Для Бога немає нічого неможливого

Приблизно 12 років тому разом з дружиною і чотирма синами я емігрував з Республіки Корея до Нової Зеландії. Працюючи заступником директора корейської школи в Новій Зеландії, я зустрічав багатьох корейців, яким було важко пристосуватися до нової культури і до нових правил та процедур. Я хотів допомагати їм і також бути корисним Новій Зеландії, тож подумав, що, ставши юристом, я допомагатиму наводити мости між двома народами і країнами. Отже, помолившись, аби отримати підтвердження свого рішення, я вирішив у віці 53 років вивчати юриспруденцію.

Я знав, що це буде нелегко. Але коли я отримав підручники, то зрозумів, що це буде набагато важче, ніж я сподівався. Підручник для кожного предмету був дуже товстим, і мені здавалося, що я в ньому нічого не розумію. Хоча я допомагав перекладати генеральні конференції з англійської на корейську уже майже 10 років і здобув ступінь магістра з лінгвістики у Новій Зеландії, юридичні терміни здавалися якимось іншим видом англійської.

Коли я прийшов додому після першого дня навчання, то мав серйозно задуматися: продовжувати навчання чи кинути все, навіть не починаючи. У цей період непевності в моїй свідомості з’явилася чітка думка: я зможу успішно завершити навчання, якщо повністю покладатимуся на Господа.

Оскільки я знаю, що Бог живе і відповідає на наші молитви, я звернувся до Нього по допомогу. Я згадав один вірш з Біблії, який приніс мені значне полегшення: “Бо для Бога нема неможливої жадної речі!” (Лука 1:37). Той вірш дав мені сили йти вперед.

Кожного разу, коли під час навчання я поставав перед труднощами, Бог завжди готував шлях або посилав ангелів—необхідних людей—які допомагали у вирішенні проблеми.

Одного разу мені було важко виконати певне завдання. Я робив усе, що в моїх силах, але не міг зрозуміти, що викладач від нас вимагав. Коли настала неділя, я відклав своє навчання, щоб зосередитися на церковних дорученнях. Як радник вищої ради колу я відвідував один з приходів, щоб виступити там на причасних зборах. Після зборів до мене підійшов один брат і сказав, що бачив мене на заняттях. Я не знав, що він також вивчає юриспруденцію. Коли він запитав мене, як іде робота над завданням, я чесно розповів йому про свої труднощі. Потім він запропонував мені прийти до мене додому, щоб допомогти. Якби я не пішов у той приход і не зустрів його, я не зміг би вчасно здати роботу. Він був ангелом, якого Бог послав у відповідь на мої молитви.

Під час викладання одного з найважчих для мене предметів лектор проводив кожне заняття упродовж двох годин без перерви. Було важко зрозуміти не лише через те, що матеріал був складним, але й тому, що лектор говорив з акцентом, тож з його дозволу я робив аудіозапис його лекцій, щоб мати змогу прослухати їх пізніше. Одного дня я отримав електронне послання від жінки, якої не знав. Вона написала, що ми разом навчаємося і запитала, чи можу я їй дати свої аудіозаписи, оскільки через графік роботи їй іноді не вдавалося відвідувати заняття.

Звичайно ж, я був радий поділитися копіями своїх записів. Я думав, що допомагаю їй, але невдовзі зрозумів, що вона була ще одним ангелом, якого Бог послав мені на допомогу. Щоб здати той предмет, потрібно було виконати два завдання і здати тригодинний екзамен. Вона допомогла мені виконати завдання і підготуватися до екзамену. Я не впевнений, що без її допомоги я зміг би здати той предмет.

Беручи до уваги те, як мені було нелегко, оскільки я вже був немолодим студентом і англійська не була для мене рідною мовою, я мав також інші обов’язки, які ускладнювали навчання. Моя робота, громадські доручення і церковні покликання забирали багато часу. Я також намагався виконувати свої найважливіші обов’язки чоловіка, батька і дідуся, виявляючи сім’ї необхідну підтримку. Коли один з моїх колег дізнався, скільки всього мені треба робити, крім навчання, він сказав, що я з’їхав з глузду, коли вирішив вивчати право, беручи до уваги всі свої обов’язки. Однак я був переконаний, що “неможливе людям—можливе для Бога” (Лука 18:27).

У віці 55 років я став юристом, працюючи юрисконсультом і адвокатом у Верховному суді Нової Зеландії. Я вдячний, що не лише став юристом попри мовний бар’єр, але і здобув сильніше свідчення, що Бог живий і відповідає на наші праведні молитви. Я знаю, що немає нічого неможливого з Його допомогою.