Як учні Христа живуть у часи війни і жорстокості

Багато разів у Книзі Мормона Господь визволяв Своїх учнів, якщо ті дотримувалися Його заповідей⁴. Нефій навчав: “Лагідні милості Господа огортають усіх, кого Він обрав, через їхню віру, щоб зробити їх сильними і навіть надати їм рятівну силу ” (1 Нефій 1:20). Далі Нефій описав, як Господь визволив його батька від людей, що намагалися його вбити, вивів їхню сім’ю з Єрусалима, який мало бути зруйновано, спас його і його братів від спроби Лавана вбити їх, і врятував його, коли Ламан і Лемуїл вдалися до насильства (див. 1 Нефій 2:1–3; 3:28–30; 4; 7:16–19; 18:9–23).

Алма сказав своєму сину Шиблону: “Я б хотів, щоб ти запам’ятав, що наскільки ти будеш покладати довіру свою на Бога, настільки тебе буде визволено від твоїх випробувань, і твоїх бід, і твоїх скорбот” (Алма 38:5). Мормон також зазначив, що “тих, хто був вірним у виконанні заповідей Господа, було визволено в усі часи” (Алма 50:22). Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, ще раз підтвердив цей принцип такими словами: “Послух дає можливість Богові безперешкодно проливати благословення. Він благословить Своїх слухняних дітей, звільнивши їх від залежності й страждання”⁵.

У Книзі Мормона також показано, що навіть кілька праведних людей можуть принести мир і безпеку цілому місту (див. Геламан 13:12–14).

Коли ми забуваємо про Бога, Він закликає нас згадати про Нього. Спочатку Він милосердно звертається до нас, наприклад, через особисті спонукання і пророків. Але, якщо ми не реагуємо, Він вдається до більш суворих заходів. Іноді Він допускає, щоб ставалися війни і насильство, як один з Його крайніх засобів, аби допомогти нам повернутися до Нього⁶.

Мормон сказав: “І таким чином ми бачимо, що доки Господь не покарає Свій народ багатьма скорботами, так, доки Він не вразить їх смертю, і жахом, і голодом, і всілякою пошестю, вони не згадують про Нього” (Геламан 12:3). Війна може бути нагадуванням про те, що слід покаятися і повернутися до Бога.

Якщо Божим учням доводиться страждати від наслідків війни, Бог полегшує їхні страждання. Коли Алму і його послідовників було приведено у залежність, вони одразу ж звернулись до Господа (див. Мосія 23:27–28), і Він, не зволікаючи, сказав їм у відповідь: “Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, навіть коли ви у залежності; … щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах” (Мосія 24:13–14).

Яків сказав тим, хто був чистим серцем у його дні: “Дивіться на Бога з твердістю розуму, і моліться Йому з надзвичайною вірою, і Він заспокоїть вас у ваших стражданнях, і Він захищатиме вашу справу, і нашле справедливий вирок на тих, хто прагне вашого знищення” (Кн. Якова 3:1).

Сучасні пророки підтверджують цю істину. Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Хоча [Бог] не завжди втручається у хід подій, Він пообіцяв вірним, що вони матимуть спокій, навіть у їхніх випробуваннях і стражданнях”⁷.

Президент Бенсон сказав: “Хоча іноді часи стають небезпечними, … якщо ми тільки покладаємо свою довіру на Бога та дотримуємося Його заповідей, нам не слід боятися”⁸.

Хоча учні Христа можуть бути врятовані від війни, декого з них покликано постраждати або померти, щоб бути свідками проти злочестивих. Це сувора реальність, яку буває нелегко сприйняти чи зрозуміти. Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам про те, що “вірні не будуть повністю захищеними від подій на планеті”⁹. Президент Хінклі припустив, що дехто з нас “можливо навіть будуть покликані страждати”¹⁰.

Книга Мормона містить кілька розповідей про нелюдське ставлення та жорстокість, щоб допомогти нам зрозуміти, чому учні Господа і, зокрема, пророки, а також безвинні жінки і діти іноді страждають і помирають під час війни. Наприклад, злочестиві священики царя Ноя зв’язали пророка Авінадія “і бичували його шкіру хмизом, так, аж до смерті”. Перед смертю Авінадій свідчив: “Якщо ви вб’єте мене, ви проллєте невинну кров, і це також предстане як свідчення проти вас в останній день” (Мосія 17:10, 13).

У Книзі Мормона описане ще одне жахливе вбивство, коли злочестиві законники і судді з Амонійги спалили жінок і дітей новонавернених. Алму і Амулека привели на місце, де мученики приймали смерть, і змусили дивитися на це безжалісне нищення.

“Коли Амулек побачив муки жінок і дітей, яких поглинав вогонь, він також мучився; і він сказав Алмі: Як ми можемо бути очевидцями цього жахливого видовища? Тому давай простягнемо наші руки, і застосуємо силу Бога, яка є в нас, і врятуємо їх від полум’я”.

Алма відповів: “Дух стримує мене, щоб я не простирав мою руку; бо знай, Господь приймає їх до Себе, в славі; і Він дозволяє, щоб вони могли зробити це, або щоб люди могли зробити це з ними, згідно з закам’янілістю їхніх сердець, так щоб вироки, які Він винесе проти них у Своєму гніві, були справедливими; і кров невинних буде стояти як свідчення проти них, так, і волатиме могутньо проти них в останній день” (Алма 14:10–11).

Коли ми оплакуємо втрату відданих Господу близьких людей, Книга Мормона запевняє нас, що вони увійшли до покою Господа і знайшли щастя. Мороній наголошує на цьому такими словами: “Бо Господь допускає, щоб праведних було вбито, щоб Його правосуддя і вироки зійшли на злочестивих; отже, вам не треба гадати, що праведних загублено через те, що їх убито; але знайте, вони входять до покою Господа Бога свого” (Aлма 60:13).

У Книзі Мормона написано, що після битви, коли “тіла багатьох тисяч … розсипаються в купах на лиці землі”, і серед них тіла деяких відданих учнів Христа, ті, хто залишилися живими, “дійсно оплакують втрату своїх рідних, [і] усе ж таки вони втішаються і радіють надією, і навіть знають, згідно з обіцяннями Господа, що [ті] встануть, щоб жити праворуч від Бога, в щасті, яке ніколи не скінчиться” (Алма 28:11–12).

Книгу Мормона було явлено, щоб благословити тих, хто живе у часи війни і жорстокості. Описані в ній події і вчення приносять надію, сповнюють серце втіхою і дають можливість побачити божественну перспективу. Ми дізнаємося, що завдяки слухняності Богові визволено багатьох людей, що війна може бути закликом повернутися до Бога і що Бог полегшує страждання Своїх учнів, які змушені страждати. Ми також дізнаємося, що праведні, яких покликано померти під час війни чи від насильства, свідчитимуть проти злочестивих і що ці учні увійдуть до покою Господа.

Зрештою Книга Мормона навчає нас, як мир може запанувати в серцях і домівках учнів Христа, і в їхніх країнах. Вона є чудовим знаряддям, щоб привести нас до Ісуса Христа, Князя миру.