Мамина весільна сукня
Анхеліка Флорес Альгаба, Керетаро, Мексика
Я була ще дівчинкою, коли вперше побачила мамину весільну сукню. Вона була акуратно упакована в коробку, і я пам’ятаю, як мама її ніжно розгортала, щоб показати мені. Якою ж вона була гарною! Я так хотіла одягнути ту сукню, коли настане день мого весілля.
Мама акуратно поклала сукню назад і пообіцяла, що в майбутньому дасть її мені. Вона сказала, що сукня була особливим подарунком від мого батька. Вона виглядала такою закоханою і красивою на своїх весільних фотографіях. Мої батьки, нечлени Церкви, були чудовими людьми.
Я дізналася про Церкву, коли познайомилася з чоловіком, за якого вийшла заміж. Те знайомство було незвичайним, тому що, хоча він і не був активним у Церкві, наша зустріч привела до історії про Перше видіння. На мою думку, та історія була дивовижною, але я не була готова прийняти її.
Після 16 місяців залицянь, мої мрії здійснилися, коли я одягнула весільну сукню моєї мами з таким довгим шлейфом і пройшла довгим проходом між рядами лав до свого нареченого. Я також була закохана. Багато людей казали, що я схожа на свою маму, коли вона виходила заміж.
Минали роки, і у нас народилося двоє синів. Коли чоловік намагався повернутися до Церкви, я перешкоджала його зусиллям. Хоча я не була активною у церкві, яку відвідувала в юності, мені було важко прийняти іншу церкву.
Це зрештою змінилося після 19 років подружнього життя. Мій чоловік повернувся до церкви, а через кілька тижнів я почала ходити з ним. Моє свідчення швидко зростало, і я охристилася та була конфірмована. Невдовзі моїм найбільшим бажанням була підготовка до запечатування з чоловіком у храмі.
Коли настав щасливий день запечатування, я знову одягнула білу сукню моєї мами. Одна подруга з церкви перешила її, щоб я могла одягнути її у храмі. З того часу я завжди її там одягаю.
Коли мій батько помер, а мама доживала останні дні свого життя, вона все ще не була готова прийняти відновлену Церкву. Але я розповіла їй багато всього чудового про Відновлення. Я також розповіла їй, що коли вона перейде через завісу, то почує послання істинної євангелії. Я пообіцяла їй, що через рік я одягну нашу сукню для неї і вікарно виконаю храмові обряди та запечатаю до мого батька. Так і сталося.
Моя сукня вже стара, і я знаю, що одного дня я вже не зможу її одягнути. Але до того часу я буду продовжувати її носити з любов’ю—до свого чоловіка, до мами і батька, до членів сім’ї, за яких я виконала обряди у храмі, до істинної євангелії, до моїх священних завітів і до свого Небесного Батька та Його Сина Ісуса Христа.