Набуття духовного знання

Бог знає все і є джерелом усієї істини. Оскільки Небесний Батько любить нас і хоче, щоб ми розвивалися, аби стати схожими на Нього, Він закликав нас “прагн[ути] знання, саме через навчання і також через віру” (див. Учення і Завіти 88:118). У своєму пошуку істини ми можемо цілковито довіряти Йому, покладаючись на Його мудрість, Його любов і на Його силу навчати й благословляти нас. Бог пообіцяв: якщо ми будемо старанно шукати Його, Він відкриватиме істину в нашому розумі й серці через Святого Духа.

Аби допомогти нам, Небесний Батько навчив нас, як здобувати духовне знання. Він визначив умови, яких ми повинні дотримуватися, щоб здобути таке знання. За Його божественно встановленою моделлю вимагається, щоб ми щиро бажали пізнати істину і хотіли жити у відповідності з тим, що відкрив Бог. Наше щире бажання спонукатиме нас шукати істину через молитву і старанне вивчення Божого слова.

Іноді ми можемо знаходити нову інформацію або мати запитання стосовно доктрини, заведених порядків або подій в історії Церкви, які, здається, важко зрозуміти.

Ставити запитання й шукати відповіді на них—це необхідна частина нашого старання пізнати істину. Деякі запитання, що приходять в наш розум, можуть бути натхненні Святим Духом. Натхненні запитання слід вважати дарами від Бога, які дають нам можливість розширити своє розуміння та зміцнити свою впевненість в тому, чого Господь хоче навчити нас. Звідки б не приходили наші запитання, нас було благословенно здатністю думати й обмірковувати і дозволяти Господньому впливу розширювати наше бачення й поглиблювати наше розуміння. Ставлення й намір, з якими ми ставимо запитання та шукаємо відповіді на них, будуть великою мірою впливати на нашу здатність навчатися через Святого Духа.

Вказані далі три принципи можуть направляти нас, коли ми прагнемо вивчити і зрозуміти вічну істину та знайти відповіді на запитання чи вирішити проблеми:

• Діяти з вірою.

• Розглядати поняття і запитання з погляду на вічну перспективу.

• Прагнути подальшого розуміння з божественно призначених джерел.

Ми діємо з вірою, коли вибираємо довіритися Богу і спершу звертатися до Нього через щиру молитву, вивчення Його вчень та послух Його заповідям.

Коли ми прагнемо розширити своє розуміння та розвʼязати проблеми, нам важливо покладатися на свідчення, яке ми вже маємо про Ісуса Христа, Відновлення Його євангелії та вчення Його висвячених пророків. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Коли ці моменти настають і з’являються проблеми, які відразу не усунути, міцно тримайтеся за те, що ви вже знаєте, і твердо стійте доти, доки не прийде додаткове знання” (“Вірую, Господи”, Ліягона, трав. 2013, с. 94). Сам Господь запросив нас “звертатися до [Нього] в кожній думці; не вагатися, не боятися” (див. Учення і Завіти 6:36).

У часи, коли, можливо, нам не вдається відразу знайти відповіді на свої запитання, корисно памʼятати: хоч Небесний Батько й відкрив усе, що є необхідним для нашого спасіння, усе ж Він ще не відкрив усю істину. Продовжуючи шукати відповіді, ми повинні жити з вірою, сподіваючись, що, зрештою, їх отримаємо. Якщо ми вірні істині та світлу, які вже отримали, то отримаємо більше. Відповіді на наші запитання та молитви часто приходять “рядок за рядком, приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30).

Аби дослідити доктринальні поняття, питання та соціальні проблеми з погляду на вічну перспективу, ми розглядаємо їх в контексті плану спасіння та вчень Спасителя. Ми прагнемо допомоги Святого Духа, щоб бачити все так, як це бачить Господь. Завдяки цьому ми можемо переосмислювати запитання (дивитися на запитання з іншої точки зору) і розглядати ідеї, спираючись на Господнє мірило істини, замість того, щоб приймати передумови чи припущення, які походять від світу. Ми можемо це робити, ставлячи, наприклад, такі запитання: “Що я вже знаю про Небесного Батька, Його план і те, як Він веде справи зі Своїми дітьми?” та “Які євангельські вчення стосуються цього поняття чи цієї проблеми або прояснюють їх?”

Навіть запитання, що стосуються історичних подій, можуть бути досліджені з погляду на вічну перспективу. Поки ми залишаємося на якорі нашої довіри до Небесного Батька і Його плану спасіння, ми здатні бачити проблеми більш ясно. Це може також допомогти досліджувати історичні питання в належному історичному контексті через розгляд культури та норм тогочасного періоду, а не нав’язування сучасних поглядів та підходів.

Важливо памʼятати, що історичні подробиці не мають в собі спасительної сили завітів, обрядів і доктрини. Відволікатися на малозначні подробиці, не помічаючи чудо Відновлення, яке розгортається, це те саме, що гаяти час, розглядаючи подарункову коробку та ігноруючи дивовижність самого подарунка.

Господь визначив, що для процесу отримання духовного знання є встановлені Ним джерела, через які Він відкриває істину Своїм дітям та направляє їх. Цими джерелами є: світло Христа, Святий Дух, Писання, батьки та церковні провідники. Перше Президентство та Кворум Дванадцятьох Апостолів—Господні пророки на землі сьогодні—є надзвичайно важливим джерелом істини. Господь вибрав та висвятив цих людей говорити від Його імені.

Також ми можемо дізнатися істину з інших гідних довіри джерел. Проте щирим шукачам істини слід остерігатися ненадійних джерел інформації. Ми живемо в час, коли багато людей “зло називають добром, а добро—злом” (Ісая 5:20). Сатана є батьком усієї брехні, і він прагне перекрутити істину та переконати нас відвернутися від Господа та призначених Ним слуг. Уміння розпізнавати ненадійні джерела й уникати їх може уберегти нас від дезінформації та від тих, хто прагне зруйнувати віру. Прагнучи отримати допомогу Святого Духа та звертаючись до джерел, божественно призначених Господом, за відповідями та керівництвом, ми можемо бути благословенними здатністю розрізняти між істиною та хибним уявленням. Ми можемо довіряти Господньому обіцянню, що “силою Святого Духа ви можете пізнати правду про все” (Moроній 10:5).

Якщо інші люди приходять до нас, ставлячи запитання чи досліджуючи доктрину, правила або історію Церкви, як нам найкраще допомогти їм в їхньому пошуку істини? Далі вказано кілька способів, як ми можемо їм допомогти:

Уважно і з молитвою вислухайте. Перш ніж відповісти, уважно вислухайте, намагаючись з’ясувати і зрозуміти суть їхніх запитань. Старайтеся вдумливо зрозуміти, з яким наміром вони ставлять свої запитання та якими є їхні почуття й переконання. Моліться про скерування у тому, як ви можете найкраще допомогти людям, які ставлять запитання.

Навчайте євангельських істин і свідчіть про них. Поділіться відповідними вченнями з Писань та зі слів сучасних пророків і розкажіть, як вони змінили ваше життя. Допоможіть тим, з ким ви розмовляєте, розглянути або переосмислити їхні запитання в контексті євангелії та плану спасіння.

Запропонуйте їм діяти з вірою. Памʼятайте, що Господь вимагає, щоб духовне знання ми шукали для себе самі. Отже ми повинні пропонувати іншим діяти з вірою: молитися, виконувати заповіді та старанно вивчати слово Бога з божественно призначених джерел, особливо з Книги Мормона. Якщо доречно, попросіть їх згадати про досвід, який, можливо, у них був, коли вони відчували Святого Духа, і порадьте їм міцно триматися вічних істин, про які вони вже дізналися, поки не прийде додаткове знання.

Доводьте справу до кінця. Скажіть їм, що ви пошукаєте відповіді, а потім доведіть справу до кінця, поділившись тим, що ви дізналися. Також ви можете шукати відповіді разом. Висловіть впевненість у Господньому обіцянні надавати особисте одкровення.