Сила божественності, явлена в храмах Бога

Зображення

Мої дорогі брати і сестри, одним з того, за що я найбільше вдячний моєму Небесному Батьку, була нагода працювати протягом 15 років літописцем храму в місті Мехіко, Мексика. У цьому святому місці, як і в усіх храмах, силою священства виконуються обряди для живих і для мертвих. У 1832 році пророк Джозеф Сміт отримав одкровення щодо священства:

“І це більше священство керує євангелією та тримає ключ від таємниць царства, саме ключ від пізнання Бога.

Отже, у його обрядах явлена сила божественності” (УЗ 84:19–20).

Чудовий досвід, отриманий мною у стінах храму, підтверджує це.

У 1993 році, завершивши служіння президентом Мексиканської Тукстлійської Гутьєррезької місії, ми вирушили з сім’єю у подорож, щоб відвідати моїх батьків, які жили у північній частині Мексики. Під час подорожі ми говорили про радість служіння Господу і зміни, які ми бачили в людях, що прийняли євангелію протягом трьох років нашого служіння на місії. Ми говорили про тих, кого було хрищено, конфірмовано, тих, хто отримав священство і тих, хто відвідали храм і були запечатані сім’ями на вічність.

Мій молодший син поставив мені запитання, яке змусило мене замислитися: “Тату, а ти запечатаний до своїх батьків?”. Я сказав йому, що через те що мій батько був малоактивним протягом багатьох років, він не був запечатаним з моєю мамою в храмі. Щоб допомогти йому стати активним, я продумав план. Моїм дітям у цьому плані призначалася певна роль, і я пояснив їм, як ми це зробимо. Щонеділі мій батько прокидався рано-вранці, щоб провести мою маму й сестру до Церкви, а потім йшов додому, чекав завершення богослужіння і повертався, щоб забрати їх. Я доручив своїм дітям підійти до нього і сказати: “Дідуню, чи не зробиш ти нам ласку?” Я знав, що у відповідь він скаже: “Все, що забажаєте, мої маленькі”. Тоді вони мали попросити його піти з ними до Церкви і залишитися, щоб він міг послухати їхні свідчення. То була перша неділя місяця. Я також знав, що мій батько знайде яку-небудь відмовку аби не йти, тому спланував увійти до кімнати, щоб допомогти моїм дітям переконати його.

Невдовзі настав час здійснення плану. Моя донька Сюзана підійшла до мого батька і попросила його зробити їм ласку. Не маючи й тіні підозри, мій батько сказав їй, що зробить для них усе, що в його силах. Потім пролунало запрошення піти до Церкви і, як ми й передбачали, він відповів відмовкою: “Я не можу, бо навіть ще не мився в душі”. Саме у цей момент ми з дружиною, будучи схованими за дверима, вигукнули: “Ми зачекаємо на тебе!”

Зрозумівши, що він не приймає рішення, ми з дружиною й дітьми разом увійшли до кімнати і стали наполягати: “Душ! Душ!” Потім сталося очікуване. Мій тато прийшов з нами, він залишився на богослужіння, слухав свідчення моїх дітей, його серце пом’якшилось і від тієї неділі він постійно відвідував Церкву. Пройшло кілька місяців, і у віці 78 років він запечатався з моєю мамою, а нас—його дітей—запечатали до них.

Я знаю, що завдяки силі божественності, явленій в обрядах храму, я нині можу бути знов об’єднаним з моїми батьками на всю вічність, навіть після смерті.

Часто ми не усвідомлюємо значення обрядів храму в їх повноті, доки не зазнаємо лиха чи не станемо учасниками подій, які, без знання плану спасіння, могли б бути надзвичайно гіркими.

Коли нашому з дружиною шлюбу виповнилося півтора року, вона готувалася до народження нашої першої дитини. Ми вирішили, що вона народить дитину в Чівава-Колоньєс—своїй рідній місцевості. У той час я працював у Мехіко і ми вирішили, що їй слід виїхати туди за місяць до пологів. Я планував приєднатися до неї пізніше.

Настав день пологів. Я був на роботі, коли мені зателефонував тесть. Новина була доброю: “Октавіано, твоя дружина народила, і зараз у тебе є маленька прекрасна донька”. Тож, сповнений щастя, я почав оголошувати про це своїм друзям і партнерам по роботі, які, в свою чергу, попросили мене пригостити їх шоколадом, щоб відсвяткувати народження моєї малечі.

Наступного дня я почав пригощати шоколадом [співробітників] на всіх чотирьох поверхах нашої офісної будівлі. Коли я піднявся на другий поверх, мій тесть подзвонив мені знову. Цього разу новини були іншими: “Октавіано, з твоєю дружиною все гаразд, але твоя донька померла. Поховання відбудеться сьогодні і в тебе не достатньо часу, щоб приїхати. Що ти робитимеш?” Я попросив, щоб мені дали поговорити з Розою, моєю дружиною, і запитав її, чи вона в порядку. Вона відповіла, що з нею все гаразд, якщо зі мною теж все гаразд. Потім ми говорили про план спасіння, пригадуючи цей вірш з Писань:

“І я також бачив, що всі діти, які померли до того, як досягли років підзвітності, є спасенними в целестіальному царстві небесному” (УЗ 137:10).

Я спитав її: “Ти віриш у це?” І вона сказала: “Так, я вірю”. Тоді я відповів: “Отже, нам слід радіти. Я люблю тебе. І якщо в тебе стосовно цього все добре, я візьму відпустку за два тижні, ми проведемо час разом і повернемося разом у Мехіко”.

Ми знали, що одного дня знов об’єднаємося зі своєю донькою, оскільки були запечатані силою священства в храмі. Телефонна розмова завершилася і я продовжив роздавати шоколад в нашій офісній будівлі.

Дивлячись на те, що я роблю, один з моїх співробітників здивувався і запитав мене, як я можу це робити, почувши такі жахливі новини. Я відповів: “Якщо в тебе є три вільні години, я можу пояснити, чому я не сильно засмучений, і розповісти, що відбувається після смерті”. У той момент у нього не було трьох вільних годин, але вони знайшлися пізніше. Ми проговорили чотири години. Він прийняв євангелію і, прослухавши бесіди з місіонерами, був охрищений в Церкві разом зі своєю матір’ю й братом.

Я знаю, що завдяки силі божественності, явленій в обрядах храму, я зможу познайомитись зі своєю донькою. Я обійму її, і ми будемо з нею разом навічно, як зараз з нашими трьома дітьми, що залишилися живими.

Я радію словам Малахії:

“Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий і страшний!

І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!“ (Малахія 4:5–6).

Це священство уможливлює створення вічних сімей. Воно дозволяє мені—сину—привернути своє серце до мого батька, який помер минулого року і, завдяки Спасителю, мати спокійну надію, що я побачу його знов. Це священство дозволяє мені—як батьку—привернути своє серце до двох наших дітей, які померли немовлятами, і, завдяки Спасителю, мати спокійну надію, що я знатиму їх і, коли я подивлюся їм в очі і скажу, що люблю їх, вони знатимуть, що я їхній земний батько. Саме це священство дозволило мені бачити в святості храму, як силу божественності явлено всім людям, які, набувши віри в Христа, покаявшись у своїх гріхах і палко прагнучи щастя, приходять до храму, щоб укласти священні завіти з нашим Небесним Батьком і отримати Його священні обряди, які зв’язують на землі, а також зв’язують на небі.

Я люблю храмову роботу. Я знаю, що Бог живий, що Ісус Христос мій Спаситель і що Президент Гордон Б. Хінклі дійсно пророк. В ім’я Ісуса Христа, амінь.