Навчання і святі останніх днів

“[Наша] релігія… спонукає [нас] старанно навчатися,—казав Президент Бригам Янг (1801–1877).—Ніякий інший народ не має більшого бажання побачити, почути істину, навчитися й зрозуміти її”².

Наші пошуки істини повинні поширюватися на всі сфери життя й бути настільки глибокими, наскільки дозволяють обставини. Освічений святий останніх днів повинен намагатися зрозуміти важливі питання сьогодення у релігійній, матеріальній, соціальній і політичній сферах. Чим краще ми знаємо небесні закони і земні справи, тим сильніший позитивний вплив ми можемо поширювати на людей навколо нас і тим краще будемо захищені від непристойного і злочестивого впливу, що може збентежити і погубити нас.

У пошуках істини нам слід звертатися по допомогу до люблячого Небесного Батька. Його Дух може спрямувати і зміцнити наше бажання навчатися і покращити здатність засвоювати істину. Таке навчання з Духом не обмежується класною кімнатою чи підготовкою до екзаменів. Воно поширюється на все, що ми робимо в житті, і скрізь, де б ми не перебували—вдома, на роботі чи в церкві.

Наше бажання здобути й застосовувати провід Духа у світі, що керується швидкоплинними тенденціями і результатами, часто натикається на лавину помилкової, порожньої інформації, яку постачають засоби сучасної технології. Ми ризикуємо стати, за словами одного зі спостерігачів, так званими “інформативними млинцями”, що мають широкі, проте неглибокі знання завдяки величезній мережі інформації, доступній шляхом простого натискування на кнопку”³.

Ми знаходимося під шквалом популярних ток-шоу, телевізійних психологів, модних журналів і коментаторів. Їхні викривлені цінності й сумнівна практика можуть скеровувати нашу думку і впливати на поведінку. Наприклад, Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) сказав: “Ще ніколи в історії світу не було часу, коли ролі [чоловіків і жінок] так перекручувалися”⁴.

За таких обставин збентеження, розчарування або сумніви можуть підривати нашу віру й відводити від Спасителя та розбудови Його царства на землі. Основуючи свої рішення на віяннях і уподобаннях світу, ми будемо “хита[тися] й захоплю[ватися] від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду” (Eфесянам 4:14).

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів навчає принципів, не піддаючись впливу загальнопоширених думок. Різниця величезна. Тенденції, мода, популярна ідеологія—недовговічні й примарні, у той час як принципи—це якір надійності, правильності напрямку та істини. Якщо ми основуємо свої ідеали і напрямок у житті на вченнях і принципах, таких як віра в Господа Ісуса Христа, наслідування пророка, то будемо мати абсолютно надійний, незмінний дороговказ у прийнятті життєвих рішень.⁵

Нам не слід боятися. Президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві, навчав: “Господь знає те, що ви маєте для Нього зробити і що ви повинні знати. Він добрий і всезнаючий. Тому можете не сумніватися, що Він, готуючи вас до служіння, яке колись доручить, забезпечив можливості для вашого навчання. Ви не завжди будете чітко бачити ці можливості. … Але, поставивши духовні речі на перше місце у своєму житті, ви отримаєте благословення чітко розуміти, що слід вивчати, і відчуєте спонукання працювати більш наполегливо”⁶.

Наше бажання навчатися має поєднуватися з особистою гідністю, якщо ми хочемо мати провід Святого Духа. Слід уникати статевих гріхів, порнографії і згубних звичок, а також негативних почуттів до інших людей чи до себе. Гріх віддаляє від нас Дух Господа, і коли таке стається, Дух не просвітлює нас і світло знання тьмяніє.

У сучасному одкровенні ми маємо обіцяння, що коли наше око буде єдиноспрямованим до слави Божої, включаючи особисту гідність, тоді “[тіло] буде цілковито сповнено світлом, і не буде темряви в [нас]; а тіло, яке сповнено світлом, осягає все” (УЗ 88:67).

Ми можемо пересвідчитися в правильності цього вічного принципу на особистому досвіді. Пригадайте випадок, коли ви були чимось обурені, сперечалися або сварилися. Чи могли ви успішно навчатися? Чи було вас просвітлено якоюсь ідеєю у той час?

Злість і гнів затьмарюють розум. Вони створюють умови протилежні світлу та істині, які є ознаками розуму, а розум—це слава Бога (див. УЗ 93:36). Отже, покаяння, яке може очистити нас від гріха через спокутну жертву Ісуса Христа, є основним кроком на шляху до навчання усіх, хто прагне світла та істини і керується у навчанні силою Святого Духа.

Ми—недосконалі істоти, але кожен з нас може намагатися бути більш гідним напарництва Духа. Дух загострить наш власний дар проникливості та підготує краще відстоювати істину, протистояти впливу суспільства і робити позитивний вклад.

Вибираючи освіту, нам слід готуватися, щоб достатньо заробляти для себе і тих, хто буде від нас залежати. Необхідно, щоб наш фах користувався попитом. Освіта є невід’ємною складовою стабільного і благополучного життя людини.

Небесний Батько сподівається, що ми застосуємо свою свободу волі й натхнення з метою перевірити себе і свої здібності та вирішити, чому ж навчатися. Це особливо важливо для молодих людей, які закінчили середню школу, відслужили на місії і тепер мають вирішити питання подальшої освіти й роботи. Оскільки цілі чоловіків і жінок можуть відрізнятися, ми з дружиною почнемо з того, що розповімо свої історії, дуже несхожі між собою, і сподіваємося, що вони є типовими для багатьох святих останніх днів.

Старійшина Оукс: Як і більшість молодих чоловіків, я інтенсивно і постійно навчався. Мною керувало бажання заробляти достатньо грошей, щоб утримувати сім’ю. Після коледжу я навчався в аспірантурі. Щоб оплатити навчання, я працював неповний робочий день. Частину суми я позичив, розраховуючи виплатити її, коли почну більше заробляти після закінчення освіти. Ще студентом я одружився, у нас народилися діти. Відповідальність за забезпечення дружини і зростаючої сім’ї сприяла більш наполегливому навчанню, а також була сильним спонуканням закінчити освіту й почати працювати. На закінчення розповіді про свою формальну освіту додам, що я присвячував частину вільного часу, який у мене з’явився, неперервному вдосконаленню у своїй професії, а також читанню літератури з улюбленої мною історії Церкви та з загальної освіти.

Сестра Оукс: Спосіб, у який навчаються жінки і їхній освітній досвід часто відрізняється від способу навчання чоловіків. Я зростала у той час, коли жінки мали лише дві можливості заробляти на життя—вчителькою у школі або медсестрою. Моя проблема полягала в тому, що мені не подобалася жодна з цих професій. Я ніколи не вважала, що в мене буде потреба або необхідність забезпечувати себе фінансово. Мені подобалося навчатися, я вміла працювати і мені дуже подобалося працювати. Я багато працювала влітку і гарно навчалася. Коли я постала перед фактом, що мені потрібно самостійно заробляти на життя, то злякалася. Я була просто приголомшена, думаючи про випробування, з якими ніколи раніше не стикалася і які чекали на мене попереду. У мене не було ніяких практичних навичок. Вивчення вільних мистецтв наповнювало мою душу, а тепер мені потрібно було наповнювати гаманець.

Я вступила до аспірантури, щоб здобути практичні навички і самій заробляти на прожиття. Навчання мені дуже подобалося, і я відкрила для себе не лише нові ідеї, але і нові здібності. На зміну сором’язливості та вразливості прийшли вміння і компетентність, необхідні для самостійного вирішення життєвих питань.

Ми знаємо, як важко вирішити, що робити в майбутньому, але найбільше особисте задоволення отримуємо тоді, коли розкриваємо в собі нові здібності. Прочитайте своє патріарше благословення, обдумайте, які природні здібності й таланти ви маєте—і дійте. Зробіть перший крок, і двері відчиняться. Наприклад, сестра Оукс, вивчаючи англійську літературу, ніколи не мріяла про те, що цей фах приведе її у видавничий дім у Бостоні. Коли старійшина Оукс вивчав бухгалтерію, то ніколи не думав, що це спрямує його до отримання юридичної освіти, до Університету Бригама Янга, а потім до Верховного суду штату Юта. З Господом “усе допомагає на добре” (Римлянам 8:28), а здобута освіта з роками набуває все більшого значення.

Ми повинні ретельно обирати, чого навчатися, оскільки освіта має вічний термін зберігання, і всі корисні знання або мудрість, або “рівень інтелекту”, що його ми досягаємо в цьому житті “підніметься з нами у воскресінні” (УЗ 130:18).

Те, що так багато людей, особливо жінок, сумніваються і невпевнені у своїй здатності досягнути успіху, викликає занепокоєння. Президент УБЯ Сесіл О. Самуельсон мол., сімдесятник, звертаючись у березні 2005 р. до студенток, які вивчають математику, природничі науки та інженерну справу, сказав: “Один з ваших викладачів сказав мені,… що ви менш упевнені у своїх здібностях і потенціалі, ніж ваші однокурсники чоловічої статі, хоча факти свідчать про те, що це зовсім безпідставно. Вам слід усвідомити свої таланти, вміння, здібності й достоїнства і більш упевнено розвивати дари, дані Богом”⁷.

Жінки особливо часто чують негативні відгуки, коли ставлять перед собою мету досягнути успіху в професійній діяльності. Одна сестра, якій ще не виповнилося 30 років і якій довелося самостійно заробляти на життя, написала мені листа і попросила дати пораду. Вона розповіла, що звернулася до церковного провідника, запитуючи, чи варто їй вивчати юриспруденцію, і отримала негативну відповідь. Ми не знаємо здібностей чи обмежень цієї жінки. Можливо, дана їй порада визначалася факторами чи натхненням, що стосувалося її конкретних обставин. Однак у словах її листа відчувалася рішучість. Було зрозуміло, що їй слід було порадити досягнути свого повного потенціалу.

29 вересня 2007 року Президент Томас С. Монсон у своєму зверненні на генеральних зборах Товариства допомоги сказав жінкам: “Моліться не про завдання, що відповідають вашим здібностям, а про здібність виконати завдання. Тоді не виконання ваших завдань буде дивом, а власне ви будете дивом”⁸.

Ми хочемо застерегти, щоб через необхідність закінчити навчання і досягнути фінансової стабільності чоловіки і жінки не піддавалися спокусі поставити шлюб на друге місце. З точки зору вічності дуже недалекоглядно прагнути успіху в професійній діяльності, жертвуючи заради цього шлюбом—вічною цінністю—лише через те, що він стає на заваді просуванню по кар’єрі, яка має цінність лише в очах світу.

Одна знайома поїхала разом зі своєю дочкою у східну частину Сполучених Штатів, щоб визначитися, де ж навчатися в аспірантурі. Дочка мала велике бажання навчатися і була талановитою. Вона знала, що якщо вступить до найкращого вузу за своїм вибором, то для отримання освіти їй доведеться взяти в борг велику суму грошей. Часто найкраща освіта варта того, щоб за неї заплатити таку суму, але у цьому випадку дівчина помолилася і відчула, що хоча велика сума боргу не стане на заваді її шлюбу, вона згодом позбавить її можливості залишити роботу заради того, щоб виховувати вдома дітей. Будьте мудрі. У кожного свої обставини. Якщо ви хочете отримати від Нього пораду, Господь дасть вам зрозуміти, що буде найкращим саме для вас.

Старійшина Джей Е. Дженсен, з президентства сімдесятників, навчав, що нам потрібно “постійно гострити свій розум”⁹. Точильним каменем гострого розуму є бажання навчатися, яке скеровується вічними цілями.

Ми повинні вдосконалюватися не лише в професійній діяльності, але й мати бажання розвиватися емоційно, налагоджувати стосунки з людьми, бути кращими батьками й громадянами. Немає нічого цікавішого на світі, ніж навчатися чомусь новому. Це приносить велике щастя, задоволення і фінансову вигоду. Освіта не обмежується навчанням у певному закладі. Навчаючись упродовж життя, ми покращуємо свою здатність цінувати творіння і красу світу навколо нас та отримувати від цього задоволення. Таке навчання не обмежується книгами і вибірковим використанням нових технологій, наприклад, Інтернету. Воно включає розвиток художніх здібностей, спілкування з людьми й відвідування місць: розмови з друзями, похід у музей чи на концерт, служіння. Ми повинні розвивати себе і отримувати радість від життя.

Можливо, для досягнення цілей нам доведеться долати труднощі, але труднощі так само сприяють нашому зростанню, як і навчання. Сила, яка здобувається внаслідок подолання випробувань, залишиться з нами у прийдешніх вічностях. Ми не повинні заздрити тим, у кого багато грошей або великий розум. Зростання—це завжди нелегкий процес, і людям, які здобули щось легко, доведеться піти на інші жертви заради цього зростання, інакше вони будуть позбавлені розвитку, який і є метою життя.

Найголовніше те, що ми маємо обов’язок постійно продовжувати свою духовну освіту, вивчаючи Писання і церковну літературу та відвідуючи церкву і храм. Бенкетування словами життя збагатить нас, покращить здатність навчати своїх близьких і підготує до вічного життя.

Головна мета освіти—зробити нас кращими батьками і слугами в царстві. У кінцевому результаті, освіта—це не оцінки в заліковій книжці, а зростання, знання і мудрість, що збільшують душу і готують нас до вічності. Усе, пов’язане з Духом, стосується вічності, і наші сімейні стосунки, запечатані силою священства, є основним плодом Духа. Освіта—це дар від Бога. Вона є наріжним каменем нашої релігії, якщо ми використовуємо її на благо інших.