Два рівні віри

По-перше, на відміну від віри в те, щоб устромити свої серпи, віра, щоб жати, не є вірою в себе. Це не те саме, що впевненість у собі або позитивне налаштування розуму. Це навіть не те саме, що віра в свою сім’ю або друзів—хоча все це добре. Віра, щоб жати, є вірою в Ісуса Христа і Його Спокуту. Це віра в Його силу, а не у вашу.

Коли мене покликали президентом колу Меса Аризона Марікопа, старійшина В. Мак Лоуренс, на той час генеральний авторитет сімдесятник, запросив мене і мою дружину до офісу президента колу й запропонував це покликання. Я слухняно прийняв покликання. Потім він запропонував нам увійти в кімнату вищої ради і з молитвою поміркувати, кого я хотів би бачити своїми радниками. Коли я увійшов до кімнати, то побачив зображення всіх президентів колу, які служили в цьому колі з часу його організації, і моє серце впало. То були чудові провідники, як у Церкві, так і в громаді.

Я поглянув на свою дружину і сказав: “Кетлін, я не впевнений, що можу це робити. Я не з їхньої когорти”.

Вона відповіла: “Не кажи мені про це. Краще поговори зі старійшиною Лоуренсом”.

На мій подив, коли я сказав йому, що не вважаю себе спроможним виконувати покликання, старійшина Лоуренс відповів: “Думаю, ви праві”.

Але потім він сказав: “Ви не можете його виконувати, брате Андерсен, але Господь може. У Нього є сила виконувати Свою роботу, і якщо ви будете гідні й старанно працюватимете, Він її виконає. Ви побачите”.

Так і сталося.

Віра в те, щоб встромити серпа—це віра зробити спробу. Це віра в себе, і вона зникає, як тільки виникають труднощі. А потім ми починаємо сумніватися. Однак віра, щоб жати,—це віра в Господа Ісуса Христа. Вона ніколи не здається.

Зображення

woman looking up

Аби виявляти віру в те, щоб жати, нам необхідно бути певними, що наші бажання й цілі співпадають з волею Бога. Ми ніколи не зможемо виявляти віру в те, щоб жати, якщо Бог не погоджується з тим, що ми посіяли. Аби отримати Його допомогу, ми повинні підпорядкувати свою волю Його волі.

Оскільки пророк Нефій у книзі Геламана був праведним і вірним, Господь сказав йому: “Я благословлю тебе назавжди; і я зроблю тебе могутнім у слові і вчинках, у вірі і в діяннях; так, дійсно все буде зроблено тобі відповідно до твого слова”. Оце так обіцяння! Потім Господь додає: “Бо ти не будеш просити того, що суперечить Моїй волі” (Геламан 10:5).

А Мороній казав нам ось що: “І Христос сказав: Якщо ви матимете віру в Мене, то матимете силу робити все, що Я вважаю за доцільне” (Мороній 7:33).

Підпорядкування наших бажань Божій волі—це передумова, без якої не буде віри, щоб жати.

Коли мої сини були молодші, вони грали в баскетбольних командах старших класів школи. У ті часи вони молилися всією командою перед початком кожної гри. Коли я спостерігав за ними з трибуни, мене завжди цікавило, про що вони моляться. Якщо вони молилися, щоб перемогти у грі, тоді їхнім молитвам не вистачало віри, щоб жати. Доказом цього була кількість ігор, які вони програли. Господь вочевидь не поділяв їхнього бажання обов’язково перемогти у грі.

Іншими словами, Бог допоможе досягнути лише тих цілей, які є хорошими для нас. Це тому що Він любить нас і краще знає, що піде нам на користь. І хіба ми не вдячні за це? Ми повинні молитися кожного дня, щоб Небесний Батько благословив нас праведними бажаннями підпорядкувати свою волю Його волі. Ми повинні навчитися молитися так, як Господь у Гефсиманському саду, щоб здійснилася Божа воля, а не наша (див. Лука 22:42). Лише тоді ми можемо виявляти віру в те, щоб жати.

Третя передумова наявності віри, щоб жати,—це робота. Апостол Яків чітко проголошує, що віра без діл мертва. Віра в те, щоб устромити серпа, вимагає переконаності, але віра, щоб жати, вимагає більше, ніж переконаності. Навіть диявол вірить, як пише Яків, і тремтить (див. Якова 2:17, 20).

Я чув історію про батька, який помітив, що його мала донька стала навколішки біля ліжка і молилася про те, аби Небесний Батько захистив маленьких пташок і не дав їм потрапити в сильце, яке встановив у дворі її брат. Пізніше того ж дня батько занепокоївся. Він знав, що сильце було хорошим. Він допомагав синові його зробити.

“Я чув, що сьогодні вранці ти молилася Небесному Батькові, щоб він захистив маленьких пташечок від сильця твого брата,—сказав він дочці.— Але іноді трапляється щось сумне навіть тоді, коли ми молимося, щоб цього не сталося”.

Вона відповіла: “Тату, я просто знаю, що він не зловить жодної пташки”.

“Я в захопленні від твоєї віри, серденько,—сказав батько.— Але якщо він таки зловить кілька пташок, я сподіваюся, що це не зашкодить твоїй вірі”.

“Він не зловить, тату,—сказала вона.— Я знаю, що не зловить”.

Батько запитав: “Як ти можеш так сильно в це вірити?”

“Бо після молитви,—відповіла дочка,—я пішла у двір і розламала те сильце на друзки”.

Добре молитися Небесному Батькові про благословення. Але після того, як ми скажемо “амінь”, нам треба іти і щось робити. Ми не можемо сподіватися, що Господь скерує наші кроки, якщо ми не хочемо пересувати ноги. І ми не повинні просити Його робити для нас те, що ми можемо й повинні робити самі.

Ми повинні працювати над досягненням своїх праведних цілей, і ми повинні старанно працювати над виконанням заповідей. Справжня сила в наших завітах і справжня сила віри, щоб жати, здійснюється не тоді, коли ми здобуваємо впевненість, що Бог дотримається Його обіцянь, а тоді, коли ми здобуваємо впевненість, що дотримаємося своїх. Ця велика істина перетворює майбутні обіцяння в нинішню реальність. Ми повинні працювати.

Не занепадайте духом через невдачі й помилки, однак незмінно докладайте зусиль і будьте рішучими. Віра, щоб жати, не вимагає досконалості, проте вона вимагає наполегливості.

Я запрошую вас розвивати віру, щоб жати. Міцно вірте в нашого Спасителя Ісуса Христа і Його Спокуту. Робіть усе можливе, щоб ваші бажання узгоджувалися з Його волею. А потім беріться до роботи усім своїм серцем, міццю, розумом і силою, з незламною рішучістю й наполегливістю. Це не виклик, не проблема, не бар’єр, який не піддасться вірі, щоб жати.