Ми послухалися Духа

Одного ранку ми з напарником по місії вирішили обійти мікрорайон у тій місцевості, куди нас призначили проповідувати. Це було в південній частині Філіппін. Поки ми ходили від дверей до дверей, до нас підійшов чоловік і запитав, що ми робимо. Було видно, що він п’яниця.

Вважаючи, що насправді його не дуже цікавило наше послання, ми вручили йому брошуру про мету життя. Потім ми сказали, що якщо він прочитає брошуру і не питиме того вечора, то ми прийдемо до нього додому й розкажемо про мету життя. Він кивнув і сказав, що чекатиме на нас. Ми поспіхом пішли своєю дорогою на призначену зустріч.

Насправді ми не мали ні найменшого наміру навчати його того вечора, але після того, кожного дня проходячи повз його будинок, я відчував, що слід зупинитися. Однак я відразу ж заглушав те відчуття, виправдовуючи своє рішення такими думками: “Він, мабуть, надто п’яний, щоб слухати”.

За кілька днів відчуття стало настільки сильним, що я не міг більше йому опиратися. Коли ми постукали у двері його дому, нам відкрила здивована жінка, яка запитала, чому ми не прийшли раніше, як обіцяли. Вона сказала, що її чоловік чекав на нас того вечора і що вперше за весь час подружнього життя він не був п’яний.

Нам було незручно, і ми невпинно вибачалися, пообіцявши повернутися того ж вечора, щоб навчати її й чоловіка. Невдовзі після цього брат Гумабай (ім’я змінено) покаявся в усіх своїх мирських пороках, охристився і став опорою громади.

За кілька днів після його хрищення мене перевели в інший район, і я втратив контакт з цією сім’єю. Усе, що я міг, це сподіватися і молитися, щоб вони залишалися активними у Церкві.

Пізніше я дізнався, що в тому мікрорайоні, де жила сім’я Гумабай, утворили філію, а потім приход. Брата Гумабая покликали єпископом того приходу. Я також дізнався, що більшість його родичів приєдналися до Церкви.

Коли через якийсь час я повернувся, щоб побувати в місцях, де проповідував місіонером, то дізнався, що багато людей приєдналися до Церкви завдяки хорошому прикладу єпископа Гумбая, який віддав своє життя в руки Господа і зробив Його керманичем своєї сім’ї та повсякденних справ.

Я такий вдячний, що прислухався до спонукань Духа і зайшов у дім сім’ї Гумабай. Завдяки цьому випадку я зрозумів, що мав на увазі Господь, коли сказав: “Лікаря не потребують здорові, а слабі!” (Матвій 9:12 ).