомогти молоді побачити перспективу. “Посібники з уроками замінено на навчальні матеріали”—сказав старійшина Пайпер. Цей навчальний план дозволить учителям, які навчають молодь, визначити, що їм необхідно привнести в кожний недільний урок, щоб підготувати молодь до виконання храмової та сімейно-історичної роботи і місіонерського служіння.

“Новий ЦПМ—вдома,—сказав старійшина Пекер. —Новий центр сімейної історії—вдома. Нові навчальні матеріали допоможуть як молоді, так і батькам у цій ролі”.

Звернення до батьків є таким: “Провідники Церкви довіряють вам, як батькам, і довіряють цим молодим чоловікам і молодим жінкам, які виховані у ваших домівках”—сказав старійшина Цвік.

Усі ці зміни рухають “Церкву туди, де вона має бути, де їй належить бути за пророцтвом,—сказав старійшина Джонсон. —Господь знає, яким є майбутнє, і … це лише одна з багатьох справ, яку Він виконує для розбудови цього царства, щоб допомогти йому просуватися вперед”.

Старійшина Пайпер сказав, що розмірковуючи про все, що сталося під час торішньої жовтневої генеральної конференції, він бачить у своїй уяві “пророка з ключами, який широко відкриває двері і каже: “Ласкаво просимо!” Ми запрошуємо вас увійти і залучитися до цієї роботи. Зараз настав визначений Господом час. Усі ми знаємо про це. Усі ми відчуваємо це. Церква відчуває це. Звичайно, це буде працювати”.