Де знайти втіху, коли втрачаєш близьких

“Коли я говорю про тих, хто в жалобі,—що вони втратили? Їхні родичі і друзі роз’єднані зі своїм тілом лише на короткий час: їхні духи, які були з Богом, залишили скинії з глини лише на якусь мить, образно кажучи, і тепер вони існують у місці, де спілкуються одне з одним так, як ми спілкуємося на землі.

Сподівання побачити своїх друзів ранком воскресіння зігріває мою душу і спонукає мене переносити все зле, що є в житті”.

“Я розмірковував на цю тему і ставив запитання, чому так відбувається, що невинні забираються від нас. … Господь забирає багатьох ще в дитинстві, щоб вони могли уникнути заздрощів людських, і смутку, і нечестивості сучасного світу. Вони були надто чистими, надто милими, щоб жити на землі, отже, якщо це правильно розуміти, замість того, щоб плакати, у нас є привід радіти, коли вони звільняються від зла, і вони незабаром будуть з нами.

Діти… повинні піднятися саме такими, якими померли, і там ми зможемо їх привітати в тій самій славі, тій самій красі целестіальної слави”.

“Мені було важко жити на землі і бачити, як ці юнаки… забрані від нас у молодому віці. Так, важко було змиритися з цим. … Однак я знаю, що ми повинні бути спокійними і знати, що це від Бога, і змиритися з Його волею, все гаразд”.