Упродовж Свого земного життя Спаситель пройшов багато шляхів—шлях з Віфлеєма до Єгипту, коли Він був ще немовлям; 40-денний шлях у пустині; багато шляхів до міст, сіл та домівок, де Він навчав, зцілював і благословляв під час Свого служіння, та багато інших. Однак є один шлях, який Спасителю треба було подолати на самоті. І то був шлях, який міг пройти лише Він.
“У Великодню неділю ми святкуємо найбільш довгоочікувану і славетну подію в історії світу.
Це—день, який змінив усе.
У той день змінилося моє життя.
Змінилося ваше життя.
Змінилася доля усіх Божих дітей”.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, “Дар благодаті”, Ліягона, трав. 2015, с. 107.
Неймовірні страждання
Зображення
Jesus in Gethsemane
О Мій Батьку!, художник Саймон Дьюї
“Ніхто із смертних не може збагнути всю важливість того, що Христос зробив для нас у Гефсиманії.
Ми знаємо, що з кожної Його пори виступили великі краплі крові, коли він пив осад з гіркої чаші, яку Батько дав Йому.
Ми знаємо, що Він страждав як тілом, так і духом, більше, ніж людина може знести, за винятком смерті.
Ми знаємо, що якимось незрозумілим для нас чином Його страждання задовольнили вимоги правосуддя, викупивши покаяні душі від болю і покарань за гріх і відкривши шлях милосердю до тих, хто вірить у Його святе ім’я.
Ми знаємо, що Він розпростертий лежав на землі, оскільки біль і муки нескінченного тягаря змусили Його тремтіти й викликали бажання не пити гірку чашу”.
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “The Purifying Power of Gethsemane”, Ensign, May 1985, 9.
Застосування в особистому житті: хоча ми, можливо, не завжди усвідомлюємо це, однак під час Спокути Спаситель відстраждав усі види нашого болю. Він розуміє будь-який фізичний біль—від зламаної кістки до найважчого хронічного захворювання. Він відчував темряву і відчай ментальних хвороб, таких як: депресія, занепокоєння, залежності, самотність і смуток. І Він відчув усі духовні рани, бо взяв на Себе всі гріхи людства.
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “В момент слабкості ми можемо вигукнути: “Ніхто не знає, що я відчуваю! Ніхто цього не розуміє!” Але Син Божий чудово знає й розуміє це, бо Він відчув і переніс наші особисті тягарі” (“Зносити свої тягарі з легкістю”, Ліягона, трав. 2014, с. 90).
Лише Він був спроможний це зробити
Зображення
carrying the cross
Процесія йде до Череповища, художник Бернардо Кавальїно, Chrysler Museum of Art (Музей мистецтв Крайслера)
“Те, що Він зробив, міг зробити тільки Бог. Як Єдинонароджений Син Батька у плоті, Ісус успадкував божественні якості. Він був єдиною особою, що будь-коли народжувалася в смертному житті, яка могла виконати це найвизначніше й небесне діяння. Як єдиний безгрішний Чоловік, який будь-коли жив на цій землі, Він не підлягав духовній смерті. Завдяки своїй божественності Він також мав владу над фізичною смертю. Таким чином, Він зробив для нас те, що ми самі для себе зробити не могли. Він розірвав холодні обійми смерті. Він також уможливив для нас неперевершений і небесний спокій дару Святого Духа”.
Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), другий радник у Першому Президентстві, “Спокута—наша найбільша надія”, Ліягона, січ. 2002, с. 20.
Застосування в особистому житті: завдяки Своїй Спокуті Спаситель розв’язав пута смерті й викупив нас усіх від гріхів, аби кожен міг отримати вічне життя. Лише Він був спроможний виконати таке величезне і неймовірне завдання. Коли ми постаємо перед серйозними випробуваннями, то нас може втішати знання про те, що Спаситель дійсно здатен зробити неможливе можливим.
Він не ухилився
Зображення
the burial
Поховання Христа, художник Карл Генріх Блох
“На пагорбі, що називався Голгофа, на очах безпорадних учнів Його зранене тіло було прибите до хреста. Його немилосердно висміювали, проклинали і лаяли. …
Пройшли години страждань, і Його життя згасло. З Його спраглих вуст пролунали слова: “Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!” І це прорікши, Він духа віддав”. …
В останній момент Господар міг ухилитися. Але Він цього не зробив. Він спустився нижче всього, щоб мати змогу все спасти. Його мертве тіло швидко, але обережно було покладене у гробницю.
Томас С. Монсон (1927–2018), “Христос Воскрес!”, Ліягона, трав. 2010, с. 89.
Застосування в особистому житті: Він страждав від нестерпного болю, самотності й розпачу, але все ж Спаситель витерпів усе і закінчив Свій земний шлях достойно—навіть попросив Свого Батька простити тих, хто Його розпинав. Завдяки Його досконалому прикладу ми можемо долати особисті випробування і труднощі достойно, і з Його допомогою ми можемо також витерпіти до кінця.
Численні свідки Його воскресіння
Зображення
Mary at the tomb
Чого плачеш ти, жінко?, художник Марк Р. П’ю
“Я вірю багатьом свідкам Воскресіння Христа, чий досвід і свідчення описані в Новому Завіті—серед інших: Петру та його товаришам з Дванадцятьох і чудовій, чистій Марії з Магдали. Я вірю свідченням, які знаходяться у Книзі Мормона—серед яких свідчення апостола Нефія, виголошене натовпу невідомих нам людей у землі Щедрій. І я вірю свідченню Джозефа Сміта і Сідні Рігдона, які після багатьох інших свідчень проголосили велике свідчення цього останнього розподілу, “що Він живе! Бо ми бачили Його”. Під поглядом Його всевидющого ока, я сам стою як свідок того, що Ісус із Назарета—це воскреслий Викупитель. І я свідчу про все, що витікає з факту Його Воскресіння. Хай до вас прийде переконання і втішення того самого свідчення”.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Воскресіння Ісуса Христа”, Ліягона, трав. 2014, с. 114.
Застосування в особистому житті: хоча нас не було серед тих, хто бачив воскресле й досконале тіло нашого Викупителя, ми все ж можемо бути Його свідками в наш час. Він може завжди бути центром нашого життя—в будь-який час і в будь-якому місці. Кожного разу, коли ми пропонуємо серце і руки для служіння, виявляємо ніжність, доброту і повагу всім людям, захищаємо істину та ділимося своїм свідченням про євангелію, ми є істинними свідками Ісуса Христа.
Нам не потрібно йти на самоті
Зображення
Christ walking along the shores
Фрагмент картини Іди зі Мною, художник Грег Олсен, копіювання заборонено
“О цій Великодній порі найбільше втішає одне—завдяки тому, що Ісус пройшов таку довгу, самотню путь, абсолютно один, нам не доведеться робити те саме. Його самотня подорож уможливила для нас на нашому набагато меншому за масштабами шляху, чудовий супровід —милосердну турботу Небесного Батька, незмінне товариство Його Улюбленого Сина, незрівнянний дар Святого Духа, наявність небесних ангелів, членів сім’ї по обидва боки завіси, пророків і апостолів, учителів, провідників та друзів. Вони та інші були надані нам як супутники у цій подорожі земним життям завдяки Спокуті Ісуса Христа та Відновленню Його євангелії. З вершини Голгофи звуком сурми летять слова істини про те, що ми вже ніколи не залишимося на самоті, без допомоги, навіть якщо іноді нам здаватиметься, що це так. …
Стіймо ж біля Ісуса Христа “в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті”, бо дійсно так Він стояв біля нас, коли приймав за нас смерть і коли залишався абсолютно самотнім”.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “З Ним не було нікого”, Ліягона, трав. 2009, с. 88.
Застосування в особистому житті: цього Великодня пам’ятайте останній самотній шлях Спасителя. Він приніс у жертву все, що мав, аби ви й кожна людина на землі могла стати чистою й мати вічне життя. Навчайтеся на Його досконалому прикладі. Зберігайте Його в думках і в серці. І завжди памʼятайте, що ви ніколи не самотні. Оскільки Він подолав Свій останній шлях у повній самоті, Він ніколи не полишить вас. Його любов до вас—безмежна і незмінна, і Він завжди готовий надати мир, втішення і надію, якщо ви далі долатимете свій шлях. Його дар Спокути є вічним, і його було даровано вам.