Cправжнє диво зцілення

2000-й рік був сповнений значними подіями для моєї сім’ї і для мене. Ми з дружиною відсвяткували свою першу річницю подружнього життя. Ми вперше стали батьками. То також був рік, коли мене паралізувало лише через п’ять тижнів після народження нашої доньки.

Того літа я допомагав одній літній сестрі з нашого приходу. Я регулярно їздив на велосипеді від нашої квартири до її будинку, який був на відстані кількох кварталів, щоб косити галявину. Але одного ранку я був дуже стомлений, не такий уважний, як завжди, і потрапив під машину. Я дивом вижив, але, на жаль, не обійшлося без ушкоджень. Через тиждень після аварії я прокинувся і зрозумів, що паралізований і не можу поворухнути жодною частиною тіла нижче грудей.

Параліч—це невиліковна хвороба. Навіть за наявності всіх сучасних досягнень у науці й медицині, немає ліків від паралічу. І, звичайно ж, спочатку я злякався, переживаючи, як я зможу бути чоловіком і батьком. Потім замість страху з’явився гнів на себе, що я був таким нерозумним—не зупинився на перехресті й не одягнув шолом.

Я вважав себе тягарем. Лише багато місяців реабілітації в лікарні навчили мене жити решту свого життя з моєю недугою та знову стати самостійним. У той же час, живучи зі своїм паралічем, я став краще розуміти уривки з Писань та Спасителеву Спокуту.

Зображення

Christ in Gethsemane

Христос у Гефсиманському саду,художник Герман Клементц

Якось, коли я розмірковував над чудесами, які творив Христос, до мене прийшла особлива думка. В Євангелії від Марка 2 Ісус прощає паралізованому чоловіку його гріхи, а потім зціляє його. Коли книжники ставлять під сумнів Його здатність прощати гріхи, Ісус каже: “Що легше: сказати розслабленому: “Гріхи відпускаються тобі”, чи сказати: “Уставай, візьми ложе своє та й ходи?” (вірш 9).

Раніше я читав цей уривок з Писань багато разів, але ніколи не розумів його, поки не потрапив в аварію. Читаючи цей розділ, ми отримуємо нагадування про те, яким дійсно дивовижним було те зцілення. Сьогодні, навіть через 2000 років, маючи так багато досягнень у сфері медицини, таке зцілення все ще не підвладне людині, і я живу з цією реальністю кожен день. Багато людей думають, що урок, якого навчає цей уривок, такий: Христос має владу виліковувати навіть невиліковне. Але ці вірші набагато глибші, особливо коли ми зосереджуємося не на фізичному диві, а на духовному.

Так само як не під силу паралізованій людині встати й піти, так само неможливо людині самостійно подолати духовний параліч, спричинений гріхом. Я зрозумів, що Спасителева Спокута і є справжнім дивом у цих віршах. Можливо, я ніколи не пізнаю дива фізичної спроможності піднятися і знову ходити у моєму земному житті, але я отримав більше диво—диво прощення своїх гріхів завдяки Спокуті мого Господа і Спасителя, Ісуса Христа. Реальність цього дива стверджується віршами 10 і 11:

“Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі,—каже розслабленому:

Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!”

Бути зціленим від наслідків гріха—це найбільше диво, яке кожен з нас може отримати в житті, і все це завдяки Ісусу Христу. Спокутуючи наші гріхи, Христос узяв наші недуги і гріхи на Себе. Він знає, через що ми проходимо в житті. Він розуміє наші особисті хвороби, слабкості і випробування, якими б великими чи малими вони не були. Немає іншої людини на землі, яка могла б зцілити духовний параліч гріха.

Я вдячний за розуміння, яким Господь мене благословив. Воно відкрило необхідне бачення, оскільки я живу зі своєю недугою і намагаюся скористатися нею як допомогою для навчання і зростання. Я зміг подолати почуття жалості до себе і робити все те, що любив робити до нещасного випадку. Я маю благословення і здатність служити навіть у своїй ситуації. Хтось подумає, що важко бути вдячним, коли маєш хворобу, але Бог благословляє нас постійно—навіть у такий час. Я вдячний за свого Спасителя, за Його Спокуту і це дивовижне чудо свого життя.