Лише в цифровому форматі
Усі ми можемо знаходити радість у наших особистих в’язницях
Завдяки Христу наші найпохмуріші часи можуть стати найщасливішими розділами нашої історії.
“Навчився я бути задоволеним із того, що маю” (Филип’янам 4:11). Ці слова Павло написав у листі до людей у місті Филипи. Але про те, щоб бути задоволеним незалежно від того, де ми перебуваємо або що переживаємо, легше сказати, ніж зробити.
Найдивовижнішим є те, що саме Павло мав спроможність бути щасливим з огляду на ті обставини, в яких перебував. Він писав ці слова, перебуваючи у в’язниці. А та в’язниця відрізнялася від в’язниць, які ми уявляємо в наш час. Зараз, як правило, в’язниця—це кімната з бетонними стінами, туалетом, їжею та чистою білизною, де можна працювати і спілкуватися з іншими, принаймні у певних межах. Але Павло був у в’язниці, яку історики описують так: “на 3,6 м заглиблена в землю”, “огидна і мерзенна через бруд, темряву та сморід”. Це приміщення, висотою 2 м, довжиною 9 м та шириною 7 м було місцем, де “в’язні були приречені померти або через задуху або з голоду”1.
У такому місці перебував Павло.
І все ж якимсь чином у цьому жахливому місці він написав книгу, яку багато християн називають найрадіснішою в Біблії. Він висловлював вдячність (див. Филип’янам 1:3), надію (див. Филип’янам 1:20) та довіру до Господа (див. Филип’янам 2:19). Саме у цьому посланні він понад 15 разів згадує слова “радість” та “радіти”.
На відміну від Павла більшість з нас не проводять свої дні у в’язничних мурах. Але так багато з нас може закриватися у душевному стані, подібному до в’язниці—бути в пастці випробування, яке взяло нас у полон. Нашою в’язницею може стати втрачена робота, смерть близької людини, самотність, страх, фінансові негаразди, залежність, біль або тривожність. Коли нам здається, що ми замкнули себе у своїй особистій в’язниці, то чи наповнюємо ми свої серця, як це робив Павло, словами вдячності, надії, віри, довіри та радості? Чи зможемо ми озирнутися на час перебування у в’язниці й назвати його найщасливішим розділом свого життя? І як це взагалі можливо?
Це стає можливим, коли ми віримо в те, у що вірив Павло, кажучи: “Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі” (Филип’янам 4:13). Саме завдяки Ісусу Христу ми можемо сповнюватися радістю навіть у найпохмуріших місцях, у будь-якому стані (див. Филип’янам 4:11).
Павло просив людей у Филипах: “Ні про що не турбуйтесь”—тобто не переймайтеся надмірно,—“а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою” (Филип’янам 4:6). Павло продовжував: “І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі” (Филип’янам 4:7). Коли ми перебуваємо у своїх в’язницях і молимося всіма силами душі, дякуючи Небесному Батькові за все, що Він для нас зробив, ми дійсно можемо мати впевненість, що все буде добре завдяки Ісусу Христу.
Просто пам’ятайте, що саме завдяки Христу Павло, перебуваючи у в’язниці, написав найрадіснішу книгу в Біблії. Наші особисті в’язниці також можуть бути нашими найрадіснішими розділами. Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння … та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається—або не відбувається—у нашому житті”2. Ми можемо бути щасливі та зміцнюватися завдяки Ісусу Христу, в якому б стані ми не перебували.