Єремія

Зображення

Composite photo's of a scroll on fire, colored paper, and a illustration of Jeremiah of the Old Testament.

Фотографія СУВОЮ dimdimich/iStock/Thinkstock; Єремія, художник Уолтер Рейн © IRI

Я—син Хілкії з Анатота, що поблизу Єрусалима. У дні моєї юності “прийшло мені слово Господнє, говорячи:

“Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!”

Я відчував себе непідготовленим до цього покликання і відповів: “Таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!”

Господь відповів: “Не кажи: “Я юнак”, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу.

Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати”. Тоді Господь “доторкнувсь моїх уст” і вклав у них слова².

Я пророкував у Єрусалимі впродовж 40 років, з 626 до 586 року до Р.Х., під час правління царів Йосії, Єгоякима і Седекії³. Я був сучасником Легія—пророка з Книги Мормона. Ми обоє засуджували злочестивість людей у Єрусалимі й передрікали руйнацію цього великого міста⁴.

Господь наказав мені записувати свої пророцтва до “книжкового сувою”⁵. Коли цар Єгояким почув пророцтва, то спалив того сувою. Господь наказав мені знову написати пророцтва і додати до них ще багато інших⁶.

Я постійно долав спротив, коли проповідував слово Господнє. Пашхур, син старшого наглядача, побив мене і кинув до в’язниці. Зловмисники хотіли стратити мене за моє проповідування. Я був непопулярним пророком, мене часто ув’язнювали і кидали за ґрати. Я жив у часи надзвичайної злочестивості⁷.

Але, незважаючи на величезні випробування, Господь дозволив мені передбачити, що ізраїльтян буде зібрано в останній день, що Господь напише Свій закон “у їхніх серцях”, і Він візьме “по одному з міста, а з роду по два” до Сіону⁸.

Продовжуючи проповідувати Господнє слово—навіть коли було важко, я зрозумів, що внутрішня відданість євангелії приносить спокій. Розвиваючи особисті товариські стосунки з Господом, ми всі можемо відчувати надію серед випробувань і негараздів.