Як вести обговорення у класі

Постановка належних запитань може бути поштовхом до хорошого обговорення у класі. У церковних посібниках міститься багато ретельно підібраних запитань, ціль яких—спонукати учнів досліджувати вчення з метою пошуку відповідей або розмірковувати і застосовувати те, про що вони дізналися.

Ви можете ставити запитання, що змусять учнів шукати інформацію в Писаннях або словах сучасних апостолів і пророків. Далі наводиться два приклади запитань, що спонукають до пошуку. Вони містяться в рубриці “Рекомендації для вивчення і викладання” у книзі Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт: “Продивляючись сторінки 54–55, згадайте, що зробив Спаситель, щоб ми могли стати співспадкоємцями з Ним?” і “Продивіться вчення Джозефа Сміта на сторінках 212–213. Чого навчає Джозеф про важливість наявності фізичного тіла ?”

Інші запитання запрошують членів класу подумати про значення того, що вони прочитали, або застосовувати у своєму житті те, про що вони дізналися. Ці запитання, як правило, ставлять у класі, де учні ознайомлені з матеріалом уроку. Наприклад, після того як ви поставите запитання, що спонукають до пошуку, про які йшлося вище, можна поставити наступні запитання, щоб допомогти класу поміркувати над ними і застосовувати те, про що вони прочитали: “Яким чином ми можемо показувати Господу свою вдячність за Його викупительну жертву?” або “Як розуміння того, наскільки важливо мати фізичне тіло, може вплинути на те, як ми про нього піклуємося?”

Незалежно від поставленого вами запитання, дайте класу достатньо часу, щоб пошукати відповідь або подумати над нею. Учні навчаться відповідати на запитання, якщо знатимуть, що ви не будете відповідати на запитання замість них.

Після того випадку на уроці брата Джонсона, я вирішив простежити, скільки часу вчителі чекають на відповідь після того, як поставили запитання. Я побачив, що більшість учителів чекають лише 2–3 секунди, хоча коли я запитував у них, їм здавалося, що вони чекають набагато довше. З іншого боку, учні казали мені, що їм потрібно більше часу, щоб обдумати відповідь.

У спробі допомогти вчителям більш активно залучати учнів до участі в уроці, я рекомендував їм мовчки порахувати до 20 після того, як вони поставлять запитання, даючи класу час поміркувати. Вони вчилися промовляти такі фрази: “Я дам вам час поміркувати” або “Будь ласка, обдумайте запитання, а потім я попрошу вас відповісти”. Коли вчителі в моєму колі почали це робити, активність на уроках зросла, а учні відчули Духа, коли почали “навча[ти] один одного” (УЗ 88:77).

Якось я був на уроці, на якому вчитель дав присутнім понад дві хвилини на обмірковування питання щодо застосування певного євангельського вчення. Я скористався тим часом, щоб спокійно подумати. Я відчув Духа й поглибив розуміння даного вчення. Скоріш за все я не зміг би отримати цих знань, якби не ті хвилини самостійних розмірковувань. Цей випадок допоміг мені зрозуміти, що коли клас має час подумати над запитанням, він має час більш глибоко замислитися й слухати Духа. (Див. 3 Нефій 17:1–3).

Ваш клас або сім’я може мати подібний духовний досвід під час обговорення, якщо ви ставите запитання, що вимагають розгорнутої відповіді, а потім даєте кожному час поміркувати перед тим, як дати відповідь.