Пробачити людину в дзеркалі

Багатьом сучасним людям важко уявити життя без електричного світла. Темна кімната миттєво наповнюється світлом від легенького потиску на вимикач. Прості завдання, які ще не так давно потрібно було відкладати до світанку або виконувати при тьмяному мерехтінні свічки, тепер можна легко виконувати за допомогою винаходу, створення якого було нелегким.

Зображення

Томас Едісон працював кілька років і перепробував понад 1000 різних матеріалів, перш ніж знайшов підходящу нитку розжарення (тонкий провід всередині лампи), яка б забезпечувала тривале недороге освітлення. Незмінний оптиміст, Едісон вважав кожен матеріал, який не підходив, за крок на шляху до пошуку підходящого варіанту. І як тільки він його знайшов, світ змінився назавжди.

Є безліч інших надихаючих історій про спортсменів, мислителів, художників та інших людей, які вміли навчатися на своїх помилках і робили нові спроби. Одна спроба, після багато інших, а потім—успіх. Мабуть, такі історії ми завжди із задоволенням слухаємо, аж поки героєм однієї з них не стаємо самі.

Коли йдеться про дотримання заповідей, дуже багато з нас вимагає неперервного особистого вдосконалення. Це ніби сподіватися створити інвестицію на ще один мільйон доларів без необхідності вносити корективи в початковий проект або сподіватися здобути перемогу на важливому чемпіонаті, не програвши жодної гри впродовж сезону. Коли ми грішимо і зазнаємо невдач, надто часто ми не вміємо прощати себе і продовжувати робити нові спроби.

Президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, навчав: “Коли Господь вимагає, щоб ми простили всіх, це включає прощення самих себе. Іноді з усіх людей на світі той, кого пробачити найважче—і, мабуть, той, хто найбільше потребує нашого прощення—це людина, яка дивиться на нас із дзеркала”¹.

Але як нам це зробити? Вивчаючи життя Аммона, пророка з Книги Мормона, ми зможемо це краще зрозуміти.

Місіонерське служіння Аммона серед ламанійців є і дивовижним, і надихаючим. Починаючи з епізоду захисту овець царя, до проповідування царю Ламонію, і до поширення євангелії серед усього народу, життя Аммона залишається однією з найбільш надихаючих історій у Писаннях.

Однак Аммон не завжди був праведним, сповненим віри чоловіком, який з могуттю проповідував ламанійцям. Він припускався помилок, і навіть серйозних. Як один із синів Мосії Аммон певний час час був серед тих, хто прагнув “знищити церкву, і збити з пуття людей Господа, всупереч велінням Бога” (Мосія 27:10).

Аммон, його брати і Алма молодший настільки перешкоджали роботі Бога, що ангел Господа явився їм і, промовляючи “наче голосом грому, що аж земля затряслася там, де вони стояли” (Moсія 27:11), закликав їх до покаяння.

Зрозуміло, що Аммон мав серйозні провини, в яких йому треба було каятися, і він це зробив. А що було б, якби він не зміг простити себе? Що, якби він ніколи не пішов на свою місію, вважаючи, що йому надто пізно? Якби він цього не зробив, то не зміг би через багато років разом зі своїми братами радіти успіху серед ламанійців. “Тож бачите, ми можемо подивитися і побачити плоди наших зусиль; і хіба їх мало?—запитував Аммон у своїх братів.—Я кажу вам: Ні, їх багато; так, і ми можемо свідчити про їхню щирість, через їхню любов до своїх братів, і також до нас” (Aлма 26:31). Завдяки його місіонерській роботі тисячі людей пізнали істину.

Навіть маючи таку чітку пораду від провідників Церкви і приклади з Писань, дехто з нас все ще вірить, що на нас не поширюється Спокута, що ми не можемо бути спасенними. Ми не здатні скинути з себе тягар власної вини навіть після щирого покаяння. Дехто навіть припиняє докладати зусилля.

Зрештою, навіщо й старатися піднятися з долу, якщо доведеться впасти знову? Принаймні саме таким вашим думкам радіє супротивник. Такий хід думок шкодить не лише вашому духовному та емоційному стану, але і є хибним.

Писання вчать нас, що Спасителева Спокута є нескінченною і доступною для всіх. “Прийдіть, і будемо правуватися,—говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,—то стануть мов вовна вони” (Iсая 1:18). Ми можемо досягнути успіху. Ми можемо зробити ще одну спробу. І у нас є Господня допомога на кожному кроці нашого шляху.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, запропонував чітку пораду тим, хто хоче здатися. “Наскільки б ви, на вашу думку, не запізнилися, скільки б нагод, як ви вважаєте, не втратили, скількох би помилок, як ви відчуваєте, не припустилися, або скількох талантів, на вашу думку, не маєте, чи як далеко від дому, від сім’ї та від Бога ви не віддалилися б, я свідчу, що ви не зайшли далі тієї відстані, куди сягає божественна любов. Ви не можете зійти нижче тієї глибини, до якої досягає нескінченне світло Спокути Христа”².

Старійшина Холланд далі навчає нас завжди тримати в полі зору Божу доброту: “Формула віри—триматися, працювати, довести роботу до кінця і не перейматися бідами минулого—реальними чи уявними,—пам’ятаючи про велич кінцевої винагороди”³.

Хоча до гріха ніколи не можна ставитися легковажно, покаяння є реальним. Прощення є реальним. Спасителева Спокута дає нам шанс знову почати з чистого аркуша. Так само, як Аммон знайшов прощення, ви можете також знайти його.

Ми дійсно можемо сподіватися на кращі часи. Апостол Павло навчав: “Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!” (Римлянам 15:13).

Завдяки дару покаяння ми всі знову можемо повірити в себе.