А я б хотів бути благословенним!

У Гайані, країні, що знаходиться у північній частині Південної Америки, підлітки-святі останніх днів говорять про десятину і пожертвування.

“А я б хотів бути благословенним”,—каже Саймон Лоувелл, якому 14 років, на занятті в семінарії, що проходить в домі зборів Прашад Нагар, що в Джорджтауні. Тільки що в класі прочитали Малахія 3:8–12, де пророк попереджає: ті, хто обкрадає Бога, не платячи десятину, будуть прокляті, а тим, хто платить десятину, він обіцяє, що вони отримають надмір благословень.

“Погляньте тільки, скільки всього обіцяється,—каже його однокласниця Ксіан Кіппінс, якій 16 років.—Ви будете захищені. Ви будете процвітати. Отвори небесні будуть відчинені для вас”.

17-річний Клінт Келлендер, з Другої філії Гарден Парк (також у Джорджтауні), каже: “Усе на землі—від Небесного Батька. Він просить лише маленьку частку від цього повернути Йому, щоб тим самим ми виявили свою вдячність. Тож я з радістю плачу десятину. Я із задоволенням пощуся раз на місяць і даю пожертвування, щоб допомогти бідним. І коли я бачу все, що робить Церква, коли десь цунамі, ураган чи інше стихійне лихо—весь цей одяг, харчі, що надаються Церквою,—мені радісно думати, що в цьому є і моя частина, бо я даю щедрі пожертвування”.

А десь в іншому місці, у Вест-Індійській місії, 17-річна Керф’ю Алі, з філії Аріма в Порт-оф-Спейн, Тринідад і Тобаго, пояснює Марку Менгрею, що хоч вона й заробляє дуже мало, та все ж платить 10 процентів свого доходу як десятину, а також ще платить і пожертвування від посту. “Тоді, я знаю, Господь вільний благословити мене”,—каже вона. Вона говорить з Марком про співбесіду з врегулювання десятини і каже, як це прекрасно відчувати, що ти можеш заявити, що сплачуєш повну десятину.

Марк дивиться на бланк пожертвувань, читає його і каже: “Ти права, Керф’ю. Завтра я принесу в церкву свою десятину”.