Стрибок у її майбутнє
Ідея, батут і бажання допомагати іншим допомогли11-річній дівчинці засвоїти великі уроки про самозабезпечення і служіння.
Більшість 11-річних дітей уже мають велике навантаження: школа, хатня робота і спільний час з друзями. Але Александра С. зі штату Дуранго, Мексика, не була типовою 11-річною дівчинкою. Крім того що вона займалася всім тим, що роблять молоді люди в цьому віці, Александра заробляла гроші, відкривши власну справу, і служила в громаді.
То як же така юна дівчинка започаткувала свій бізнес?
Все почалося з ідеї
Все почалося з того, що Александра почула про якісь заняття, на яких Церква навчає людей бути самозабезпеченими. Клас у першу чергу призначався для людей, старших 18 років, але Александра вирішила його відвідувати. Їй сподобалася ідея навчитися того, як знайти роботу або започаткувати власну справу.
Чи могло бути так, щоб вона, дівчинка, яка ще ходить до початкової школи, могла не лише визначитися зі своїм власним майбутнім, але також допомогти людям, які мали навіть менше, ніж вона? Зрештою багато членів Церкви, яких вона знала у своєму селі, майже не мали освіти і коштів.
Александра приєдналася до класу “Започаткування і розвиток мого бізнесу”—одного з трьох предметів, які викладалися. Заняття вів не вчитель, а ведучий—учасник групи, який скеровує своїх одногрупників упродовж курсу і заохочує їх до обговорення. Александра приходила на заняття кожного тижня упродовж трьох місяців.
Коли Александра навчилася, як стати і матеріально, і духовно самозабезпеченою, вона почала міркувати, які є потреби у її місцевості. Вона помітила, що для дітей у її містечку немає достатньо розважальних заходів, тож вона заощадила гроші й купила невеликий батут. Александра встановила батут у людному місці й почала давати його в оренду, застосовуючи ідеї з маркетингу та фінансування, про які дізналася на заняттях.
Батут став дуже популярним у її місцевості.
Благословення від служіння і старанної праці
Александра почала застосовувати свої знання й у інший спосіб. Оскільки вона виявляла велику повагу до всіх своїх одногрупників і виконувала всі свої зобов’язання, Александрі довірили вести навчання в новій групі. Таке доручення зазвичай дають людям, які досягли 18 років або старшим.
Коли Александра почала вести заняття, вона була набагато молодшою за шістьох членів своєї групи. Вона ретельно вивчала матеріали перед кожним уроком, аби знати, як краще допомагати членам своєї групи. Вона серйозно поставилася до своєї нової ролі. “Вона дуже непокоїлася, коли група не приходила вчасно або коли відеоустаткування не працювало”,—розповідає її батько Давид.
Александра надзвичайно добре навчилася балансувати між домашніми завданнями, батутним бізнесом і проведенням занять. І вона вважає, що це було варте зусиль. “Бог благословив мене, коли я почала вести заняття”,—каже вона. Одним з благословень, на її думку, є те, що вона навчилася любити тих, кому служить.
Та любов викликала в ній щире бажання допомогти своїй групі досягнути успіху. Наприклад, під час кожного заняття учасники групи брали на себе тижневе зобов’язання застосовувати вивчене у своєму бізнесі, а потім навчати свої сім’ї тих євангельських принципів, які вони засвоїли. Коли учасники групи, яку навчала Александра, не досягали своїх цілей або пропускали заняття, вона йшла до них додому, аби пересвідчитися, що все у них гаразд, і заохочувала дотримуватися своїх зобов’язань. “Мені подобалося відвідувати учасників своєї групи”,—розповідає вона.
Батько Александри додає: “Я дивувався, коли бачив, що моя мала донька може так сильно перейматися благополуччям нужденних людей. Вона дуже співчутлива до тих, кого навчає”.
Зараз Александра належить до класу “Вулик” у Товаристві молодих жінок і планує поширити свій батутний бізнес на найближче містечко. Навчаючись бути більш самозабезпеченою і допомагаючи іншим робити те ж саме, вона, за її словами, вже почала помічати зміни в собі та у своїх нових друзях у групі. “Моє свідчення про Христа зросло,—каже Александра.—Я почуваюся більш впевненою в собі і хочу служити”.
Алексанра сказала, що завдяки цьому навчальному курсу вона краще зрозуміла, ким є насправді та як вона може служити. “Я зрозуміла, що можу вдосконалюватися. І мені подобається бачити, як розвиваються всі учасники групи. Я знаю, що тепер вони будуть досконалішими і їхній бізнес покращиться. Я знаю, що Бог покликав пророка і що навчання із самозабепечення було дано Ним через одкровення”.
Для Александри її свідчення, самоцінність і служіння іншим безсумнівно стали тим, заради чого варто докладати зусилля.