Шукай І рятуй

Вони називають себе Comité de Emergencias Santo de los Últimos Días, Загін невідкладної допомоги святих останніх днів. Це волонтерська група, відкрита для всіх, хто готовий прийняти їхні правила люб’язності та служіння. І ядром групи є підлітки-святі останніх днів на чолі з відданими дорослими. З моменту організації в групі було понад 200 молодих людей.

“Я дізнався про цей загін, коли якось у суботу прийшов на христильну службу,—каже Хуніор Рівера.— Я побачив у сусідній кімнаті моїх однолітків у чорному з логотипами на футболках і кепках. Вони вивчали правила надання першої допомоги. Я насправді зацікавився, коли дізнався, що вони готуються допомагати людям. Я зрозумів, що так можна творити добро, а це передбачається вченнями Церкви—простягти руку і допомагати оточуючим”.

Онел Родрігес каже, що в загоні вивчаються принципи, схожі на євангельські. “Наприклад,—каже він,—на заняттях ми вчимося в першу чергу турбуватися про свою сім’ю. Коли ми бачимо, що з ними все гаразд, ми можемо попіклуватися про інших. Так і Церква вчить нас щодо благополуччя. Потурбуйся про свою сім’ю, а потім допомагай іншим”.

Франклін де лос Сантос каже, що підготовка до стихійних лих допомогла йому зрозуміти, що іноді духовний пошук і рятування є настільки ж важливими, як і фізична допомога. “Комусь може бути потрібна рука допомоги, добре слово або свідчення іншої людини, і тоді це може зміцнити їх,—каже він.—Якщо ми живемо за євангелією, то повинні турбуватися і про інших людей і зміцнювати їхню духовність”.

Омар Родрігес зазначає, що на багатьох заходах загону, спланованих спільно з Аароновим священством і Спільними заходами, вони виконували вимоги програми “Наш обов’язок перед Богом”.

Хосе Нуньєс, другий радник у єпископаті приходу Ля-Калета, каже, що в класах і кворумах молодь навчається євангелії, а загін допомагає їм застосовувати вивчене у щоденному житті. “Коли вони на вулицях спілкуються безпосередньо з нужденними, тоді вони розуміють, що означає любити одне одного,—каже він.—Вони вчаться любити людей навколо себе. І вони також розвивають любов до себе, адже вчаться самодисципліні, що дає їм силу чинити правильно, де б вони не були”.

Брат Нуньєс також зауважує, що діяльність загону не заміняє собою звичайні церковні заходи. “Вона доповнює їх,—каже він.—Наприклад, на кворумах священства і класах Товариства молодих жінок їх навчають євангельських принципів. Але на євангельських заходах, таких як заходи їхнього загону, та інших проектах служіння, вони мають можливість застосувати на практиці вивчене”. Він каже, що це один зі способів, як вони можуть стати “виконавцями слова, а не слухачами самими” (Якова 1:22).

Омар каже, що загін часто просять допомогти у проведенні суспільних проектів, таких як вакцинація проти кору. “Ми хочемо бути скрізь, де може знадобитися допомога,—каже він,—і міська влада знає це. Вони довіряють нам, адже ми добре підготовлені”. Дійсно, comité, заснований членами Церкви—Басільйо Кабрерою та Домінго Перальтою—має на своєму озброєнні ті самі методи, що й “Червоний хрест” та підрозділи цивільної оборони. Міністерство охорони здоров’я особливо відзначило діяльність спонсорованої Церквою СОД групи, а міська і районна влада навіть дали їм групові нагороди.

Брат Нуньєс каже, що загін складає план реагування на надзвичайні ситуації відповідно до дослідження критичних зон у Санто-Домінго та навколишніх поселень. “У випадку надзвичайної ситуації ми підемо в ті зони й перевіримо, чи потрібна там членам Церкви допомога,—каже він.—У той же час ми оцінюватимемо потреби всіх людей того району і звітуватимемо органам влади. Ми визначили місця особливого ризику на випадок циклону, землетрусу, повені або чогось подібного. Ми знаємо, які райони потребуватимуть невідкладної евакуації. Ми навіть знаємо, де можна підрізати гілки дерев, щоб уникнути ушкоджень під час сильних вітрів. Це лише частина того, за чим закріплена молодь”.

Учасники загону також жертвують своїм часом на Різдво і Великдень, щоби під наглядом дорослих нести 24-годинну варту. “Ми робимо це тому, що саме в ці дні багато людей потрапляють в аварії або халепу через вживання спиртного”,—каже брат Нуньєс. Це наочно показує учасникам загону, як важливо дотримуватися Слова мудрості (див. УЗ 89).

Тож чому учасники загону віддають свій час служінню? Навіщо їм уся ця підготовка?

Омар каже, що воно варто того попри весь затрачений час і всі зусилля. Йому особливо приємно, що він знає, як допомагати людям. Цього він навчився після тропічного урагану Ноель. “Ми повинні були допомогти постраждалим знайти одяг і продукти,—каже він.—Я бачив, як страждали люди. І коли я приносив їм одяг і щось поїсти, бачив їхнє задоволення, і мені було радісно на душі”.

Осіріс Родрігес каже, що йому подобається єдність у загоні. Він бачить тут таку саму єдність, яка є в його кворумі й серед молоді Церкви взагалі.

Хуніор Батіста, який приєднався до Церкви лише кілька місяців тому, каже, що коли дізнався про загін порятунку, то охоче вступив до нього. І він не розчарувався. “Нам тут добре, адже ми виконуємо заповідь, яка каже, що ми повинні любити один одного. Ми разом як брати і сестри, сини і дочки Бога”.

Якщо ви так ставитеся до служіння, то й далі будете служити.