Молодіжна храмова поїздка, Єкатеринбурзький, Новосибірський, Владивостоцькій та Іркутський округи

Чудова молодь! Дивлячись на їхню вірність і віддане служіння, відчуваєш впевненість за майбутнє Церкви в Росії! У цю поїздку вдалося зробити повірницькі обряди за дві тисячі імен. Більшість хлопців і дівчат мають твердий намір служити на місії повного дня, і це здорово!

Чудово було бачити, як молодь бере участь в обрядах священства. Те, що молоді люди у віці 16–18 років могли самі христити сестер і братів, відразу ж додало новий, більш глибокий сенс їхньому ставленню один до одного і до всього, що відбувається. Протягом усієї поїздки вони сприймали один одного не просто як звичайних хлопців, а як носіїв священства. Храм також створив прекрасне підґрунтя для навчання юнаків та дівчат євангельським принципам—усі ці дні хлопці були відкриті до отримання духовних знань. Безумовно, велику роль зіграв той факт, що їм довелося виконати певні вимоги протягом навчального року семінарії і багато чим пожертвувати заради цієї поїздки. Однак важливо відзначити, що хлопці не пошкодували про ті жертви, які принесли. Їм дуже сподобалося бути у храмі разом зі своїми друзями!

Було таке відчуття, ніби в поїздці знаходишся з дорослими людьми: нікого не доводилося вмовляти вставати рано вранці або лягати спати ввечері, не потрібно було нікого шукати або стежити за пересуваннями—хлопці прекрасно розуміли, в якому важливому духовному місці вони знаходяться і вели себе відповідно. Дуже порадувало те, що хлопці привезли з собою сімейні картки. Звичайно, ті, у кого були власні картки, отримали більш глибокий особистий досвід, пов’язаний з хрищенням за померлих предків.

У мене була унікальна можливість побувати у храмі разом з молодими братами і сестрами з різних куточків нашої величезної країни. Кожен з них показав гідний приклад віри і свідчення. Вони зробили у храмі майже 2000 обрядів за померлих предків. Я вдячна Богу, що познайомилася з ними—адже це майбутнє Церкви. Дякую керівникам, які навчали хлопців, ділилися з ними особистим досвідом, що робило це спілкування ще більш цінним. Ми були як одна сім’я. Спасибі всім за цей чудовий час!

Хоча в грудні 2018 року виповнюється 20 років, як я приєдналася до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ця поїздка до храму в Гельсінкі стала для мене першою. Я завжди була активним членом Церкви зі своєю часткою випробувань і спокус. Мені дуже пощастило дізнатися про євангелію в юності—це надало вірний курс моєму життю. Кращого за храм немає місця на Землі в усіх відношеннях. Це ідеально красиве місце і невичерпне джерело Духа, який очищає тебе і зовні, і зсередини. Ти заражаєшся духом любові і служіння, а вдалині від суєти світу це відбувається легко і природно.

У храмі повною мірою приходить усвідомлення цінності кожної душі. Там дуже ясно, майже фізично відчуваєш любов Бога. Я безмежно вдячна Творцеві за план спасіння і вічні сім’ї. Як сказано в Писаннях, наші предки без нас не можуть досягти досконалості, як і ми без них (див. УЗ 128:15). Я закликаю кожного використовувати будь-яку можливість, щоб їздити у храм якомога частіше. Це принесе багато чудес і благословень у ваше життя і дасть шанс багатьом, які пішли за завісу, мати вічне життя у Царстві Небесного Батька.

Я знаю, що храм—це те місце, де присутній Бог. Коли я знаходився там, я відчував Його присутність. Я також знаю, що у храмі виконується Його робота, і кожна людина, за яку ми здійснюємо обряди, безмежно вдячна нам. Я знаю, що сім’ї святих можуть жити вічно завдяки запечатуванню у храмі. Я дуже радий, що поїхав туди, адже під час обрядів хрищення я надзвичайно сильно відчував вплив Святого Духа. Насправді, ці почуття неможливо передати словами. Кожен раз, приїжджаючи у храм, я все сильніше відчуваю любов Небесного Отця до мене і до всіх, хто приходить до Нього. Я можу ще багато чого сказати про те, як же це класно—бувати у храмі. Для мене це найкраще місце на Землі і краще, на що можна витратити свій час!

Храм—це місце, де можна усамітнитися. Я вважаю, що мирські справи нас просто поглинають. Нам потрібно відірватися від них і полинути в це найчистіше місце. Чим частіше ми відвідуємо храм, тим довше зберігаємо ті почуття, які здобули там. Ці почуття, хоч ненадовго, допоможуть нам відволіктися від мирських проблем. Після роботи у храмі ми отримуємо величезні благословення. Я впевнена, що кожна людина повинна хоч раз у житті побувати у храмі. Це—одна з цілей нашого життя.

Щороку наша родина намагається відвідувати храми. Ви можете запитати: “Навіщо так часто? На це ж іде багато грошей!” Але я запевняю вас, жодна жертва не буде більш значущою для Бога, ніж жертвування всім заради храму! Вперше така поїздка була дуже особливою. Я ніколи не відчувала настільки ясно вплив Святого Духа, ніколи не плакала так сильно і довго. Я розуміла, що люди чекають, і вони дуже вдячні нам за виконання роботи Бога. Прагніть до храмів, це дуже важливо! Ви навіть не уявляєте, як сильно Господь любить кожного з нас. Почніть планувати прямо зараз—ставте цілі приїхати до дому Бога, щоб здійснювати Його роботу. І я свідчу вам: Господь не залишить вас і допоможе досягти цієї мети.

Чи часто ви замислюєтеся про те, що важливо для вас? Ставлячи на перше місце Бога, я стаю щасливою! Ця поїздка відкрила для мене нові почуття, завдяки яким я ще більше надихнулася. Моя головна мета—удосконалюватися і допомагати людям. Я знаю, що ця Церква істинна і не боюся ділитися цим.

Чесно кажучи, коли я дізналася про те, що наша молодь поїде у храм в Фінляндії, то подумала, що для мене це буде простою подорожжю за кордон, але я глибоко помилялася. Храм—це священне місце, куди не ступала нога Сатани. Коли ми робили обряди за померлих, я відчувала їхню подяку і радість. Це зміцнило моє свідчення, моє розуміння і уявлення про інші особисті речі.

Ця поїздка відрізнялася тим, що ми їхали дружною компанією. Було багато молоді, декого я знав і з деякими подружився, тому цей тиждень пройшов дуже насичено. Робота, яку ми виконували, була роботою Господа. Я вже кілька разів бував у храмах. Переважно всі поїздки чимось схожі, проте, коли в них бере участь молодь, вони бувають набагато цікавішими, адже ми одне одного чогось вчимо і вчимося самі, ми дивимося одне на одного. Я був дуже радий можливості христити людей за допомогою влади священства!

Я вже четвертий раз у храмі і перший раз у Фінляндії разом з молоддю. Мені дуже сподобалася ця поїздка, я зміцнила своє свідчення. Перш ніж я опинилася у храмі, було багато випробувань. Хоча вони були не дуже складними, вони стали для мене перевіркою: чи зможу я увійти у храм. Я довго готувалася до поїздки, планувала і думала, як все буде. Я так вдячна Богу, що мені вдалося приїхати сюди! Можливо, хтось вважає себе негідним увійти у храм, але насправді, храм—це дім Бога, а Бог—наш Небесний Батько, і Він прощає і приймає нас такими, якими ми є. Якщо ми сумніваємося в чомусь, потрібно помолитися і запитати у Бога; можна читати Писання і поститися, і Бог обов’язково допоможе.

Храм—це дивовижне місце, де ти стаєш набагато сильнішою, більш впевненою у своїх принципах і рішеннях. Саме тут починаєш розуміти, що значить для тебе храмовий шлюб, адже найчастіше завдяки йому зберігаються сім’ї, а стосунки у шлюбі стають кращими, ніж в тих сім’ях, де немає храмового шлюбу. Особисто для мене ця поїздка була особливою, бо я бачила, як служить молодь, і зрозуміла, що я не самотня. Хоча в нашому місті нас мало, разом ми—одне ціле, і ми можемо багато чого зробити, можемо приводити людей до євангелії. Головне—свідчити після храму своїм друзям і знайомим, щоб зацікавити їх. І не потрібно соромитися говорити про храм!

Я вперше був у храмі і дуже щасливий, що потрапив туди, тому що я знаю: храм—це шлях до благословень. Я вже отримав деякі з них, коли приїхав у храм, адже я мав честь служити померлим людям, і це—дуже важливо. Сюди варто їхати, щоб знайти духовний досвід і знайти нових друзів.

Для мене храм—це дуже важливо і серйозно, тому, коли мені сказали, що є можливість поїхати у храм, я стала замислюватися про те, чи зможу я утримати ту високу духовну планку, яку досягну в храмі. Храм—це духовне місце; там я змогла христитися за свою маму і ще за багатьох людей. Саме там я зрозуміла, що не самотня, що Бог завжди поруч зі мною. Не встигла я приїхати з храму, як в моє життя стали приходити благословення. Дякую керівникам за те, що збулися мої мрії.