“Зміцнювати сім’ї”

Ми з сестрою Боом дуже вдячні за можливість розповісти про те, як саме євангелія допомогла нам зміцнити нашу сім’ю.

Оскільки ми обоє виросли в домівках, де є люблячі батьки, які прийняли євангелію, це було хорошим початком для продовження того процесу в нашій домівці.

Мої батьки приєдналися до Церкви невдовзі після того, як їм виповнилося двадцять років, будучи неодруженою молоддю, а батьки сестри Боом приєдналися до Церкви через кілька років після укладення шлюбу, коли їй було два роки.

Крім батька сестри Боом, який виріс у сім’ї з батьком і матір’ю, інші батьки не мали багатого досвіду щодо того, як створити сильну сім’ю, оскільки вони мали інший досвід у дитинстві. Дивовижним було те, що вони змогли створити сильні сім’ї в євангелії, не маючи подібного досвіду у своєму власному житті.

Для мене це є свідченням того, що якщо ми приймаємо євангелію Ісуса Христа в нашому житті, то отримуємо усе необхідне для створення домівки, де діти можуть виховуватися в любові й безпеці і де ми можемо передати це знання наступному поколінню.

З документу “Сім’я: Проголошення світові” ми дізнаємося: “Щастя в сімейному житті найпевніше досягають, коли воно засновано на вченнях Господа Ісуса Христа”.

Найважливішу роль в обох наших сім’ях, а також в сім’ї, яку ми створили, відігравали домашні сімейні вечори і обговорення за обіднім столом.

Крім проведення домашнього сімейного вечора в понеділок, який здебільшого був духовним заходом з піснею, уроком та грою, а також пригощенням, у п’ятницю всі разом ми засиджувалися до пізньої ночі.

Ще коли троє наших хлопців були малими, по п’ятницях ми проводили вечір кіно. У вітальню ми приносили ковдри, цукерки та чіпси і разом дивилися якийсь хороший фільм.

Наші сини, як і ми, не планували нічого іншого на той вечір. Одного разу ми почули, як один з наших синів—колишній місіонер—сказав другу по телефону: “Вибач, у цю п’ятницю я не зможу зустрітися, тому що у нас буде вечір, коли ми не лягаємо спати до пізньої ночі”. Хотів би я побачити обличчя друга, з яким він розмовляв у той момент!

Завдяки проведенню цього особливого сімейного вечора, діти знали, що вони важливі для нас, що нам подобалося проводити з ними час. Крім перегляду фільму, ми також могли добре поспілкуватися.

“[Успішні] … сім’ї засновуються й зберігаються на принципах віри, молитви, покаяння, прощення, поваги, любові, співчуття, праці, а також здорового відпочинку”. (“Сім’я: Проголошення світові”).

Ми завжди намагалися вечеряти разом і обговорювати події того дня та спілкуватися на інші теми. Перший з синів, який закінчував їсти, починав читати Книгу Мормона, що було частиною нашого сімейного вивчення Писань.

Сестра Боом: Коли наші сини досягли семінарського віку, не було групи, до якої вони могли приєднатися, тож старійшина Боом вирішив проводити ранкову семінарію, що й робив протягом восьми років поспіль, поки наймолодший син не закінчив її.

Старійшина Боом: Сестра Боoм дбала про основну частину виховання наших дітей, і я був дуже радий, що міг долучитися до навчання наших синів євангелії Ісуса Христа. Ми добре проводили час разом і я відчуваю себе таким благословенним за можливість отримувати натхнення під час нашого спільного вивчення Писань.

Сестра Боoм: Вивчати Писання особисто—не легка справа, коли у вас є маленькі діти. Я могла б вивчати Писання, коли вони спали, але, коли я робила це поруч з ними, в той час як вони гралися або малювали, то вони могли бачити, як я читаю Писання і роблю там позначки. Вони могли відчувати, наскільки я цінувала й любила Писання, і це запалило в них таку ж любов.

Коли вони підросли і почали наслідувати цей зразок та вивчати Писання самостійно, саме тоді я відчула чисту радість.

Під час квітневої генеральної конференції 2020 року Президент Нельсон сказав наступне:

“Щоденне занурення у слово Бога є вкрай необхідним для духовного виживання, особливо в ці дні потрясіння, яке дедалі посилюється. Якщо ми кожного дня бенкетуємо словами Христа, слова Христа скажуть нам, як реагувати на труднощі, з якими ми ніколи не думали стикнутися”.

Старійшина Боoм: Мої батьки навчали нас, як молитися, і ми завжди трималися за руки під час сімейної молитви. Я пам’ятаю довгі молитви, які промовляли моя бабуся і мій батько, які для нас, дітей, здавалося, тривали вічність. Коли я подорослішав, то усвідомив, що природно перейняв деякі їхні слова і фрази у своїй особистій молитві та зрозумів, якими щирими були їхні молитви.

Ми з сестрою Боoм наслідували цей зразок сімейної молитви і відчуваємо, що через виконання незначних справ, чиняться великі справи.

Нам подобаються слова, сказані Президентом Томасом С. Монсоном під час жовтневої генеральної конференції 2013 року:

“Нас не послали на цю землю, щоб ми долали шлях на самоті. Яке надзвичайне джерело могуті, сили і втішення доступне кожному з нас! Той, Хто знає нас краще, ніж ми знаємо себе, Той, Хто бачить усю картину і знає кінець від початку, запевнив нас, що Він буде поруч, аби надати допомогу, якщо ми попросимо. Ми маємо обіцяння: “Моліться завжди і будьте віруючими, і все спрацює вам на благо” (УЗ 90:24).

Крім наших сімейних молитов і вивчення Писань, усі ми любимо генеральну конференцію. Вона було корисною для наших синів і для нас у вдосконаленні нашої англійської мови. Адже всі ми мали бажання слухати наших провідників їхньою рідною мовою.

Ми можемо свідчити, що коли ми ставимо Спасителя на перше місце в житті і вплітаємо євангелію у своє життя, це принесе чудові результати і ми зможемо чути Його.

Повернення додому після перегляду сесії священства генеральної конференції у центрі колу.