Наступного разу я буду прислухатися!

“Я майже закінчив”,—прошепотів Мануель. Він кинув погляд у коробку, яку ніс під рукою. Майже всі цукерки вже було розпродано. Тепер у коробці лежав конверт з грошима.

Сонце пекло в голову, але Мануель думав про дім, матусю й бабусю, які на нього там чекали. Думка про те, які вони останнім часом були щасливі, викликала у нього посмішку. Мануель мав таке саме відчуття щастя. І він знав причину—наступної неділі всі вони збиралися охриститися.

“Геть з дороги!”—хтось зненацька вигукнув у Мануеля за спиною. Мануель ледве встиг відскочити у водостічну канаву, як повз нього пронеслися на велосипедах чотири хлопці.

Мануель і раніше бачив тих хлопців, коли вони проїздили по протилежній стороні. У голові промайнула думка: остерігайся тих хлопців. Але як тільки вони проїхали далі, Мануель полегшено зітхнув і забув про них. Зараз те відчуття повернулося і було ще сильнішим. Однак він хотів розпродати цукерки до кінця, тож пішов далі.

Мануель як раз продав останню цукерку, коли хлопці повернулися. Один з них, проїжджаючи повз Мануеля, штовхнув його в плече. Коробка вислизнула з рук, а інший хлопець дуже швидко під’їхав і схопив її. “Ні!”— вигукнув Мануель. Він сумно дивився, як разом з хлопцями зникала його коробка з тяжко заробленими грошима.

Того вечора Мануель почув стук у двері своєї кімнати. “Мануелю! Будь ласка, вийди!” Мамин голос звучав стурбовано.

“Мамо, я ж казав, що не дуже добре себе почуваю”.

“Але до нас прийшли місіонерки”.

Мануель підвівся, глибоко вдихнув і розправив плечі.

“Hola (Привіт), Мануелю”,—сказала сестра Сантос, коли Мануель увійшов у вітальню.

Як правило, Мануель уважно слухав місіонерок. Але сьогодні він думав про хлопців і коробку з грошима. Він шкодував, що не втік відразу ж, як побачив їх. Але як він міг дізнатися, що робити? Чи зможе він знову коли-небудь без побоювання вийти на вулицю? Хлопчик насупив брови і продовжив слухати урок.

“Святий Дух—це посланець від Небесного Батька,—сказала сестра Сантос.— Він може вести нас і скеровувати думки. Він може допомагати нам робити хороший вибір і застерігати про небезпеку”.

Мануель підвів очі. “Що ви маєте на увазі?”

“А чи бувало так, що раптом у голові виникала думка?— запитала сестра Сантос.— Можливо, то було спонукання щось зробити. Можливо, то була якась чудова ідея”.

Очі Мануеля округлилися, бо він згадав сильне відчуття, яке раніше того дня попереджало його остерігатися хлопців на велосипедах. “Мабуть, це сталося сьогодні”,—сказав він повільно.

Місіонерки зацікавлено на нього подивилися. А також мама і бабуся. Він розповів їм про хлопців та вкрадену коробку.

“Ой, Мануелю, мені так шкода,—прошепотіла мама.— Ось чому ти такий сумний увесь вечір. Я хочу, щоб ти мені потім розповів про тих хлопців. Можливо, ми зможемо повернути твої гроші”.

“Мені також шкода,—сказала сестра Сантос.—Але, думаю, ти маєш рацію. Ймовірно ти відчував Святого Духа”. Вона помовчала. “Ти отримаєш дар Святого Духа після хрищення під час конфірмації. Це означає, що ти зможеш отримувати й відчувати Його спонукання набагато частіше. Якщо ти будеш гідним, Святий Дух зможе бути твоїм супутником. Що ти про це скажеш?”

Мануель з полегшенням посміхнувся. “Я почуваю себе набагато краще!—сказав він.—Я вже почав думати, що завжди боятимуся вийти на вулицю. Але якщо Святий Дух попередить мене, як Він це зробив сьогодні, то все буде добре”. Він посміхнувся своїй мамі. Коли Святий Дух промовлятиме до мене наступного разу, я буду прислухатися!”