Пошуки духовного знання
Я розповім про випадок, що стався зі мною до того, як я став генеральним авторитетом, і справив на мене глибокий вплив. Я сидів у літаку поруч з переконаним атеїстом, який настільки відкрито заявляв, що не вірить у Бога, що я вирішив свідчити йому. “Ви помиляєтеся,—сказав я. — Бог існує. Я знаю, що він живий!”
Той запротестував: “Ви не знаєте. Ніхто цього не знає! Ви не можете знати цього!” Оскільки я не відступав, то атеїст, який був адвокатом, поставив, мабуть, найголовніше запитання стосовно свідчення. “Добре,—сказав він глузливо і зверхньо,—ви кажете, що знаєте. Скажіть мені, як ви це знаєте”.
Коли я спробував відповісти, незважаючи на те, що мав вищі академічні ступені, я не зміг нічого сказати.
Коли я використовував такі слова, як Дух і свідчення, атеїст відповідав: “Я не знаю, про що ви говорите”. Слова молитва, проникливість і віра так само не мали для нього ніякого значення. “Бачите,—сказав він,—насправді ви не знаєте. Якби ви знали, то змогли б сказати мені як ви це знаєте”.
Мабуть, у мене виникло почуття, що було немудро свідчити йому, і я в розгубленості не знав, що робити. А потім сталося ось що! У мене виникла думка. І я хочу зараз згадати висловлювання пророка Джозефа Сміта: “Людина може скористатися першим же проявом духу одкровення; наприклад, коли ви відчуваєте, що чистий розум вливається у вас і раптово виникає ідея. … Таким чином, дізнаючись про Дух Божий і розуміючи його, ви можете зростати в принципі одкровення, поки не станете досконалими в Ісусі Христі”1.
Така ж ідея виникла і в мене, тож я сказав атеїстові: “Я хочу запитати, чи знаєте ви, яка на смак сіль”.
“Звичайно ж, знаю”,—відповів той.
“Тоді,—сказав я,—припускаючи, що я ніколи не смакував солі, поясніть мені, яка вона на смак”.
Трохи поміркувавши, атеїст сказав: “Знаєте, я, ну, вона не солона і не кисла”.
“Ви сказали мені, якою вона не є, а тепер скажіть, яка ж вона”.
Звичайно ж, після кількох спроб він не зміг цього зробити. Він не міг передати словами такий звичайний для нас смак солі. Я знову свідчив йому і сказав: “Я знаю, що є Бог. Ви висміяли те свідчення і сказали, що якби я справді знав, то зміг би вам точно пояснити, як я це знаю. Мій друже, якщо звернутися до духовної мови, я спробував смак солі. Я не можу словами передати вам, яким чином моє знання прийшло до мене, так само, як ви не можете мені пояснити, як смакує сіль. Але я знову повторю: Бог є! Він живий! І лише тому, що ви цього не знаєте, не намагайтеся сказати мені, що і я цього не знаю, бо я це знаю!”
Коли ми виходили, я чув, як він бурмотів: “Обійдуся і без вашої релігії! Мені вона не потрібна”.
Починаючи з того часу й надалі, я ніколи не відчував збентеження чи сорому з приводу того, що не міг лише словами пояснити свої духовні знання. Апостол Павло сказав про це таким чином:
“Говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно” (1 Коринтянам 2:13–14).
Тихий лагідний голос
В Писаннях сказано, що голос Духа ні “грубий”, ні “гучний” (3 Нефій 11:3). Це не “голос грому, а також… не… голос великого збудженого галасу”, а швидше “спокійний голос цілковитої лагідності, немов шепіт”, і він може “проник[ати] у кожну душу” (Геламан 5:30) і “запалюва[ти] серця” (3 Нефій 11:3). Згадайте, що Ілля почув голос Господа не у вітрі, не у землетрусі, не у вогні, але то був “тихий лагідний глос” (1 Царів 19:12).
Дух не привертає нашої уваги криком або поштовхом сильної руки. Скоріше Він нашіптує. Він такий ніжний, що ми можемо й зовсім не почути його, якщо зайняті своїми справами.
Час від часу він буде досить наполегливо звертатися до нас, щоб ми прислухалися. Але в більшості випадків, якщо ми не прислухаємося до спокійних відчуттів, Дух залишить нас і чекатиме, поки ми не почнемо шукати, слухати й відповідати таким чином і такими словами, як Самуїл у давнину: “Говори, Господи, бо раб твій слухає” (1 Самуїлова 3:10).
Духовні речі не здобуваються силою
Ви повинні засвоїти ще одне. Свідчення не впаде вам на голову; свідчення зростає. Ми зростаємо у свідченні так само, як ми зростаємо фізично; ми не відчуваємо, як це відбувається, тому що це відбувається поступово.
Духовні речі не здобуваються силою. Такі слова, як змушувати, утримувати силою, поневолювати, тиснути і вимагати не застосовуються, коли ми описуємо свої привілейовані стосунки з Духом. Ви не можете примусити Дух відгукнутися, як і не можете примусити квасолину прорости або курча вилупитися передчасно. Ви можете створити атмосферу, яка сприятиме зростанню, живленню і захисту; але ви не можете примушувати або впливати силою: вам потрібно чекати зростання.
Не будьте нетерплячими, коли здобуваєте великі духовні знання. Нехай вони зростають, допомагайте їм зростати, але не застосовуйте силу, бо інакше ви вийдете на дорогу, яка зведе на манівці.
Використовуйте всі джерела
Очікується, що ми будемо користуватися світлом і знаннями, які вже маємо, для вирішення своїх життєвих проблем. Нам не потрібне одкровення, яке б навчало нас ретельно виконувати свої обов’язки, бо нам про це вже було сказано в Писаннях; ми також не повинні чекати одкровення, яке замінить уже отримане нами духовне чи мирське знання, а лише одкровення, що розширить це знання. Ми повинні жити звичайним щоденним життям, виконуючи повсякденні справи, правила та норми, що керують життям.
Правила, норми і заповіді є цінним захистом. Якщо нам потрібна настанова, дана через одкровення для зміни нашого курсу, то ми її отримаємо саме тоді, коли в цьому виникне необхідність. Порада “завзято займатися” воістину є мудрою порадою (див. УЗ 58:27).
Ваше свідчення може бути сильнішим, ніж ви думаєте
Вам не слід сумніватися або соромитися, якщо ви не знаєте усього. Нефій сказав: “Я знаю, що Він любить Своїх дітей; проте я не знаю значення усього цього” (1 Нефій 11:17).
У вашому свідченні може бути більше сили, ніж ви усвідомлюєте. Господь сказав нефійцям:
“Той, хто приходить до мене із скрушеним серцем і упокореним духом, того я хрищу вогнем і Святим Духом, саме так, як Ламанійців, через їхню віру в мене в час їхнього навернення було хрищено вогнем і Святим Духом, і вони не знали цього” (3 Нефій 9:20; курсив додано).
Багато років тому я зустрів одного з наших синів на місії у віддаленій частині світу. Він перебував там уже рік. Його перше запитання було таким: “Тату, що я можу робити, щоб зростати духовно? Я так намагався зростати духовно, але все безрезультатно”.
То була його думка. Але для мене все було інакшим. Мені було важко повірити, наскільки він змужнів, наскільки виріс духовно усього за один рік. Він “не зна[в] цього”, бо все відбувалося поступово, а не як одноразова вражаюча духовна подія.
Ви знайдете своє свідчення, ділячись ним
Часто можна почути, як хтось із місіонерів каже: “Як я можу свідчити, якщо не маю свідчення? Як я можу свідчити, що Бог живий, що Ісус є Христос, а євангелія—істинна? Якщо у мене немає такого свідчення, це буде нечесно”.
О, я б хотів навчити вас цьому єдиному принципу: ви здобудете свідчення, ділячись ним! У певний момент пошуків духовних знань виникає “стрибок віри”, як називають це філософи. Це той момент, коли ви підходите до краю світла, робите крок у темряву, щоб побачити, що шлях освітлено усього на крок чи два. “Дух людини,—як сказано в Писаннях,—дійсно “світильник Господній” (Приповісті 20: 27).
Одна справа—отримати свідчення завдяки тому, що ви прочитали або що сказали інші; і це є необхідним початком. Але зовсім інша справа, коли Дух підтверджує вам у вашому серці, що те, про що ви свідчили є істиною. Хіба ви не бачите, що це можна здобути, лише ділячись свідченням? Віддаючи те, що ви маєте, ви зможете поповнити втрату з прибутком!
Висловлювати думки—це випробування вашої віри.
Свідчіть про те, що, як ви сподіваєтеся, є істинним, виявляючи таким чином свою віру. Це схоже на дослід, той дослід, який пророк Алма пропонував своїм послідовникам. Ми починаємо з віри, а не з досконалого знання про щось. Та проповідь у розділі 32 в книзі Алми є одним з найвеличніших послань у Священному Письмі, бо його звернено до початківця, до смиренного шукача. І в ньому міститься ключ до свідчення про істину.
Дух і свідчення про Христа прийде до вас здебільшого тому і залишаться лише тоді, коли ви будете ним ділитися. У цьому процесі сама суть євангелії.
Хіба це не є досконалим виявом християнства? Ви не зможете знайти свідчення, утримати його чи збільшити, доки не будете ділитися ним. Воно стає вашим лише тоді, коли ви вільно його віддаєте.
Ви можете робити Господню роботу
У цій роботі є сила, духовна сила. Звичайний член Церкви, такий як ви, отримавши дар Святого Духа через обряд конфірмації, може виконувати роботу Господа.
Дуже давно друг розповів мені таку історію. Йому було 17 років, і разом з напарником вони зупинилися біля будиночка в одному з південних штатів. То був його перший день на місії і перші двері. Сива жінка, не відчиняючи захисних дверей від комах, запитала, що їм потрібно. Його напарник підштовхнув його, запрошуючи відповісти. Наляканий, трохи нерозбірливо він нарешті випалив: “Чим людина є, Бог колись був, і чим Бог є, людина може стати”.
На наш подив жінка зацікавилася і запитала, звідки він це взяв. Хлопець відповів: “Із Біблії”. Вона на мить зайшла у будинок і повернулася з Біблією. Сказавши, що вона була священицею в одній з релігійних конфесій, жінка вручила Біблію і сказала: “Ось, покажи мені”.
Він узяв Біблію і з хвилюванням гортав її вперед і назад. Нарешті він повернув книгу і сказав: “Я не можу знайти цього. Я навіть не впевнений, що там це є, і навіть якщо це там є, я не можу його знайти. Я простий бідний сільський хлопець з Кеш-Веллей у Юті. Я не дуже добре підготовлений. Але я зростав у сім’ї, де ми жили за євангелією Ісуса Христа. І вона так багато дала нашій сім’ї, що я прийняв покликання служити на місії два роки за власний кошт, щоб розповідати людям про свої почуття до євангелії”.
З того часу пройшло півстоліття, але він не міг стримувати сльози, коли розповідав, як жінка ривком відкрила двері й сказала: “Заходь, синку. Я хочу почути, що ти мені розповіси”.
Навчайтеся через Духа
Ще стільки можна всього сказати. Я міг би говорити про молитву, піст, священство і повноваження, про гідність—усе це необхідне для одкровення. Коли приходить розуміння усіх цих принципів, усе досконалим чином стає на свої місця. Але є те, що кожен має засвоїти індивідуально, самостійно, навчаючись від Духа.
Я знаю з досвіду, який є надто священним, щоб про нього говорити, що Бог живий, що Ісус є Христос, що дар Святого Духа, даний нам під час конфірмації—божественний дар. Книга Мормона—істинна! Це—Господня Церква! Ісус є Христос! Над нами головує пророк Божий! День чудес не закінчився, і ангели не перестали являтися і служити людині! Духовні дари в Церкві є. Обраним з них є дар Святого Духа!
З виступу на семінарі для нових президентів місій 25 червня 1982 р.