Чому Бог дає нам романтичні почуття так рано в житті, порівняно з тим часом, коли шлюб є доречним?

Потяг одне до одного, звичайно ж, не поганий сам по собі, і зрештою слугує божественній меті у шлюбі. Але чому ми маємо ці почуття протягом стількох років до того, як зможемо належним чином діяти за ними?

Давайте подумаємо. Це життя є випробуванням на слухняність, і закон цнотливості є одним з найважливіших законів, який слід виконувати. Випробування стає важчим, коли настає статева зрілість, і гормони (і поблажлива культура) кажуть нам: “Давай! Не чекай! Вперед!”, а Світло Христа і Святий Дух (разом з Писаннями, пророками, батьками і провідниками) говорять нам: “Зачекай, зачекай, зачекай”. Дослухаючись до останніх слів, ми доводимо нашу гідність і виявляємо нашу зрілість та моральну дисциплінованість, що є “постійне застосування свободи вибирати правильно тому, що так правильно, навіть якщо це важко” (Д. Тодд Крістофферсон, “Моральна дисципліна”, Ліягона, лист. 2009, с. 106).

Подібно до багатьох випробувань у житті, це випробування дозволяє нам довести, що ми є гідними величніших благословень у майбутньому, у тому числі храмового запечатування на час і на всю вічність.