Служіння в Церкві
Служіння сприяє зростанню
Автори живуть у штаті Юта, США.
Ми відчули спонукання, що нові члени нашої філії мають швидко отримати покликання, аби служіння допомагало їм зростати.
Сьома філія Каосіунг біля Тайбейського Тайванського храму в грудні 2001 року.
У 2000 році нас покликали служити президентом філії та президентом Початкового товариства у найменшому з підрозділів Тайванського колу Каосіунг. На причасні збори до нас приходило приблизно 20 чоловік, включаючи нашу молоду сім’ю, чотирьох активних старійшин та місіонерів. Пізніше ми послали двох старійшин на місію, вірячи, що Господь поповнить нашу філію.
Проводячи роботу в своїй філії, ми пам’ятали пораду Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008), що кожному наверненому потрібно мати “друга, відповідальність і живлення добрим словом Бога”1. Ми відчули спонукання, що нові члени нашої філії мають швидко отримати покликання, аби служіння допомагало їм зростати. Місіонери знайомили нас з кожним зацікавленим Церквою, і через два тижні після хрищення кожного з них вони отримували покликання. У них з’явилися друзі, коли вони служили іншим членам приходу.
Через місяць кожен новоохрищений брат отримував Ааронове священство і кожен благословляв та розносив причастя. Ми також готували їх до отримання Мелхиседекового священства на наступній конференції колу.
Нових старійшин навчали, як виконувати обряди, і потім ці старійшини навчали нових старійшин. Ми вірили в те, що навчатися треба на справах, а поглиблювати вивчене, навчаючи інших. Члени філії відповідально ставилися до того, щоб показувати приклад, наставляти, навчати і підтримувати одне одного.
Ми залучали вчителів з домашнього та візитного вчителювання, проводили домашні сімейні вечори, заходи приходу й пікніки, щоб потоваришувати з новонаверненими. Їх живили словом Бога в неділю та в будні шляхом релігійного навчання. Кількість студентів інституту зросла з 2 до 25. Щоб і далі зміцнювати нашу маленьку філію, ми відвідували Тайбейський Тайванський храм кожного місяця і служили там, долаючи 10-годинний шлях туди й назад. Зазвичай нашому колу було важко наповнити другий автобус для храмової подорожі. У міру зростання нашої філії та підготовки сімей до храмових благословень ми поставили за мету заповнювати один автобус лише членами своєї філії. Того першого року, коли весь кіл заповнював один автобус для храмової подорожі, наша маленька філія заповнювала другий. Невдовзі після цього кіл попросив кожен приход заповнювати один автобус для храмової подорожі принаймні раз на рік.
На другий рік утримання наших навернених зросло з 30 до 90 відсотків, і на наші причасні збори приходило майже 100 чоловік, серед яких було 25 активних старійшин. Наша філія стала приходом, і наша стара будівля була перебудована в нову каплицю.
Найменша філія стала найсильнішим приходом у колі, бо кожен навернений мав ці благословення: друга, покликання та живлення добрим словом Бога.