Усе буде добре

У мене на очах були сльози, коли я під’їжджала до лікарні на ще одне обстеження. За два роки до народження доньки, у мене виявили рак. Мені була зроблена операція, я проходила лікування і тепер мала вияснити, чи допомогло воно мені. “Небесний Батьку, з пережитого я багато чому навчилась. Прошу, забери від мене це важке випробування. Я хочу виростити доньку і одного дня поїхати зі своїм чоловіком на місію. Будь ласка, зціли мене!”.

Сльози покотилися по моєму обличчю. Несподівано моя молитва замінилася словами з пісні “Молитва дитини”¹. Щось змусило мене заговорити голосно.

Мене переповнило почуття любові, що прийшло до мене. Я відчула, що Небесний Батько знав мене, Він турбувався про мене і слухав мене. Я відчула, що все має бути добре.

Наступного дня я отримала результати обстеження. Обстеження показало, що у мене немає ознак захворювання на рак. Я відчула, як тяжкий тягар був знятий з мене. Однак наступного дня мені зателефонував мій лікар і пояснив, що хоч попередні результати були хорошими, аналіз крові показав, що в мене й далі прогресує рак. “Але як же це може бути?”—запитувала я себе. Якщо це так, як воно йде, то чому я відчула, що Небесний Батько відповів на мою молитву?

Я намагалася відкласти свої сумніви, коли знову почалися обстеження. Їхні результати показали не тільки те, що в мене є ракове захворювання, але що вже вражені й інші мої органи. Сівши в машину, я думала про пережите. Я не могла відкинути те, що відчула, і все ж почала сумніватися, чи правильно я зрозуміла відчуте.

Нова інформація була приголомшлива і змусила серйозно замислитися. Я відчула, що мені треба чогось ще навчитися з цього випробування. Роздумуючи, я усвідомила, що хоч і робила все, що належить робити святим останніх днів, але я часто це робила скоріше за звичкою, ніж зі щирістю. Я не була на тому духовному рівні, на якому б мені хотілося бути. Я повинна була повернутися до основ, тож почала зосереджуватися на тому, що могло наблизити мене до Ісуса Христа. Мені потрібна була сила від Нього, щоб пройти свої випробування.

Коли я з більшим старанням займалася духовними справами, моя віра в Ісуса Христа і в Його план для мене зросла. Я зрозуміла, що пережите мною, коли я під’їздила до лікарні, справді було відповіддю на мою молитву. Коли я усвідомила і прийняла ту відповідь (що все буде добре), я зрозуміла, що Небесний Батько не завжди уточнює, коли саме все стане добре. Фізично я ніколи не зможу цілком одужати, але навчилась приймати Його волю. Моє життя справді в Його руках.

Минуло сім років відколи у мене виявили рак. Було зроблено багато операцій і проведено багато різних лікувань, але й досі у мене є ракове захворювання. Але життя триває, і я вдячна за це. Разом з випробуваннями прийшли й благословення, в тому числі й друга дочка. Найважливіше, що Господня відповідь про те, що “все буде добре” все ще заспокоює мене.